Вогнища варварства

На жаль, пожежі в бібліотеках стали для України майже буденним явищем. Пригадаймо, наприклад, Чорнухи — батьківщину філософа Григорія Сковороди, де згоріла бібліотека з 50 тисячами книжок. Тодi «День» разом із відомою телеведучою Ольгою Герасим’юк організував акцію «Подаруй Чорнухам книжку».

Сьогодні ж із подібною ситуацією зіткнулася Полтава та її Дитяча бібліотека ім. Панаса Мирного. Очевидно, не тільки бідність, а й злі наміри стають нині причиною того, що колишні центри знань і культурного життя — бібліотеки — просто зникають.

На сесії Полтавської обласної ради остаточно було вирішено долю Бібліотеки ім. Панаса Мирного. Депутати зійшлися на одному з варіантів її тимчасового переселення: новою домівкою стане розташована по сусідству обласна бібліотека для дорослих. I хоча раптом було з’ясовано, що вона теж перебуває в аварійному стані, рішення своє депутати не змінили. «Поквартирує» дитяча бібліотека у дорослій, поки не буде збудоване для неї нове приміщення. Хоча наперед відомо: навіть уцілілі фонди Бібліотеки ім. П. Мирного не вміщаються в підвалах бібліотеки для дорослих.

А почалась ця історія 11 жовтня, коли невідомими особами було скоєно підпал Дитячої обласної бібліотеки імені Панаса Мирного. Вигорів цілий зал із книжками (всього 10 тис. томів). За твердженням сторожа, який безуспішно намагався загасити пожежу, зловмисники (або зловмисник, — точне число тих, хто здійснював підпал за три тижні слідства ще не встановлено) кинули у вікно якийсь пристрій, після чого в приміщенні ще довго стояв запах порохового диму. Акцію вандалізму було здійснено пізно вночі, тому, хоча пожежники й приїхали незабаром після виклику, гасити полум’я було важко, й книжки постраждали не стільки від вогню, скільки від суміші для гасіння пожежі. У злочині, за припущенням слідства, задіяні особи, які викупили нещодавно приміщення полтавської дитячої бібліотеки. На даний момент кімнати, читальні зали і сховища «осередку культури» належать трьом приватним підприємцям. Кілька років тому господарем приміщення бібліотеки став трест «Полтаваміськбуд», який за борги (по суті — за безцінь) перепродав його «Полтавагазу». Оцінили 500-метрові, в прекрасному стані, приміщення за теперішньою ціною недорогої двокімнатної квартири в Полтаві. «Причому Полтавагаз» навіть не повідомив про продаж своїм орендаторам. I лише коли вони, що називається, підняли шум, поспішив перепродати досить спірний поверх у центрі Полтави невідомій маленькій фірмі з Карлівки (райцентр області). Перепродали вже втридорога. Але й фірмочка не дуже довго церемонилася з незаможним орендатором 500-метрового приміщення — в результаті «золоті квадрати» в центрі міста опинилися в руках бізнесменів (тепер вже їх вартість оцінюють у 1000 у.о. за метр).

Навколо «справи про виселення» розгорівся скандал, на захист «осередку культури» стала громадськість. Обласна держадміністрація і мерія значною мірою «умили руки». Хоча губернатор Степан Бульба й наполягав на проведенні заходів із порятунку бібліотеки, але питання про її виселення не було навіть внесено до розпорядку дня роботи обласної депутатської сесії. А міськрада взагалі відмахнулася від проблеми — мовляв, заклад же обласного підпорядкування! Зрештою «осередок», що гинув, запалав уже натуральним «синім полум’ям»...

З приводу підпалу і вже реальної «бездомності» закладу було скликано прес-конференцію для місцевих ЗМI, виступила також із спеціальною заявою в пресі й міськрада. На захист піднялася громадськість всієї України, докотилася хвиля й до зарубіжної діаспори, яка обіцяє допомогти погорільцям. Полтавчанин, український поет і народний депутат Борис Олійник зазначив днями, що спланований акт підпалу свідчить не лише про «потойбічний вандалізм». Це, на думку шанованого політика, відкритий виклик мафії владі, не лише полтавській, але й владі взагалі! Якщо злочинців не буде покарано, то це сигнал, що під основи держави закладено міну руйнування. Про цю драматичну подію в історії полтавської культури ще буде сказано немало слів, збитки від пожежі, — лише на ремонт приміщення, — становлять півсотні тисяч гривень. Реально ж збиток від події автор цих рядків оцінив би таким чином.

Свiй погляд на ситуацію висловлює заступник директора Бібліотеки імені Панаса Мирного ЛАРИСА ЗАВГОРОДНЯ:

— До нас не хочуть прислухатися. Згорів лише ж один зал, який можна відремонтувати. Але видно хтось дуже хоче отримати цей «ласий шматок» — розкішний офіс у центрі міста. А для нас же переїхати на нове місце те ж саме, що ще раз погоріти...

Випадок із Бібліотекою Панаса Мирного чимось нагадує мені похмурий фантастичний роман американця Рея Бредбері. Той самий градус «за Фаренгейтом» — 451-й... Це, хто читав і пам’ятає бестселер-фентезі — температура, за якої займається папір. У романі Бредбері дія відбувається в «далекому» XXI столітті. I в тоталітарному суспільстві майбутнього у пожежників, тамтешні довершені технології «відібрали» роботу (нічого було гасити, бо всі предмети навколо були виготовлені з «вогнестійких матеріалів), — так от, пожежники, замість того, щоб боротися з вогнем, почали самі... спалювати книжки. «Друкарське» знання, носії незалежної, у формі журналів та книжок, інформації в утопії Бредбері були заборонені, й зберігачі «паперів» зазнавали жорстоких репресій.

Закінчу не емоціями, а фактами. Заклади культури — музеї, бібліотеки, сільські клуби, — завжди, іще з радянських часів, утримувались за «залишковим принципом». Тому вони були й залишаються найвразливішими, схильними до розорення. Для злодіїв, вандалів та інших покидьків — це найлегша здобич. У одній лише Полтавській області за останні п’ять років п’ять разів грабували музеї. I один iз цих випадків пов’язаний, до речі, з книжками: з музею Гоголя в Шишацькому районі украли кілька дуже дорогих, практично безцінних книжкових експонатів, справжніх раритетів. Грабіжників не знайшли. Так само, на думку бібліотекаря Завгородньої, навряд чи впіймають та покарають і паліїв (а тим більше їх підбурювачів) дитячої бібліотеки у Полтаві.

На даний момент Бібліотеку ім. Панаса Мирного опечатано, триває кримінальне слідство по справі підпалу, а бізнесмени, котрі так прагнули рішенням суду вселитися в заповітні 500 «квадратних», милостиво погодилися зачекати переїзду закладу до Бібліотеки ім. I. Котляревького.

Р.S. А ще років сім тому подібним (щоправда, без підпалів) чином із своєї споконвічної й чудово пристосованої будівлі було «видавлено» тиском бізнесових і владних структур полтавський художній музей. Місцеві ЗМI підлесливо висловилися про те, що приміщення музею занепало, нікуди не годиться... Тепер тут БАНК.

КОМЕНТАР

Людмила КОНОНЕНКО , начальник управління з питань стратегічного планування соціокультурного розвитку та регіональної політики у сфері культури Мiнiстерства культири та туризму:

— Ми вже другий рік поспіль воюємо за дитячі бібліотеки. Та річ у тім, що з самого початку міністерство не змогло оформити належним чином усі документи і нині бібліотеки, не підвладні Міністерству культури,підпорядковуються державним обласним радам. Фактично сьогодні справа вже дійшла до того, що бібліотеки почали витісняти. Прохання громадськості не допустити відчуження приміщень бібліотек, передати їх у комунальну власність міста з подальшою експлуатацією як бібліотек було проігноровано. Міністерство неодноразово зверталося до голови Полтавської обласної ради з проханням вирішити це питання, та, очевидно, зацікавлені у цій справі особи заважають мирному розв’язанню конфлікту. Звісно, ситуації, подібні полтавській, не є масовими. У більшості випадків люди намагаються дбати про безпеку. На сьогодні обласною радою було прийнято рішення тимчасово відселити дитячу бібліотеку до приміщення універсальної бібліотеки для дорослих. Але це явне порушення усіх санітарних норм, оскільки неможливо забезпечити нормальне функціонування цих двох установ в одному маленькому приміщенні. Наразі Мінкультури і туризму України в межах своєї компетенції тримає на постійному контролі питання функціонування Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного. З цією метою надіслано чотири звернення до голови Полтавської обласної державної адміністрації з проханням віднайти можливість зберегти бібліотеку.