Як реанімувати медицину в селі

Пацієнт Іван (імена вигадані) мешкає у віддаленому селі без амбулаторії чи ФАПу. До нього час від часу приїздить для контролю стану здоров’я фельдшер Микола. У нього свій транспорт, приміром, мопед. Із ним — чарівна валіза, у якій є все необхідне, щоб перевірити тиск, зробити кардіограму, взяти аналіз крові, а ще планшет, щоб передати всі ці дані відразу на робоче місце сімейного лікаря Оксани, котра працює в райцентрі. Пані Оксана бачить, що з кардіограмою Івана не все гаразд, для консультації надсилає отримані від Миколи дані черговому лікарю в Інститут кардіології імені академіка Миколи Стражеска. Після ознайомлення медик дає свої рекомендації щодо госпіталізації хворого. Пані Оксана планує маршрут Івана, щоб якнайшвидше отримав необхідну допомогу в районній лікарні.

Це не фантастика, а реалії українського села. Принаймні, у цьому запевняють нас чиновники. Оскільки утримання амбулаторій чи ФАПів у сільській місцині дорого обходиться державі та органам місцевої влади, в Адміністрації Президента вирішили, а в Міністерстві охорони здоров’я підтримали, що найкращий спосіб забезпечити якісні медичні послуги у селі — це телемедицина.

ТЕОРЕТИЧНА ШКОЛА

Цього року на розвиток сільської медицини надано чотири мільярди гривень. Нагадаємо, у грудні 2017 року Петро Порошенко підписав закон «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Для початку кошти спрямовують на ремонт амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів, на будівництво нових (наразі будується понад 300 таких закладів, наступного року має з’явитися ще півтисячі), а також на оснащення сільської мінілікарні усім необхідним, у тому числі комп’ютерними технологіями.

Аби лікарям, котрі працюватимуть в нових умовах, було легше дати лад господарству, стартувала освітня програма «Школа сімейного лікаря» (триває з 9 листопада до 18 грудня). Умови прості — охочі медики можуть зареєструватися для участі у тренінгах на сайті medreform.in.ua. Передбачено вісім зустрічей у шести містах країни. Це не просто виступи спікерів, котрі знаються на тому, як реформувати медицину на селі на власному досвіді, а й можливість отримати консультацію з будь-яких питань, від економічних до юридичних. Щоб стати учасником «Школи сімейного лікаря», необов’язково відвідувати тренінги особисто, усі матеріали будуть доступні в режимів оф-лайн, а на спеціальних ресурсах можна обговорити хвилюючі питання з колегами та експертами.

Навчальний курс — це, радше, мотивація для тих медиків, хто вже точно вирішив працювати в селі, але бракує теоретичних знань, пов’язаних із запуском медичної реформи. Але таких одиниці. Наприклад, у  деяких ФАПах відсутнє водопостачання, немає санвузлів, десь протікає дах чи відсутнє опалення. Щоб у лікаря було бажання приїхати сюди на роботу, треба вкласти колосальні гроші і створити із занедбаного закладу ляльку, що й намагаються змінити урядовці.

УМОВИ Є, ЛІКАРІВ — НЕМА

У Мінздоров’я часто ставлять за приклад досвід Балтської та Гадяцької громад, які досить успішно реалізовують медичну реформу. Утім, їхні представники, котрі приїхали до Києва на перший тренінг за програмою «Школи сімейного лікаря», зазначають: без належного фінансування ні про телемедицину, ні про лікарів у селі не може бути мови. Головний лікар КНП «Балтський центр первинної медико-санітарної допомоги» Роман Колонтай розповів «Дню», що змінювати систему охорони здоров’я у своєму районі почали відразу після створення Балтської ОТГ два роки тому, не чекаючи наказів МОЗ та президентських програм. І почали з пошуку фінансів. Їх надали місцева та обласна ради.

Роман Колонтай: Крім усього цього, лікаря треба мотивувати зарплатнею. Ми теж це продумали. Якщо раніше наші деякі лікарі отримували вісім тисяч гривень, то у вересні та жовтні дехто мав 20 тисяч гривень. Ми платимо не за кількість, а за якість. Лікар знає, що отримає 12% від окладу за його «зеленими» приписними деклараціями, але за умови виконання певних показників, тобто за якісну роботу

«Наразі вкладені великі кошти у ремонт всіх ФАПів та амбулаторій, особливо у селі, вони забезпечені навіть за новими табелями оснащення, що тільки вийшли у МОЗ, — ділився досвідом Роман Колонтай. — Фельдшерам закупили мопеди. Так скоротився час виклику у п’ять разів. Два роки тому закупили оргтехніку, автоматизували робочі місця лікарів, навчили їх комп’ютерної грамотності й відмовилися від певних статистичних форм, які МОЗ лише 2018 року визнало застарілими, зокрема статистичні талони та журнали реєстрації».

Тож спочатку всі матеріальні ресурси вклали в оновлення існуючої мережі, тепер шукають кошти для розвитку телемедицини у сільській місцевості. За словами Романа Колонтая, це справді порятунок для села. Та питання — хто лікуватиме тут людей, досі відкрите. Наразі у Балтському районі бракує двох сімейних лікарів для роботи саме в сільських амбулаторіях — це при тому, що умови всі є: від безкоштовного житла й автомобіля до відремонтованого приміщення з усім оснащенням та інтернетом.

«Крім усього цього, лікаря треба мотивувати зарплатнею,   — додає Роман Колонтай. — Ми теж це продумали. Якщо раніше наші деякі лікарі отримували вісім тисяч гривень, то у вересні та жовтні дехто мав 20 тисяч гривень. Ми платимо не за кількість, а за якість. Лікар знає, що отримає 12% від окладу за його «зеленими» приписними деклараціями, але за умови виконання певних показників, тобто за якісну роботу».

МОТИВАЦІЯ ГРИВНЕЮ

Такий же принцип мотивації лікарів гривнею сповідують у Гадяцькому районі, що на Полтавщині. Медикам платять не тільки за кількість підписаних з пацієнтами декларацій, а й за якість роботи, наприклад, за те, як добре працюють в електронній системі здоров’я. До речі, в Гадяцькому районі працює своя територіальна електронна система здоров’я, котра об’єднує центри первинної медико-санітарної допомоги, центральну районну лікарню і стаціонар. І знову ж таки, ці результати стали реальністю завдяки фінансовій підтримці місцевої влади.

«Ми сформували команду і шукали ресурси, — зазначив Сергій Бондаренко, перший заступник голови Гадяцької районної державної адміністрації. —  Залучили до справи всі сільські ради, нас підтримала обласна влада, Світовий банк. Тепер ми будуємо три сучасні амбулаторії, запровадили електронну медичну систему, що охоплює 17 амбулаторій та 20 ФАПів. Зробили ідентифікатор пацієнта, це картка доступу пацієнта та лікаря до бази даних, купили цифрові флюорографи, відпрацювали електронний рецепт, а історія хвороби ведеться в електронному форматі».

Як додав Сергій Бондаренко, разом із цим навчали лікарів та медсестер, розуміючи, що потрібно змінювати їхній світогляд. Тож якщо після «Школи сімейного лікаря» село справді отримає чималі фінансові надходження, можливо, наші дідусі й бабусі ходитимуть на прийом до лікаря віртуально.