Вишита копія... через 200 років
Вінницька мисткиня відтворила сорочку за картиною Василя Тропініна «Дівчина з Поділля»
На відтворення сорочки, характерної для південних регіонів східного Поділля початку ХІХ століття, членкиня Етномайстерні «Коло» Анастасія ФОМІНА витратила цілий рік. На схематичне зображення експоната вона натрапила випадково. Його на своїй фейсбук-сторінці розмістила відома українська дослідниця традиційної вишивки, авторка книжки «Українська вишиванка. Мальовничі узори, мотиви, схеми крою» Лідія Бебешко. Анастасія розповідає, що спочатку не надала тій картинці значення, просто подивилася, почитала кілька коментарів і прогорнула далі. Але подумки мимоволі поверталася до того враження. Адже це був справді складний виклик — відтворити сорочку, яку ніколи ніхто наживо не бачив, а просто споглядали на художньому полотні й були вражені побаченою красою. Через деякий час майстриня вирішила поцікавитись у авторки зображення, чи взявся хтось за відтворення сорочки, бо охочих було чимало. Та, як виявилося, ніхто так і не наважився. Тоді Анастасія Фоміна зрозуміла, що це знак — над сорочкою мусить попрацювати саме вона.
«Не маючи інформації про тканину сорочки та про нитки, якими вишивали і зшивали, я взялася до роботи, — розповідає Анастасія Фоміна. — Спочатку разом з пані Лідією ми пропрацювали схеми, консультувалися щодо вишивання, технік та крою. Взяти до рук виріб і детально його вивчити не було можливості, тому рухалися «наосліп». Цілком можливо, що художник під час написання змінював деякі елементи. Наприклад, «головачі», які ми бачимо на картині, дещо збільшені, тому, передивившись старі сорочки з цим орнаментом, ми вирішили відшити його за старовинними зразками.
Особливу складність викликали манжети, позаяк на картині їх не видно, тому шукали додаткову інформацію. Коли робота стала більш-менш зрозумілою, відтворили і крій виробу. У сорочці поєднані дві основні техніки вишивки — подільська замкова низь та поверхниця. Готовий виріб змережаний традиційним швом ручної роботи «подільський черв’ячок». Незабаром я викладу опис роботи, щоб усі охочі мали можливість зрозуміти, як відтворюється старовинна сорочка».
ДВІ ПОДОЛЯНКИ, ЯКІ ЗУСТРІЛИСЯ ЧЕРЕЗ 200 РОКІВ
Коли сорочка була готова, дівчата із громадської організації Етномайстерня «Коло» вирішили представити свій витвір громадськості. За модель для відтворення образу «Дівчини з Поділля» обрали 11-річну Софію Аль-Хадіді. Її добре знають у Вінниці й за її межами: дівчинка популяризує гру на харківській бандурі, має розкішний голос та неабиякі музичні здібності. Софія — донька членкині Етномайстерні «Коло» Юлії Васюк. До речі, саме Юлія виготовила репліку старовинної жіночої прикраси й відтворила зачіску, як у дівчини на картині Тропініна.
«Для повноцінного образу слід було врахувати всі деталі. У прикрасі поєднані кілька кольорів стрічок, максимально наближених за кольоровою гамою до зображення на картині. Ми змогли знайти подібну ткану стрічку для відтворення, — розповідає Юлія. — Цікава історія з намистом, яке на моделі. Одна низка належить Насті, а друга — Софії. Їй цю низку подарував шанувальник, який, на жаль, уже помер. Перед смертю він заповідав своїй родині передати це намисто саме моїй дитині, бо вона береже й відтворює українські традиції, а отже, буде його берегти. До слова, Софія поставилася до цього мистецького проєкту з цікавістю. Вона не вперше брала участь у зйомках, але до відтворення образу цієї дівчини на картині поставилася з особливою відповідальністю. Уже після проєкту вона написала у «Фейсбуці»: «Ми — дві подолянки, які зустрілися через 200 років!».
«ЯКБИ МАТИ П’ЯТЬ ЖИТТІВ»
Відеоролик-презентацію відтвореної вишитої сорочки відзняли у співпраці з телеканалом «Доба» в межах проєкту «Звичаї Східного Поділля» на замовлення департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА. Як відзначає творча керівниця Етномайстерні «Коло» Наталя СЕНТЕМОН, крім мисткинь, до роботи були залучені також інші фахівці: фотограф — Ігор Яворський, візажист — Ірина Брайлян, дизайнер — Оксана Ковальчук, створення колажу — Євгенія Фоміна. Проєкт здійняв хвилю позитивних емоцій, а Етномайстерня «Коло», у тім числі й Анастасія Фоміна, отримали неймовірний фідбек від шанувальників народного мистецтва.
«Вважаю за потрібне нагадати: усе, що ми робимо зі збереження традицій, — це власна ініціатива. Відтворення виробів, виготовлення реплік, напрацювання технік — все це у вільний від роботи час. Навіть якби кожна з нас мала по п’ять життів, не впевнена, що нам вдалося б встигнути реалізувати ті задуми, які маємо, — відзначає Наталя Сентемон. — Нам катастрофічно не вистачає часу на наші бажання і плани. Але при цьому ми намагаємося зберегти, примножити і поділитися з іншими тим, про що ми дізналися. Я дуже радію, що Настя не пошкодувала часу й відтворила цю унікальну сорочку. З таким шедевром — життя прожите недаремно! А попереду ще багато задумів, але про них ми розповідати поки що не будемо».
Нагадаємо, картина «Дівчина з Поділля» — одна із найвідоміших робіт художника Василя Тропініна. Він написав її під час проживання (1804 — 1812, 1818 — 1821 рр.) у селі Кукавка Могилів-Подільського району Подільської губернії (зараз Могилів-Подільський район Вінницької області). Сорочка, у яку вбрана дівчина, — це одне із найдавніших зображень традиційного жіночого одягу східного Поділля початку ХІХ ст. Нині ця картина зберігається в художній галереї Курська (Росія). Зараз уже нереально дізнатися, кого саме зображено на цьому полотні. Але в селі, як розповідають дівчата із Етномайстерні «Коло», досі сперечаються, чию саме родичку писав Василь Тропінін 200 років тому.
