Як козаки спустилися з небес на землю

Багатьом нашим читачам назва "Мотор Січ" напевне ні про що не говорить. Воно й недивно: це запорізьке підприємство ВПК донедавна було цілком таємним і не рекламувало свої вироби, та й не потребувало реклами. Воно - й тільки воно! - випускало двигуни для всіх радянських вертольотів, для всіх літаків Ан, для Іл-18, Як-40, Як-42. Щороку виготовляли 6 тисяч двигунів.

Нові часи різко зменшили кількість замовлень і змусили спуститися з небес на землю. Крилаті нащадки запорізьких козаків почали випускати газоперекачувальні установки, бензопилки, різноманітні сепаратори - від молочних до спиртових. І, уявіть собі, не бідували, на відміну від своїх краян з "АвтоЗАЗу". Принаймні регулярно одержували зарплату. Проте почувалися так, образно кажучи, ніби здійснили вимушену посадку.

І раптом наїхали гості - італійці з фірми ІВЕКО. Так, мовляв, і так, ви добре вмієте виготовляти шестерні для авіації, то чом би вам не випускати коробки передач для автомобілів "ІВЕКО-КрАЗ"? Підписали установчі документи. І я там був, шампанське за успіх СП пив. У казці це кінець, а в житті - лише початок...

Генеральний директор АТ "Мотор Січ" В'ячеслав Богуслаєв запросив тоді приїхати через рік: мовляв, побачите, що в нас вийде. За цей час мені вдалося побувати на двох споріднених СП: у Кременчуці ("ІВЕКО-КрАЗ") і в Міасі (ІВЕКО-УралАЗ). Справи в обох, м'яко кажучи, не блискучі. А оскільки коробки передач не є кінцевою продукцією, то в Запоріжжі я чекав побачити відвертий провал.

Тим більше приємно було дізнатися, що за рік тут чимало встигли. Передусім, налагодили випуск 5-ступінчастої коробки для легких вантажівок типу "Турбо Дейлі". Усі деталі свої, виготовлені на підприємстві "Мотор Січ", за ліцензією ІВЕКО. П'ять перших зразків відправили для сертифікації в Турин. Без зауважень не обійшлося. Були випадки різночитання креслень (в італійців дещо інші стандарти). Але все виправили, і нарешті запоріжці відвантажили в Турин перші 1500 таких коробок. А до Кременчука, на жаль, лише 200: дуже мляво купують в Україні "Турбо Дейлі", віддаючи перевагу дешевій "Газелі".

Опанували на "Мотор Січ" і 6-ступінчасту коробку для автомобілів з вантажопідйомністю 4 - 5 тонн типу "Євро Карго". Готові її випускати, але із Кременчука не надходять замовлення: попиту на "Євро Карго" поки що взагалі немає.

Що роблять у цій ситуації директори старої виучки? Правильно, благають уряд про допомогу: мовляв, ми зробили все, від нас залежне, решта - то не наша вина. "Мотор Січ", не марнуючи часу, звертається до автотранспортників - власників ЗІЛів: "У нашої коробки ресурс майже мільйон кілометрів. Візьмете - не пошкодуєте!" - "Якби до неї дизельний двигун ", - мрійливо відповідали ті. "Буде вам і дизель".

Нині ліцензійний івековський двигун потужністю 170 к. с. готовий до серійного виробництва. Зразки силового агрегату роздали потенційним покупцям, зокрема Львівському автобусному заводу, для "прив'язки" до своїх машин.

Тим часом пішов у серію "молодший брат" цього двигуна - дизель моделі 8140 для легких вантажівок. Чотири модифікації різної потужності - від 75 к. с. до 116 к. с., зокрема з турбонагнітачем. І коштує він порівняно небагато: разом із коробкою передач і зчепленням не дорожче ніж "Таврія". А за кілька років, коли частка запорізьких деталей у ньому збільшиться із сьогоднішніх п'яти відсотків до вісімдесяти відсотків, стане значно дешевшим. Цим двигуном дуже зацікавилося АТ "КримавтоГАЗсервіс" і попросило поставляти для сімферопольських "Газелей" близько 500 штук таких двигунів на місяць. Для початку.

А СП вже веде переговори із дніпропетровським заводом "Південмаш" про розробку 80-сильних дизелів для перспективних тракторів ПМЗ... Загалом, я не здивувався, коли побачив біля прохідної "Мотор Січ" давно забуте оголошення: "ПОТРІБНІ НА РОБОТУ".

Київ - Запоріжжя