Володимир СИДОРОВ: У боротьбi з трансгенними рослинами зацiкавленi компанiї, що виробляють отрутохiмiкати

Спроба зареєструвати в Україні трансгенну картоплю, яку не поїдає колорадський жук, досить гаряче обговорювалася науковою й навколонауковою громадськістю. Думки розійшлися. Опоненти стверджують, що не можна годувати людей тим, від чого вернуть ніс навіть сільськогосподарські шкідники. Прихильники стверджують... Проте — слово одному з них, який має безпосереднє відношення до даної розробки. 

— Ваша думка: чого більше в ставленні широкої громадськості до проблеми трансгенних рослин — незнання чи упередженості?

— Думаю, незнання, яке переважно й лежить в основі упередження. У Штатах я часто зустрічав негативні відгуки в газетах, які надходять з України. Пояснюється це тим, що основна маса не знайома з розробками з проблеми трансгенних рослин, оскільки якийсь час біотехнологічні дослідження не сприймалися всерйоз. І тільки після створення перших трансгенних рослин, які мали успіх за рубежем, стали придивлятися до робіт у цій галузі. Взагалі можна сказати, що завдяки біотехнології в ряді розвинених країн сталася аграрна революція. На жаль, вона майже обходить стороною Україну.

— Що мається на увазi під трансгенними рослинами, і як давно вчені займаються цими проблемами?

— Рослини, в які введені нестатевим шляхом певні гени, завдяки чому в цих культур з'являються нові корисні ознаки. Це можуть бути гени інших рослин, бактерій, тварин, людини. Сучасні технології генної інженерії відкривають у цьому плані величезні можливості. У результаті рослини стають стійкішими до хвороб, шкідників, збільшується їхня врожайність, вони стають більш пристосованими до зовнішніх умов.

Дослідження в галузі генетичної інженерії були розпочаті в Україні в 70-х роках. 1974 року була створена лабораторія, що перетворилася у відділ, на базі якого пізніше був створений Інститут клітинної біології та генетичної інженерії, який очолив Ю.Ю. Глєба. Перші публікації щодо рослин, які стійкі до вірусних захворювань, з'явилися в нас наприкінці 80-х років. Спільно з російськими вченими були одержані трансгенні сорти, стійкі до Х-вірусу картоплі. Щоправда, це не мало тоді великого практичного результату, оскільки Х-вірус — не головна проблема вирощування картоплі в Україні. Основний ворог цієї культури — колорадський жук. Ми намагалися створити сорти, «стійкі» до цього шкідника, але, на жаль, у нас не було ні досвіду, ні можливостей. Цікаво, що тоді ні в наукових колах, ні в ЗМІ з трансгенних рослин проблеми не робили.

— Існує думка, що трансгенні рослини зі зміненою спадковою програмою потенційно небезпечні для спадкового апарату людини. Адже обмін речовин у людському організмі формувався сотні тисяч років в умовах, коли людина харчувалася рослинами й тваринами з визначеними стандартними наборами генів.

— Адже природа сама весь час удосконалюється. І під час цього процесу з'являються рослини з новими якостями. Та й людина вже давно робить це методами селекції, отримуючи внаслідок схрещування різних рослин нові культури, які в природі спочатку не існували. Просто генна інженерія дозволяє значно прискорити цей процес. Адже можна довго схрещувати рослини. А можна виділити ген, який відповідає за стійкість до якогось захворювання в однієї рослини й перенести його в спадковий апарат іншої. Я не бачу тут принципової різниці. Адже ми прищеплюємо вже існуючий в природі ген.

— А вас не бентежить, що можуть бути побічні явища, яких ми поки що не можемо передбачувати? Адже запровадження в життя досягнень науки майже завжди дає побічні ефекти. Пригадаємо: коли починали боротися із сільськогосподарськими шкідниками за допомогою отрутохімікатів, навіть і не передбачали, чим це обернеться для навколишнього середовища та здоров'я людей.

— Природно, передбачити всі проблеми, які можуть виникнути, неможливо. Мало того, якщо ставити собі за мету передбачувати абсолютно все те, що нам ще невідомо, то тоді нічого, напевно, взагалі не можна зробити. Проблеми необхідно вирішувати у міру їх виникнення. Для людства, чисельність якого за деякими прогнозами подвоїться до 2020 року, проблема підвищення продуктивності сільського господарства стає надактуальною. Без застосування біотехнології нам на цій планеті не прохарчуватися. Для України, де отрутохімікати при вирощуванні картоплі й на приватних городах, і на колгоспних полях завжди використовувалися по- варварському безграмотно, а тепер унаслідок дорожнечі їх часто просто не вистачає, виведення сорту, що не боїться колорадського жука, надзвичайно актуальне.

— Які трансгенні рослини вже використовуються в сільському господарстві інших країн?

— Картопля, стійка до колорадського жука, до вірусних захворювань, до фітофтори, з підвищеним вмістом крохмалю. Трансгенна полуниця — досить таки смачна...

— Досить чи смачна?

— Досить, але не можна сказати, що така смачна, як у нас в Україні. Але вона більш стійка до захворювань, у неї триваліший термін зберігання (до місяця), завдяки чому її можна транспортувати. Одна з компаній, яка тепер належить «Монсанте», створила трансгенні томати, які можуть не дозрівати дуже тривалий час. Тобто можна їх зберігати і в потрібний момент доводити до кондиції. Звичайно, якість плодів не така, коли б вони були зірвані доспілими, але вони мають гарний вигляд і на смак дуже близькі до звичайних. Дуже смачна трансгенна папайя, стійка до різних захворювань. Створена трансгенна бавовна. Адже на поля звичайного бавовнику виливається стільки інсектицидів, що після цього там багато років ніщо не росте. А після цього можна наступного року вирощувати пшеницю, кукурудзу — ніяких проблем. Уже є трансгенні соя, кукурудза, створюється пшениця. Коротше кажучи, на Заході створені трансгенні модифікації основних сільськогосподарських культур із різними новими корисними якостями.

— А яка кількість плодів трансгенних сільгоспкультур споживається населенням у США? Є такі цифри?

— Складно відповісти на це запитання. Але можу з упевненістю сказати, що практично кожен американець скуштував плоди трансгенних рослин. Може, не кожен їв картоплю, але сою, кукурудзу — сто відсотків. Я не думаю, що в США настільки погано ставляться до свого народу, щоб пускати на свій внутрішній ринок небезпечні для здоров'я продукти. Трансгенну сою вирощують масово, трансгенну картоплю — масово, але не настільки, бо колорадський жук не така, як у нас, гостра проблема, утім, як і в Європі.

— Добре, якщо вони «подолали» жука без трансгенних рослин, навіщо тоді нам йти цим шляхом?

— Якоюсь мірою запитання правильне. Але треба враховувати, що в розвинених країнах подолали колорадського жука, щороку оновлюючи пестициди. При цьому кожний новий препарат був ефективніший і екологічно безпечніший за попередній. Плюс налагоджено й технології внесення отрутохімікатів, яких суворо дотримуються. Там дуже уважно стежать за кількістю хімікатів, які накопичуються в плодах. У нас же народ «обприскує» з відра, внесення не регулюється, накопичення не контролюється. Часто не знають, чим обприскують, — знають лише, що «допомагає від колорадського жука». Тому для нас безболіснішим було б розв'язання цієї проблеми шляхом використання трансгенних рослин. У Канаді зареєстрували й спокійно вирощують трансгенну картоплю. Коли я потрапив на фірму «Монсанта», яка займалася розробкою трансгенних рослин, я поставив питання про те, що сорти картоплі, стійкі до колорадського жука, необхідні в Україні. Керівництво «Монсанти» спочатку не могло мені повірити, що воно знайде якийсь ринок збуту для такої продукції, й відмовляло в проханнях про співпрацю в цій сфері. Але потім, придивившись, оцінивши обстановку, яка склалася в Україні, вони підтримали моє прохання щодо роботи в цій галузі. Мені, чесно кажучи, було дуже прикро, коли процес реєстрації трансгенної картоплі в Україні припинили.

— А чи не виходить так, що «нерозвинені» Україна та Росія, які за природно-кліматичними умовами близькі до розвинених країн, розглядаються транснаціональними компаніями як полігон для своїх розробок у сфері біотехнології?

— Будь-яка велика, солідна компанія зацікавлена в рості, хорошій рекламі, якості продуктів, які вона створює. Вона зацікавлена отримувати прибуток багато років і процвітати. На цьому вони тримаються. Тому створення недоброякісних продуктів, що дають побічний негативний ефект, дуже не вигідне. Це дуже погана реклама. Компанія йде на ринок з новим продуктом, якщо знає, що суспільство дозріло й сприймає цей продукт. Будь-яка фірма не проти того, щоб продукт досліджувався. В Україні десятки інститутів були залучені для вивчення трансгенної картоплі. І жоден аналіз не дав негативного результату.

— А наскільки довго вони проводили дослідження?

— На жаль, не довго. Але в Америці випробування проводяться вже понад десять років з різними трансгенними рослинами. І не виявлено ніяких негативних ефектів як у тварин, так і в людини.

— Якщо інститути, які досліджували трансгенну картоплю, як ви кажете, не дали негативних висновків, чому ж вона тоді в Україні не зареєстрована?

— Незрозуміло, хто намагається провести політику в цій сфері, хто зацікавлений. Кажуть: ось, треба було б вивчити ще два-три роки, може, вона впливає на генетичний апарат людини. Тоді давайте вивчимо в наступному поколінні або через одне покоління... Звичайно, можна витратити на це кілька сотень років, щоб подивитися, як це буде проявлятися в потомстві. Чудові будуть результати. Може, на щось дійсно він буде впливати. Але до цього часу, на жаль, народ вже, напевно, буде вимирати від голоду, якщо не буде використовувати трансгенні рослини.

— Чим же, на ваш погляд, пояснюється напруження пристрастей в Україні навколо проблеми трансгенних рослин?

— Якщо якась компанія пропонує нам свої нові технологічні продукти, я не думаю, що нам треба відразу ж відмовлятися й кричати, що хочуть влаштувати геноцид українського народу, новий Чорнобиль і т. ін. Особливо коли йдеться про продукти, отримані за допомогою технологій, для впровадження яких у нас немає можливостей. Або використовувати релігійні «аргументи», при цьому розв'язуючи свої політичні проблеми. Взагалі, я не думаю, що боротьба з трансгенними рослинами пов'язана лише з нерозумінням — думаю, за цим стоїть набагато більше. Тут є інтерес компаній, які виробляють отрутохімікати й заробляють мільйони на постачанні своєї продукції в Україну. Вони не зацікавлені, щоб у нас у країні картопля вирощувалася вільно, без будь-яких хімікатів. Багато офіційних осіб в Україні якоюсь мірою недостатньо розуміють це, якоюсь мірою зацікавлені не поспішати з розв'язанням цієї проблеми. Багато хто не хоче приймати взагалі ніякого рішення: мовляв, збирали колорадського жука руками десятки років й ще позбираємо, а поки якась копійка від хімічних компаній нам перепадає. Але ж збирає руками й труїться отрутохімікатами народ.

P.S. Редакції будуть цікаві й інші точки зору щодо теми, викладеної у бесіді нашого кореспондента з член-кореспондентом НАН України Володимиром Сидоровим. E-mail «Дня»: master@day.kiev.ua.