Як виробити моду на збереження природи?

Учора на Тернопільщині завершився Всеукраїнський педагогічний семінар-практикум директорів еколого-натуралістичних центрів учнівської молоді. Педагоги обговорили питання особистісно орієнтованих освітніх технологій та їхнє застосування в роботі позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного профілю, обмінялися досвідом. А оскільки 2013-й проголошено Українською греко-католицькою церквою роком Віри, то в Зарваниці освітяни продовжили роботу, розглядаючи питання поєднання екології довкілля і екології душі. Як зазначив директор Національного еколого-натуралістичного центру Міністерства освіти і науки України Володимир Вербицький, найбільша цінність юннатівського руху в Тернопільській області в тому, що за 65 років його діяльності педагогічні колективи зробили серйозну справу і виробили вже свій стиль і свою моду на збереження природи.

— Якщо говорити про екологічну культуру, то формувати її потрібно в людини поступово, — почав розмову Іван Іванович. — В Україні є концепція екологічної освіти, розроблена Міністерством освіти і науки, і вона саме висвітлює основні етапи формування екологічної культури та свідомості по вертикалі і по горизонталі. Що це означає? По вертикалі — формування екологічної культури і свідомості, починаючи з дошкільної освіти і закінчуючи вишами. На самій вершині піраміди — інститут післядипломної педагогічної освіти, де педагогам під час підвищення кваліфікації подають матеріали з екологічної освіти. Щодо так званої горизонталі, то йдеться про екологізацію усіх навчальних предметів, а не лише біології чи географії.

Якщо розглядатимемо ті проблеми, які існують в навколишньому середовищі, то зрозуміємо, що не можна пояснити явище озонової діри чи утворення парникового ефекту без знання фізики чи хімії. Історичні предмети ж нам пояснюють, як відбувалася експансія людини на природу. Спочатку це було звичайне вирубування лісу для ділянок, щоб займатися землеробством, а тепер йдеться про вирубування лісів з іншою метою. А якщо взяти війни. Історія з екологічним підходом має величезний матеріал, щоб пояснити, що зараз при веденні воєн використовують різні хімічні елементи, отруйні речовини, дефоліанти. Я вже не кажу про екологізацію навчальних предметів, таких, як література, мова. А образотворче мистецтво? Воно має величезний простір для того, щоб формувати в дитини елементи екологічної культури. І тому, якщо педагоги зрозуміють це, матимемо позитив. Ми чомусь ніколи не говоримо про те, що величезну роль у формуванні екологічної культури відіграють музеї, картинні галереї. Ці екскурсії мають величезний позитивний вплив, але мають бути систематичними. В останні роки велику позитивну роль почала відігравати церква. І вона також має великий вплив на доросле населення. Одним словом: якщо взяти і формальну, і неформальну освіту, то тоді можна говорити про цілісну картину формування екологічної освіти.

Ще в далекому 1948-му в райцентрі Заліщики була створена обласна станція натуралістів. Нині, окрім того, що ми проводимо повсякденну природоохоронну практичну роботу, агробіологічні дослідження, також залучаємо наших школярів до різних міжнародних, всеукраїнських, регіональних конкурсів. Маємо акції «Заповідні дерева», «Джерело», «Малим річкам — чисту воду» та інші. І ви б почитали ті так звані звіти, підсумки, що надсилають нам учнівські гуртки, клуби, які досліджують рослинний чи тваринний світ. Наприклад, школярі пишуть, як вони допомагають разом з батьками птахам. І я переконаний, що в цієї дитини ніколи не підніметься рука заподіяти шкоду природі. Так і формується екологічна культура.

Тернопільці першими в Україні започаткували таку форму роботи, як екологічні агітбригади. Я от перед нашою зустріччю полистав свої записи і знайшов, що вперше вони з’явилися у нас ще 1983 року, завдяки вчителю біології, відміннику освіти Анастасії Кирилівні Башуцькій. Ця форма має широку мету — посильно залучити дітей до вирішення тих екологічних проблем, які можуть бути ними вирішені. Якщо дитина, наприклад, зробила зауваження дорослому, то мені здається, що дорослий вже задумається перед тим, як кинути папірець чи порожню пляшку.