«Я став вільним», – «бранець Кремля» Геннадій Афанасьєв

Минулого тижня ми передали кілька запитань до в’язня через його захисника Олександра Попкова. Йшлося про стосунки зі співкамерниками і ставлення адміністрації. Також ми попросили Геннадія передати декілька слів українцям. «Щодо співкамерників – скрізь є порядні люди, які у своєму житті мають розуміння того, що таке взаємодопомога, взаємовиручка і підтримка. Хоч як це дивно, саме у в’язниці таких людей величезна кількість. Як кажуть, не місце прикрашає людину, а людина – місце. У місці, де я перебуваю, дуже багато толкових людей, тому ми легко знаходимо спільну мову. Адміністрація переважно – скривджені життям люди. А яке ставлення у таких людей до світу? Тим більше, коли їм дають владу. У моєму випадку щодо мене була дана команда не спускати очей, не давати дихати, тому що я ворог, бандерівець, терорист. Вони раді старатися. Що передати українцям? Нічого не бійтеся і ніколи не здавайтеся. Ми обов’язково переможемо, не сьогодні, так завтра. Я розірвав залізні пута у своїй душі і став вільним. І з кожним днем ​​чую і бачу, що нас більшає. Слава Україні! Слава всім тим, хто шукає миру і свободи», – передав Геннадій Афанасьєв.

«ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ МАЄ БУТИ ЗВІЛЬНЕНИМ»

Цього тижня «День» особисто поспілкувався з Олександром Попковим – влаштувати зустріч допомогли активісти громадської організації «Центр громадянських свобод». Адвокат приїхав до Києва разом із Ольгою Афанасьєвою – матір’ю Геннадія, і Ларисою Кольченко – матір’ю Олександра Кольченка (нагадаємо, що Гена проходив свідком у «справі Сенцова – Кольченка» і влітку відмовився від показань проти них – заявив, що давав їх під тортурами). Наразі Олександр Попков є основним джерелом інформації про Геннадія. Доступ до в’язня, засудженого до семи років колонії суворого режиму за тероризм, відправленого відбувати покарання «до білих ведмедів» – у Республіку Комі, дуже обмежений. Щомісяця Олександр приїздить до Гени, спілкується з ним і з місцевими юристами, а потім відвідує Україну і розповідає усім зацікавленим про стан справ. Візит адвоката Афанасьєва до Києва в грудні, крім цього, був присвячений пошукам – разом із українськими урядовцями – варіантів звільнення Геннадія та інших «бранців Кремля». З цього ми й почали розмову.

– Наскільки ймовірний обмін Гени як українського політв’язня?

– Обмін – це неюридичний шлях. Ми не знаємо, чи вистрелить він. Якась ймовірність є, але це буде політичний спосіб вирішення питання між двома урядами, навіть, грубо кажучи, між двома президентами. Ймовірність така є.

– А які є юридичні шляхи вирішення питання? Враховуючи, що Геннадія судили як громадянина Росії.

– Це Росія вважає Геннадія громадянином Росії. Сам Геннадій і Україна вважають його громадянином України. Людям, які чорне називають білим, складно довести зворотне. Але Геннадій має український паспорт – він є у кримінальній справі. І ніхто нікому нічого доводити не буде. Україна наполягає, що Геннадій – її громадянин, і сам Гена поводиться як громадянин України. Вимагає перекладача, до нього приїздив український консул. Ми свою лінію захисту на цьому й будуємо. Громадянин України має бути звільненим, і Україна повинна докласти для цього усі зусилля.

– То які юридичні механізми можна застосувати, щоб визволити Геннадія?

– Відбування покарання на території України. Це розповсюджена практика. Існує угода між Україною і Росією про те, що громадяни Росії, засуджені на території України, відбувають покарання в Росії, і навпаки. Тут основна проблема у тому, що український суд має визнати, що Сенцов, Кольченко, Афанасьєв скоїли злочини, у яких їх звинуватили – тобто, винні у тероризмі. І тут всі починають сумніватися – зокрема, Міністерство закордонних справ і Міністерство юстиції України. А взагалі, українські урядовці готові у цьому напрямку працювати. Навіть такою ціною визволити незаконно засуджених людей.

– Сам Геннадій як ставиться до такого варіанту?

– Він не хоче бути ініціатором, бо вважає, що це сприйматиметься як певна зрада. Але він готовий погодитися, якщо цей механізм вже буде втілюватися. Тому що відбувати покарання в Україні, навіть незаконне, він готовий. А у Комі він зараз не відбуває покарання – там його просто гноблять і зживають зі світу.

«ОЧІКУЄМО, ЩО НА НОВИЙ РІК ГЕНУ ПОМІСТЯТЬ У ШТРАФНИЙ ІЗОЛЯТОР»

– У чому проявляються знущання адміністрації колонії?

– Гену не б’ють, фізичних тортур немає, але до нього застосовують різні форми тиску. Наприклад, йому не надають повноцінну медичну допомогу. У Гени інфекція потрапила під шкіру, виникають фурункули і карбункули у районі плеча, частини грудей, під пахвою. Гена не може звернутися до медика напряму – тільки через завгоспа. Завгосп записує прохання, йде з ним до лікаря, а потім лікар викликає в’язня. Гену медик не викликає. Декілька разів, коли Гена пробився на прийом, лікар казав, що не зможе надати потрібну медичну допомогу, бо немає відповідного кабінету.

Або Гені прописали певні перев’язки – їх треба робити щодня, щоб витягувати інфекцію. Один раз зробили перев’язку, потім – ні. Наступного дня видали пластир, мазь, а бинт не видали. Тобто, Гена не може зробити собі перев’язку. Наступного дня видають бинт і пластир, а мазь – ні. Кажуть, що її просто немає.

Інший метод тиску – Гені не дають молитися. Гена – віруюча людина, православний, йому необхідний час, щоб прочитати молитву. Є година вранці і година ввечері, коли у колонії відкриті усі приміщення і можна щось робити. За цей час відбувається шикування, зарядка, і ще треба встигнути умитися, почистити зуби, привести себе до ладу і вчасно лягти спати. Гені кажуть, що це і є час, коли можна молитися. Гена не встигає. Коли всі лягають, він злізає зі свого ліжка і молиться. До нього підбігають співробітники колонії, відтягують, змушують припинити. Все це знімають на камеру. Говорять, що Гена порушує розклад, і оголошують йому стягнення. Очікуємо, що на Новий рік Гену помістять у штрафний ізолятор. І є багато інших подібних речей.

У Гени вже, фактично, шість стягнень. Йому «рисують» нові стягнення, щоб перевести у жорсткіші умови – у приміщення камерного типу. Це – справжня тюрма. Камера, що закривається, година на прогулянку – і все.

«МАМА НАРЕШТІ ПЕРЕДАЛА ГЕНІ ТАРІЛКУ»

– Нещодавно від імені Геннадія та його матері Ольги ви з юристами подали позов проти Федеральної служби виконання покарань РФ і російського міністерства фінансів. Причина – Гена відбуває покарання задалеко від рідного Сімферополя. Розкажіть про ситуацію детальніше.

– Те, що Геннадій відбуває покарання надто далеко від місця постійного проживання, порушує Європейську конвенцію з прав людини, а саме – статтю про охорону родини. Матері Гени треба діставатися до Комі півтори доби, також це – величезні кошти, десь 30 тисяч рублів (близько десяти тисяч гривень. – Авт.). Мама на довге побачення приїхала, а чи їхати на коротке, що триває дві-чотири години, вона вже сумнівається. Вважаємо, що російська влада навмисно запхала Гену до Комі. Тому і подали цей позов.

Не маю ілюзій, що російський суд піде нам назустріч, але будемо домагатися правди. Якщо Федеральна служба виконання покарань і міністерство фінансів не доведуть свою позицію, а суд нам відмовить, підемо до Європейського суду з прав людини і через нього отримаємо компенсацію.

– Скільки побачень зараз дозволено Гені? Які посилки можна йому відправляти?

– У Гени зараз одне довгострокове побачення на рік і два короткострокових. Він може отримувати дві посилки на півроку. Посилки мама дуже просить не відправляти – вона знає, що Гені треба з речей, і сама передає необхідне. Єдине – Гена просив усіх надсилати листи, бо це сильно допомагає.

До речі, мама нарешті передала Гені тарілку – до цього її у нього не було. В’язень має право на дві тарілки: одну зобов’язані видати, іншу можуть передати родичі. У колонії Гені не видали жодної тарілки – також елемент знущання.

– Які у вас найближчі плани як у захисника Гени?

– Окрім згаданого позову, розмірковуємо, які порушення у колонії найвагоміші, щоб з ними розбиратися. Медицина, порушення права на віросповідання, нові стягнення – всього так багато, що не знаємо, з чого почати. Ніяк не можемо домогтися рішення щодо тортур – нас направляють з одного відділу в інший. І ще – Гену дискримінують як українця. Моєму підзахисному приносять документи, написані російською. Гена російською розмовляє, але йому як людині, що вчилася українською, важко зрозуміти різницю між російськими термінами «ходатайство» і «заявление». Потрібна допомога юриста або перекладача. Гена просить перекладача, коли йому роблять стягнення і треба підписувати певні документи. А йому кажуть, що перекладач не потрібен, бо він володіє російською. Врешті, перекладача не дають, а Гена відмовляється підписувати документи.

– Дякую за розмову.

СЛОВО – МАТЕРЯМ

«День» також поспілкувався з Ольгою Афанасьєвою і Ларисою Кольченко. Нині вони продовжують жити у Сімферополі. «Думки покинути Крим не було. Наші діти зараз відбувають покарання у Російській Федерації, тому про жоден переїзд з Криму, поки не звільнять синів, не замислюємося», – пояснює Ольга Афанасьєва. Ольга і Лариса товаришують – їх зблизили сини.

Зараз зв’язок із сином Ольга підтримує через листи. Адміністрація колонії віддає хлопцю не всю кореспонденцію. «В останньому відправленому листі були лист від друзів, порожні конверти, вітальна листівка і мій лист. Мій лист не віддали взагалі, конверти надійшли зіпсовані, листівка від друга була залита водою – нічого неможливо прочитати», – ділиться Ольга Афанасьєва.

«А нам навіть телефонний дзвінок не дали. Про умови утримання Олександра нічого не знаю. Знаю лише, що його готують до етапування з Ростова-на-Дону, а куди – невідомо, – розповідає Лариса Кольченко. – Ми пишемо листи до Олександра часто, але відповіді від нього приходять раз на місяць. У нас щодо посилок все попереду – поки нічого не надсилали. Як Саша піде по етапу, будемо збирати передачу. Зараз син багато читає – Толстого, Франка, Лесю Українку. Цікавиться, що відбувається у світі, в Україні, у Криму. Просить, щоб побільше йому писали. Листи – тонка ниточка, що зв’язує хлопців із зовнішнім світом. Це – велика радість».

Сьогодні справи синів займають майже весь час Ольги і Лариси. «Грубо кажучи, живемо їхнім життям і сидимо разом із ними, – каже Ольга Афанасьєва. – Це і спілкування з правозахисниками, і вирішення якихось побутових проблем хлопців». Геннадія і Ольгу підтримують міжнародні організації – «Людина в біді», Amnesty International та інші. Певні зусилля докладає й українська влада. Матеріали про Геннадія готують багато медіа – і це, на переконання Ольги, дозволило говорити про можливість обміну.

Кожен здатен на невелике святкове диво – написати «бранцям Кремля» привітальні листівки і так їх підтримати. Писати треба російською мовою, тексти мають бути максимально нейтральними за змістом.

Надсилати листи Олександру Кольченку треба через його адвоката, за адресою: 119017, г. Москва, Голиковский пер., д. 6, оф. 26, адвокату Сидоркиной Светлане Ивановне для передачи Кольченко А.

Геннадію Афанасьєву треба писати за адресою: 167028, Республика Коми, г. Сыктывкар, п. Верхний Чов,  ИК-25, Афанасьеву Геннадию Сергеевичу.