Винні, тому що українці?

Подібно як у фільмі «СС у Британії», Ви і цього разу твердите, що українські загони дивізії брали безпосередню участь у каральних операціях проти мирного населення Словаччини під час придушення національного повстання у 1944 році. Ви посилаєтеся на працю канадського історика Сола Літманна з 1993 р., який твердить: (тут і далі цитати з вашої статті): «Військовослужбовці Чотирнадцятої дивізії СС могли коїти (підкреслення. — М. М. ) військові злочини під час їхньої служби на нацистів у Словаччині». Між умовним дієсловом «могли коїти» і стверджувальним «коїли» є велика різниця. Про те, що згідно за Літманном могло бути, Ви без найменшого конкретного доказу твердите, що воно таки було. Тут же Ви посилаєтеся на свідчення словацького історика Яна Корчека, який нібито Вам розповів про дев’ять окремих випадків (із 183), «коли словацькі дослідники покладали відповідальність за злочини проти словацького населення на Чотирнадцяту дивізію СС Галичина». Але ж в 14 Дивізії СС «Галичина» служили не тільки українці. Всі командні пости в цій дивізії були в руках німців. Тож на якій основі злочини, коєні німцями та вояками інших національностей, приписуються українцям?

Далі Ви посилаєтесь на директора Музею словацького національного повстання в Банській Бистриці Яна Станіслава, який ніби «підтвердив інформацію д-ра Я. Корчека в розгорнутому інтерв’ю, що він його дав для нашого фільму, і зміг надати деякі документальні свідчення з власних архівів музею». Я. Станіслав і справді виступає у Вашому фільмі як «корунний свідок», однак ні одним словом не згадує про участь українців у каральних операціях проти мирного населення, а у Вашому фільмі немає жодного документа з його музею, який би підтвердив хоча би яку-таку участь українців у скоєних злочинах. В розмові зі мною Я. Станіслав категорично заперечив участь українців у каральних операціях і був обурений антиукраїнською маніпуляцією його інтерв’ю.

Посилаючись на Я. Корчека, Я. Станіслава та сільську хроніку, Ви твердите, що українці з СС «Галичина» брали участь у нападі на село Смречани. Про це село, яке під час словацького антифашистського повстання було спалене, а десятьох його жителів розстріляно, у Словаччині написано кілька книжкових публікацій та сотні статей. У жодній з них немає ні натяку на те, щоб цей злочин виконали українці! Навпаки, у всіх підкреслюється, що село спалили і невинних людей розстрілювали — німці. Немає такої згадки ні у сільській хроніці, на яку Ви посилаєтеся. В авторитетному енциклопедичному довіднику Vlastivednэ slovnнk obcн na Slovensku (Краєзнавчий словник населених пунктів Словаччини, т. 3, с. 62) ясно і недвозначно написано: (тут і далі переклади зі словацької мої): «За активну підтримку партизанів німці (!) 28 жовтня 1944 р. запалили село Смречани і замордували десять осіб». То чому же Ви злочини, скоєні німцями, приписуєте українцям без єдиного конкретного доказу?

Про інше село — Нижню Боцу Ви пишете: «Д-р Корчек і д-р Станіслав також підтвердили, що та ж група здійснила напад на село Нижня Боца, де українські есесівці ввірвалися в пивну, допитали всіх чоловіків і стратили 5 жителів за звинуваченням у партизанській діяльності. Одному з них, Цирилу Заграднику, було лише 15, помираючи, він кликав маму. Його заарештували за те, що в нього в кишені була російська монета. Ми знайшли двох свідків, котрі вижили, які надали свідчення про те, що сталося в селі в той день (Павліна та Етела Бегмерови)». Приписання українцям цього нелюдського злочину, який і справді мав місце в с. Нижня Боца, —вопіюча брехня!

Після демонстрації фільму «СС у Британії», я вибрався по Ваших слідах, пане Хенді. Говорив зі всіми словацькими учасниками зйомок, які виступають у Вашому фільмі — Яном Станіславом, Павліною та Етелою Бегмеровими. Всі троє однозначно підтвердили, що Вам ні слова не говорили про участь українців у розстрілах у Нижній Боці. Навпаки, і Павлiна, і Етела Бегмерові Вам на телекамеру сказали, що ці злочини виконали німецькі есесівці разом з членами словацької Глінкової ґвардії. На Ваші запитання, чи карателі не говорили по- українськи або по-польськи, чи не мали на військових формах знаків лева або тризуба, вони рішуче відповідали «ні». Мені пані Павліна Бегмерова на магнітну стрічку сказала: «Ті, що знімали той фільм, питали мене, чи між тими, що стріляли, не були українці. Я кажу: «Ой ні! То були німці з ґвардійцями. То були ґвардійці із Словаччини... Я це добре знаю, бо п’ятеро словацьких ґвардійців мешкали в нашій хаті». Чому ж Ви, пане Хенді, не те що зігнорували, а перекрутили цю важливу заяву?

Другий свідок, на якого Ви посилаєтесь, Етела Бегмерова на моє запитання «Хто були ті, що стріляли?», однозначно відповіла — німці; а на моє ж запитання «Українців між карателями не було?», — вона категорично заперечила: «Ні!» Все це я можу довести магнітофонними записами, з яких ясно виходить, що арештованих людей у Нижній Боці допитували словацькі ґвардійці, а розстрілювали німці. А ви без найменших докорів сумління твердите, що це робили українці! Обидві жінки охочі під присягою ствердити, що ці нелюдські злочини виконали п’яні німці і словаки. Ви ж їх розповіді «обрізали» і дали власний коментар, з якого виходить, що все, про що вони говорять, відноситься не до німців і словаків, а до українців. І ще у статті, адресованій українському читачеві, із спокоєм англійця заявляєте: «У фільмі ми цілком точно відтворили те, що нам розповіли».

У статті Ви посиляєтеся на сільську хроніку с. Нижня Боца. Я її уважно прочитав і зробив фотокопії сторінок, які торкаються розстрілів у селі. В хроніці, написаній безпосередньо після скоєного злочину і затвердженій печаткою сільради і власноручними підписами свідків трагедії, кілька разів підкреслено, що ці злочини скоїли німці і словацькі глінківці. Невже ж Ви гадаєте, що ці безпосередні свідки злочину могли не запримітити таку «дрібницю», як мова, якою карателі зверталися до них і говорили між собою? Автор хроніки учитель Андрій Маковицький був одним з репресованих. У хроніці він пише: «Підозрілих допитували словацькі ґвардійці . При допитах били арештованих і нелюдськи поводилися з ними». 15-річний Цирил Заградник, про якого Ви у фильмі і статті твердите, що його вбили українці, в хроніці виступає як жертва «германської безоглядності та брутальності». А Ви, посилаючись на нікому невідомі і Вами не названі документи Празького державного архіву, твердите, що нібито українська каральна група Wittenmayer була «єдиним нацистським підрозділом у Нижній Боці в день акції». На підставі чого така впевненість? Жертвам цього нелюдського вчинку у Нижні Боці побудовано два пам’ятники. На одному з них у мармур викарбувані слова: «В цьому будинку 24 жовтня 1944 р. в нічних годинах німецькі фашисти та члени карального відділу ґвардії Глінки по-звірячому мучили й засудили до рострілу» (імена п’ятьох людей). Ви у фільмі показали ці об’єкти як пам’ятники жертвам... українців, покладаючись на те, що глядач не зможе встановити, що на них написано. Але ж ці пам’ятники будували люди, яких карателі при допитах мучили і знущалися над ними. Невже ж вони не знали, хто були ці злочинці?

Посилаючись на матеріали Чеського державного архіву в Празі (невідомо якого), Ви твердите, що розстріли у Нижній Боці здійснювали українці із групи Wittenmayer, яка ніби була підрозділом Чотирнадцятої дивізії СС «Галичина». Мені дорікаєте, що ніби я «дивним чином проігнорував» документи цього архіву про Нижню Боцу. Я їх не проігнорував, а просто-напросто не знайшов, як не знайшли їх чеські та словацькі дослідники, ні Ви, шановний пане Хенді. Ви з тих «незаперечних свідчень» не наводите єдиного факту, що невинних жителів Нижньої Боці розстрілювали українці з групи Wittenmayer. Ні у фільмі, ні у статті Ви не наводите імені українського командира, який дав наказ до розстрілів, навіть імені жодного українського солдата, який стріляв. Ні у фільмі, ні у статті Ви не навели жодного документа, який би стверджував причетність українців до розстрілів в селі Нижня Боца, про яке тут йдеться. Чому? Бо таких документів просто-напросто нема! Найзворушливішим моментом Вашого фільму є розповідь старих жінок, що були свідками розстрілів. Але ж, як ми бачили вище, вони говорили щось інше, ніж Ви їм приписали.

Документи із Федерального архіву Німеччини в м. Кобленці, які Ви наводите у статті, скоріше заперечують, ніж стверджують причетність українців до скоєних злочинів проти мирного населення. Ви пишете, що німецька поліція та розвідка багато разів доповідала центрові: «У словацьких колах вороже налаштованих до Німеччини, їх (українських солдатів. — М. М. ) вважають найманцями, що не борються за ідеали нової Європи... Навіть кола, що дружелюбно ставляться до Німеччини, скаржаться на солдатів цього підрозділу. Ще про них — тих солдатів-українців говорять, що вони втратили інтерес до війни і навіть знайшли собі цивільний одяг, щоб дезертувати». З іншого рапорту Ви цитуєте: «З повідомлень багатьох словаків ми довідалися, що українці висловлюють невдоволення більшовиками і завжди говорять, що вони набагато гірші за німців. Деякі українці, за твердженням словаків, не заслуговують на довіру; кажуть, що вони навіть вступають в угоду з партизанами». Далі Ви пишете, що за систематичні порушування військової дисципліни українських солдатів з СС «Галичини», за повідомленням німецьких органів, мали відкликати зі Словаччини і замінити угорськими гортіївськими військами (що і сталося). Командуючий дивізією був настільки невдоволений поведінкою українців, що просив дозволу розстрілювати їх без суду. Важко уявити собі, щоб німецьке командування таких ненадійних і недисциплінованих солдатів дивізії «Галичина» посилало у каральні експедиції проти мирного населення, коли на ці операції воно мало власні спеціально вишколені і перевірені каральні загони, вірні Гітлерові.

Я не виключаю, що Ви, не володіючи словацькою мовою, могли стати жертвою поганого перекладу та інтерпретації знятих матеріалів, це однак не знімає з Вас відповідальність за допущені наклепи на невинних людей та українську націю. Вашим обов’язком є вибачитися перед цими людьми і подбати про те, щоб фільм далі не вводив глядачів в оману. Я б не дивувався, якби Україна подала на вас заяву в міжнародний суд, бо Ваш фiльм є образою честі нації.

У своїй відповіді, пане Хенді, я навмисне доторкнувся лише частини Вашого фільму, присвяченої діяльності Дивізії СС «Галичина» у Словаччині, хоч знаю, що й інші частини фільму (бій під Бродами, уявна участь при придушенні Варшавського повстання тощо) не відповідають дійсності, про що вже писали українські і польські дослідники. Мені відомо, що поведінку українських солдатів негайно після війни та у 50—60 роках досліджували незалежні міжнародні комісії і жодна з них не знайшла доказів їх злочинності. Ваш фільм вперше наводить такі «докази», та, як показано вище, ці «докази» є вигадані.

Я зовсім не заперечую (і не виправдовую) участі членів дивізії «Галичина» при придушенні антигітлерівського повстання у Словаччині, не тверджу, що в групі Wittenmayer та інших каральних загонах не було українців. Точно знаю, що їх очолювали не українці (які згідно з уставом СС не мали права займати командних постів), а німці. Останні давали накази щодо репресій і розстрілів. А їм ревно допомагали словацькі фашисти з армії Словацької держави, поліції та політичних організацій. Ні у фільмі, ні у Вашій статті однак йдеться не про виявлення справжніх злочинців, тобто людей, які провадили ці ганебні вчинки, давали накази до репресій і розстрілів, а про покарання рядових солдатів, які у жорстоких воєнних умовах ці накази могли виконувати. А карати Ви їх збираєтеся на одній основі, що вони були українцями. Справжніх злочинців — німців, словаків, угорців та представників інших націй Ви і у фільмі, і у статті «помилували», а українцям не можете вибачити навіть тих «провин», яких вони не допустилися, але теоретично могли допуститися!

Я, як науковець (і рядовий глядач) маю права вимагати об’єктивних доказів вини українців, а Ваш фільм ні одного переконливого доказу їх вини не дає. Поки Ви не наведете хто з українців, коли і де коїв військові злочини, доти ніхто не може повірити Вашому фільмові.