Виховання з летальним кінцем

Тему жорстокого поводження з дітьми сьогодні як ніколи широко обговорюють в Одесі. І в пресі, і на всіх рівнях влади. За місяць троє малюків померли в обласній лікарні з вини батьків і найближчих родичів. Першим був однорічний Андрій Луценко, який помер 19 грудня в реанімації від зневоднення. Його брата-близнюка Колю лікарям насилу вдалося врятувати. Що сталося в цій сім’ї, поки що незрозуміло. Відомо тільки те, що мати на час залишила близнюків та ще одного сина на піклування бабусі. У результаті помираючі від голоду та спраги діти виявилися в лікарні.

11 січня в тій самій лікарні від закритої черепно-мозкової травми померла трирічна Христина Ксенофонтова з села Великомихайлівка Красноокнянського району. Як потім встановить слідство, мати дала дитині ляпас і дівчинка, яка ще погано стояла на ніжках, впала й ударилася об кут лави. Трагічна випадковість, яка мовою Кримінального кодексу іменується ненавмисним вбивством. Крім Христини в цій сім’ї зростають ще четверо дітей. Двоє з них живуть в інтернаті. Мати та вітчим, у минулому обоє судимі, не працюють, живуть, як тепер багато хто в селі, зі свого саду-городу.

Няню дворічного Данила Корченкова також ніхто не зміг би запідозрити у вбивстві. Вона — мати двох дітей, цілком благополучна, здавала квартиру матері Данила, яка приїхала до Одеси на заробітки. На її ж прохання доглядала дитину, отримуючи за це 500 гривень щомісяця. А оскільки хлопчик виявився досить жвавим, няня «виховувала» його з допомогою металевої лозини. Отже, коли дитину привезли до лікарні, хлопчик уже не мав жодних шансів вижити.

Кожна з цих історій аж ніяк не є чимось унікальним. У практиці одеських лікарів випадки фізичного насильства над дітьми не рідкість. Рідкістю якраз є настільки бурхлива реакція влади та громадськості на дані факти. Кілька років тому ніхто майже не відреагував, коли до одного з районних відділень міліції доставили хлопчика з металевим нашийником на шиї. Його вітчим — колишній «афганець» — приковував ланцюгом до батареї, щоб той не втікав із дому. Іншого хлопчика вже не вітчим, а «люблячий батько» бив і підвішував за геніталії. Якщо ви думаєте, що когось у цих випадках серйозно покарали, то вельми помиляєтеся. Знадобилося кілька дитячих смертей, щоб звернути увагу міліції та чиновників на проблему фізичного насильства над дітьми.

ДО РЕЧІ

На днях Державний інститут проблем сім’ї та молоді оприлюднив соціологічне дослідження на тему «Жорстоке поводження з дітьми в Україні». Як виявилось, 43% опитаних неповнолітніх вважають, що в нашій країні жорстоке ставлення до дітей має місце. Хлопці не значною мірою, але все-таки частіше за дівчат потерпають від жорстокого ставлення чи знущань. Найчастіше діти зазнають жорстокого ставлення від незнайомих ровесників. Сільське середовище менш жорстоке до підлітків, ніж соціальне оточення у містах, особливо великих (обласних центрах). Лише 42,5% учнів 6-х, 48,4% — 8-х та 57,5% — 10-х класів зазначили, що їх не ображали в школі протягом останніх двох місяців жодного разу. У той же час, згідно з результатами дослідження, опублікованого у Державній доповіді про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року, рідше діти потерпають від жорстокого ставлення до себе з боку матері або мачухи. Порівняно більша частка — від батька/вітчима та старших братів/сестер.

Спеціально для допомоги дітям з листопада 2002 року при Держкомсім’ямолоді функціонує Всеукраїнська безкоштовна телефонна лінія довіри (номер 8-800-500-21-80). За час її роботи надійшло понад 2 тисячі дзвінків. Зокрема за 2003 рік консультанти телефону довіри прийняли 1497 дзвінків, більшість із яких — психологічного характеру, а також стосуються питань соціально-правового захисту.