Віртуальна любов

4—5 грудня у столиці в рамках Українського тижня моди, відбувся показ колекцій провідних українських торгових марок Trade Mark Defile (TMD). Свої колекції представили VULDI, Maria Collection, Natali Bolgar, Miss M, Irina Krylovа, Loseva&Korovin, Petro Soroka, ПАРА Solo, Silouette, а також дизайнер Христина Бобкова. Для «Дня» чергове Дефіле торгових марок стало приводом поспілкуватися з дизайнерами та експертами щодо стану української легкої промисловості та перспектив української масової моди в підкоренні власного ринку.

Попри особливості стилю кожного з дизайнерів, колекції торгових марок об’єднує відносна в порівняні з колекціями прет-а-порте простота (що логічно, коли йдеться про тиражування одягу) та орієнтація на масового споживача. Масові лінії віднедавна представляють в Україні не лише торгові марки, а й відомі українські дизайнери, які основні свої колекції показують у рамках Українського тижня моди щовесни та щоосені. Втім, цього сезону через економічні труднощі імениті дизайнери на Trade Mark Defile представлені фактично не були. Окрім сімейної колекції «Like You, Like Me» Христини Бобкової.

Одяг, створений дизайнером, дозволяє всій родині вийти у світ в одному стилі. Поруч з дорослими професійними моделями у показі взяли участь діти знайомих та друзів Христини. Особливістю показу стали також авторські ляльки від Анни Москаленко, вдягнені у ті ж самі речі, що й моделі.

— Дуже важливо, щоб українські дизайнери мали конкурентну продукцію — якісну, цікаву та доступну, — пояснює Христина.

До двадцятиріччя торгової марки «Maria Collection» дизайнер Оксана Форбаток розробила незвичну для торгових марок «люксову» колекцію. Це такий собі антикризовий маневр.

— Не зважаючи на кризу, проблеми, епідемію, ми створили дуже дорогу колекцію для «елітних» клієнтів. З такою категорією ми ще не працювали, — розповіла «Дню» пані Оксана. — В умовах кризи ми змушені були зупинитися лише на двох лініях одягу: економ-клас та еліт-клас. Адже для речей середнього рівня зараз дуже складно знайти клієнта: українці або дуже бідні, або дуже багаті. У нашій колекції немає тканин українського виробництва. Ми намагалися працювати в економ-класі з українськими виробниками, але, на жаль, якість нас не влаштувала. Ми не можемо пропонувати споживачу такі вироби під нашим брендом, оскільки передусім повинні гарантувати якість. Тому від української текстильної продукції довелося відмовитися, — резюмує дизайнер.

Брак українського якісного текстильного матеріалу відчуває не тільки Оксана Форбаток. Якість, яка є ключовим поняттям для дизайнерської моди, українські виробники забезпечити просто не в змозі. Тому, як правило, дизайнери в своїх колекціях використовують італійські тканини.

— Матеріал, звичайно, — це важливо, проте не тканина робить річ. Якісний текстиль має бути обов’язково, а все інше залежить від форми, ідеї, настрою, — впевнений Олексій Лосєв, співтворець колекції «Unique People».

— Щодо тканин в Україні, справді, нічим похизуватися (бавовняні тканини виробляються, але тканин відповідної якості для пошиття дизайнерського одягу немає. — Прим. «Дня»). Є лише один стабільно працюючий комбінат, що виробляє більшу частину тканин на експорт — камвольно-суконна компанія «Чексіл» у Чернігові. А також Черкаський шовковий комбінат. Але його проблема — в малих об’ємах виробництва, — розповів «Дню» Олександр Соколовський, співзасновник Українського тижня моди. — Проблеми в легкій промисловості України почалися задовго до кризи. Це пов’язано як з різними способами оподаткування української та експортованої продукції, так і з небажанням керівництва країни зробити крок назустріч виробникам.

Щоправда, в Україні все ж є магазини адаптованого для тиражування дизайнерського одягу. Але така мережа тільки одна — «Yellow & Blue». Її директор Олена Чепелюк вбачає в непопулярності українського модного продукту багато причин. Ціна — лиш одна з них.

— Також це відсутність національної сировини. Навіть відшити колекцію немає де. Жодне виробництво за це не береться. Тому ми обираємо речі з колекцій дизайнерів і адаптуємо їх, виробляючи нехай невелику серію, але більш доступну для споживача. Прикро, що ми в цій справі самотні, — каже пані Олена.

Завдання-максимум, що стоїть перед українською модою, — це зовсім не світова гегемонія, а відвоювання свого власного споживача. Принаймні для початку. Ірина Данилевська, співзасновник та голова оргкомітету Ukrainian fashion week, впевнена, що «нечисленні українці завдяки зусиллям журналістів, роботі дизайнерів, які роблять якісні речі, знають та люблять українську моду», але «проблема в тому, що український масовий одяг прийшов на ринок після китайського та турецького «ширужитку», а тому змушений боротися за своє «місце під сонцем».

— Торгові центри, колишні центральні універмаги та інші точки продажу по всій країні мали би бути насиченими одягом саме українського виробництва. Але, на жаль, це не так. Тому любов українців до своєї моди наразі залишиться віртуальною, — підсумовує пані Ірина.

ДО РЕЧI

«ЗІРКОВИХ» ДІТЕЙ ПЕРЕОДЯГЛИ В КАЗКОВИХПЕРСОНАЖІВ

Поки на Trade Mark Defile експерти розмірковували над тим, як прокласти місток над прірвою між українським споживачем та дизайнером, Дім моди «Stella Shakhovskaya» переодягнув «зіркових» дітей в авторські карнавальні костюми (на фото). Дизайнер Катя Шаховська, як і належить модельєру, відштовхувалася від побажань «клієнтів», у кого з казкових персонажів вони хотіли б перевтілитися. Відтак усі костюми створювалися за побажаннями дітей, але в стилі Дому моди «Stella Shakhovskaya». Наймолодшому учаснику показу не було і двох років, а найстаршому — 10. Казковий настрій, окрім дитячого вбрання, створювали також декорації, конкурси, сюрпризи та розваги. А завершився вечір благодійним аукціоном. У якості лотів — ляльки в мініатюрних карнавальних костюмах, копіях оригіналів. Зібрані кошти організатори обіцяють передати на ремонт палат в Жовтневій лікарні столиці.