Вид з дитинства

Найпривабливіші пастелі молодої харківської художниці — про дитинство. Проте це не власні спогади, водночас смутні й барвисті, сповнені найважливіших подробиць і так і не розгаданих таємниць. Скоріше, це дитинство з книги для дітей, причому книги, прочитаної вже людиною цілком дорослою (і, зрозуміло, дорослою людиною написаної). Маленькі мрійники, які чекають чудес біля зачинених (узимку) або відчинених (улітку) вікон, а то й залазять на дах, звідки відкривається вражаючий краєвид на абсолютно вигадане, але навдивовижу мальовниче місто з флюгерами й башточками, — напевно з однієї такої десь колись прочитаної книжки, від якої залишилася в пам’яті навіть не назва, а сам лише настрій. Звідти ж, мабуть, і кумедні сценки з обов’язковою сучасною деталлю — наприклад, макдональдсівським прапорцем, що прикрашає снігову бабу, а частково — й цикл «Видіння з минулого», де на рівних правах діють парки, альтанки, балюстради, коти й діти в старовинному вбранні.