Вид із вікна

У галереї «Ірена» відкрилася персональна виставка Миколи Воробйова, київського митця і поета. Вона називається «Білий дощ».

Судячи з усього, Микола Воробйов не ілюструє свої вірші — точно так само, як не створює віршовані підписи до вже існуючих картин; для нього це різні грані, точніше — різні площини творчості. Однак його живопис і його поезія, очевидно, мають точки дотичності: та ж зовнішня нескладність, та ж, якщо можна так висловитися, нехитра елегантність форми й та ж нескінченність значень. «Пісок і тінь, пісок і тінь, звідки ж тінь, якщо тільки пісок?»

Микола Воробйов — не полює за екзотичними враженнями; не можна назвати його й творцем власного світу — в значенні світу «для особистого вживання», з усіх боків замкненого й опечатаного. Цілком навпаки: світ Миколи Воробйова всім знаний і для всіх відчинений. А для відкриттів — іншими словами, для творчості — митцеві-поетові при необхідності цілком вистачає виду з вікна («Нічна кав’ярня», «Ранок співає», «На підвіконні», «Джмелі та оси») — і спогадів («Спогад», «Віщуни дощу»). І те, і інше для нього — однаково невичерпне і чудове.

«Нещасний той, хто хоче бути щасливим!»