Як захистити Лавру від... церкви?

Прогулянка територією Києво-Печерської лаври — наче мандрівка між двома реальностями. Важкий залізний замок висить на дверях до церкви Спаса на Берестовім, пам’ятки архітектури ХІІ—ХІХ століть. Гарно вимощена бруківка довкола не маскує полущені фасади та вибиті шибки храму, що не діє. А от корпуси на території Нижньої лаври вразили чистотою, доглянутістю, пишністю, розкішшю і — кількома десятками незаконних перебудов.

Церквою Спаса на Берестовім опікується Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Нижня Лавра перебуває у віданні Києво-Печерського монастиря. Чому між різними спорудами однієї пам’ятки ЮНЕСКО такий контраст? Знайти відповідь «День» спробував разом з Миколою Пархоменком, заступником голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

ЗАЧИНЕНА УСИПАЛЬНИЦЯ КНЯЗЯ

УТОПІК нещодавно підготував постанову, у якій визнав роботу заповідника з утримання Лаври незадовільною. Претензії були якраз до церкви Спаса на Берестовім, котра років двадцять стоїть зачинена і потребує ремонту, та до території Нижньої лаври, де просто зараз зводиться багатоповерховий корпус — без відома ЮНЕСКО. Як пояснив Микола Пархоменко, зі ста споруд Лаври лише три десятки перебуває у власності заповідника, а за рештою він має вести контроль та нагляд. Вочевидь, ці функції не виконує.

Пам’яткознавець дивується, як у заповіднику знайшли три мільйони гривень на розробку плану організації території, а на ремонт славетного храму нема ні копійки? Церква зачинена для туристів та вірян — а це ж усипальниця Юрія Долгорукого, сина Володимира Мономаха та засновника Москви, одна з нечисленних пам’яток домонгольського періоду.

ПРИБУДОВАНА ДО СТАРОДАВНІХ МУРІВ ЦЕРКОВНА КРАМНИЦЯ (ЛІВОРУЧ) ТА ДВОПОВЕРХОВИЙ 40-й КОРПУС (У ЦЕНТРІ) З’ЯВИЛИСЯ БЕЗ ВІДОМА ЮНЕСКО

«На церкву не треба дуже багато грошей: реставрації потребує дах, відливи та фасади, всередині так само має бути ремонт, — зазначає Микола Пархоменко, показуючи на трохи поржавілі водостічні труби з полущеною фарбою та фундаменти, що потерпають від опадів. — Розраховувати лишень на бюджетні гроші дуже важко, треба залучати інвесторів, меценатів, може, провести благодійні заходи, публічні акції (хто бажає стати меценатом відновлення храму, є шанс проявитись. — Авт.), але заповідник цього не робить».

ЦВЯХАМИ У ПЛІНФУ?

Кілька років тому планувалась реставрація церкви, готувались відповідні проекти. Та відновили лише бруківку. Реального стану пам’ятки ніхто не знає. Зовні видно, що є вікна з побитими шибками, можливо, треба змінювати дерев’яні елементи, яка церква всередині — теж невідомо.

«Відкриті фасади показують кладку. Тут біля вікна цегла ХVІІІ століття, а жовтувата  частина — це автентична плінфа (широка та плоска плитоподібна цегла. — Авт.), — коментує Микола Трохимович, оглядаючи фасади та бідкаючись, як можна пустити на самоплив таку пам’ятку. — Років 15 тому пустили сюди релігійну громаду, але віряни почали у стіни забивати цвяхи, що неприпустимо. Сьогодні теж є багато претендентів на церкву. Я вважаю, на це можна піти, але оформити охоронну угоду: спочатку реставрація, а далі користування та утримання у належному стані».

ДОРОГОЮ ДО НИЖНЬОЇ ЛАВРИ, ВІДРАЗУ ЗА ШЛАГБАУМОМ, НАТРАПЛЯЄМО НА ПЕРШЕ ПОРУШЕННЯ В БУДІВНИЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОНАСТИРЯ: В’ЇЗНІ ВОРОТА ХVІІІ СТОЛІТТЯ ЗНЕСЛИ, А ЗАМІСТЬ НИХ ЗВЕЛИ НОВІ

Піклуватись про церкву — прямий обов’язок заповідника. Так само, як утримання Мазепинської стіни, пам’ятного об’єкту ХVІІІ століття. Після розголосу навколо того, що заповідник занедбав Лавру, ворота до мурів взагалі зачинили. За словами Миколи Пархоменка, вони у значно гіршому стані, ніж церква: кладка руйнується, а подвір’я заростає самосівами.

АВТЕНТИКА, ЩО ЗНИКАЄ

Дорогою до Нижньої лаври співрозмовник звернув нашу увагу на в’їзні ворота. Пам’ятка ХVІІІ століття заважала проїзду будівельної техніки, тому її знесли. Збудували нові ворота, значно вищі — і, відповідно, неавтентичні. Спускаємось дорогою, викладеною бруківкою, донизу, а далі — ще цікавіше. Микола Трохимович показує прибудований (!) перший поверх до мурів, що розділяють Верхню і Нижню лавру. Тепер з ними сусідить абсолютно нове приміщення, де розташована церковна крамниця. Таких будівельних трансформацій за останні роки набереться до двох десятків.

«Це збудовано десь років три тому. А далі — так званий 40-й корпус на два поверхи, зведений повністю з нуля. Аргумент такий: років 200 тому тут щось було. Монастир збільшує площу, яку можна використовувати під власні потреби. Ніхто у це не втручається. Та перш ніж щось будувати, монастир має погодити це з Мінкультури та ЮНЕСКО. За минулої влади вони це легко робили. Проте видавались дозволи, приміром, не на будівництво 40-го корпусу, а на зміцнення схилів, укріплення чи реставрацію».

НОВОБУДОВА ЧИ «РЕКОНСТРУКЦІЯ»?

Незаконні перебудови маскували у документах під заходи, за які ЮНЕСКО не сваритиме. Приховується також нове кричуще перетворення у Лаврі. Спочатку дивимось на нього крізь шпарину у кованому паркані. У монастирському саду ченці обрізали сухі гілки на деревах. А прямо за ними — працює будівельний кран. Судячи з міцного фундаменту і забитих паль, споруда буде більшою, ніж у два поверхи. За документами — це укріплення схилу та реконструкція давнього льоху!

ЩО З’ЯВИТЬСЯ НА МІСЦІ, ДЕ ЗАРАЗ ПРАЦЮЄ БУДІВЕЛЬНИЙ КРАН, ПОКИ НЕВІДОМО. ТА СПОТВОРЕНИЙ ВИД НА ЛАВРУ, ЯКИЙ РАНІШЕ ВВАЖАВСЯ НАЙКРАЩОЮ ПАНОРАМОЮ КИЄВА, МАТИМЕ ЩЕ ОДИН ҐАНДЖ

За будмайданчиком експерт  показує нам два інші корпуси, зведені нещодавно з нуля. В одному з них працює трапезна. Усі монастирські споруди виглядають так, ніби щойно завершився капітальний ремонт. Разом з тим скрізь присутнє кричуще порушення пам’яткоохоронних норм.

Доки у монастиря зростають апетити до розширення, заповідник в особі держави закриває на це очі. Здається, для ЮНЕСКО, як завжди, Україна збирається підготувати нейтрально-маскувальний звіт. Громадськість обіцяє розказати правду у своєму альтернативному документі — через що наражається на конфлікт із церквою і заповідником. Та мусить же хтось сказати правду.