Як захистити сиріт від «щасливого майбутнього»

Наприкінці минулого року офіс Уповноваженого України з питань захисту прав дітей анонсував підготовку України до ратифікації Гаазької Конвенції. Україні давно рекомендують прийняти цей документ, який, за словами експертів, найжорсткіше регулює процедуру усиновлення та дозволяє відстежувати долю усиновлених дітей. Зокрема, про це йшлося торік на засіданні Комітету ООН з питань прав людини, в рамках Універсального періодичного огляду, коли Україна звітувала перед світом про дотримання прав людей в країні. Питання захисту прав дітей тоді визнали одним із найбільш актуальних.

Днями у Верховну Раду внесли законопроект про ратифікацію Україною Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міжнародного усиновлення. Цей документ чітко регламентує процедуру усиновлення та відстеження долі дитини за кордоном. Як вказується в законопроекті, «Конвенція визначає вимоги до міждержавного усиновлення, повноваження центральних органів влади та акредитованих організацій у цій сфері, а також покладає на приймаючу державу зобов’язання всебічно охороняти права і надавати за запитом країни, де народилася дитина, всю інформацію про її долю».

Якщо Верховна Рада ратифікує цей документ, то в Україні буде визначено перелік організацій, які можуть займатися питаннями усиновлення та передачі дітей під опіку іноземців. Ними мають бути виключно установи влади — органи опіки, служби у справах дітей, Мінсоцполітики або консульські представництва України за кордоном. Збирати документи і представляти інтереси іноземних усиновлювачів без додаткової плати зможуть організації з держав-учасниць конвенції, а також з країн, з якими раніше були підписані договори про міждержавне усиновлення. Порядок видачі дозволів на таку діяльність іноземним агентствам повинен розробити Кабінет міністрів.

В той же час, видання «Коммерсантъ-Украина» пише, що колишній омбудсмен Ніна Карпачова наполягає, що ратифікація конвенції «відкриє повні шлюзи для торгівлі українськими дітьми». Вона наполягає, що цей законопроект невипадково з’явився в Україні після заборони усиновлення дітей в Росії. «Як тільки одна з країн перекриває кисень, відразу ж посилюється тиск на політичний істеблішмент інших країн. Посередницькі структури отримують за це гроші, і це є завуальованою торгівлею дітьми-сиротами», — цитує видання екс-омбудсмена. Але говорячи в цьому контексті про Росію, потрібно згадати і те, що вона ратифікувала Гаазьку угоду ще на початку червня 2011 року. А нинішній «закон Діми Яковлєва» взагалі не має жодного відношення до прав дітей-сиріт та піклування про їхнє майбутнє, а є лише відповіддю російського уряду на «Список Магнітського». І дітям тут випала виключно роль «розмінної монети». Тому говорити «про перекривання кисню» посередницьким структурам у Росії, що займаються торгівлею дітей-сирот і, відповідно, про посилення тиску на політичний істеблішмент інших країн, зокрема Україні — в даній ситуації не зовсім коректно.

Традиційно, штучні спекуляції довкола делікатних тем створюють ЗМІ. Наприклад, загалом адекватний новинний портал newsru.ua подав новину про Гаазьку Конвенцію під заголовком «Янукович вирішив узаконити «торгівлю» українськими дітьми». Таким чином в погоні за рейтингами медіа не помічають, як нав’язують своїй аудиторії думку, що Гаазька конвенція — це щось недобре, як і всиновлення дітей іноземцями.

В Україні, на щастя, немає нічого подібного до «закону Діми Яковлєва», який з 1 січня діє у Росії і забороняє усиновлення російських дітей-сиріт громадянами США (хоча, наприклад, четвертий розділ програми ВО «Свобода» під назвою «Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору» містить і пункт про введення заборони на усиновлення українських дітей іноземцями). Але є певне нерозуміння окремих моментів, в тому числі і Гаазької Конвенції як членами уряду, так і ЗМІ та громадянами. Тут хочеться процитувати запис у соціальній мережі Facebook російської журналістки, психолога та педагога Марина Аромштам: «Слово «сирітство» придбало політичне звучання. Це з області «поет у Росії більше, ніж поет». Ось і сирітство тепер більше, ніж сирітство. Нехай так. Нехай хоча б так.

Однак сирітство та пов’язаний з ним коло проблем — теж дуже різнопланове явище. Як правило, «сирітство» асоціюється у нас зі словами «дитячий будинок». Для нас допомогти сиротам — значить допомогти дитячому будинку. Ось зараз розуміння вийшло на новий рівень: боротися з сирітством — це значить всиновлювати або сприяти усиновленню». Запис стосується Росії, але є актуальним і для України.

Важливо, що переважна більшість усиновлених іноземцями дітей в Україні (близько 700 осіб 2012 року) — це діти, які мають складні захворювання, різного роду важкі діагнози, а також такі життєві обставини, які стримують українських усиновителів. Керівник Управління забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини Людмила Волинець в інтерв’ю «Міжнародному агентству інформаційних розслідувань» навела такі дані: щорічно американці усиновлють близько 30 українських малюків із синдромом Дауна. А новообраний депутат Верховної Ради від «Удару» Ірина Геращенко на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook прокоментувала новину так: «Це надзвичайно важлива Конвенція. Навпаки, вона дозволяє відстежувати долю дитини, що була усиновлена іноземцями, бо є зв’язок з відповідними соціальними структурами в країнах, звідки є усиновлювачі. вона працює на захист інтересів дитини. Нагадаю, що згідно українського законодавства, пріоритетне усиновлення     — вітчизняне, іноземці можуть прийняти в свою родину тільки дітей з непростими діагнозами і особливими потребами. Принагідно зазначу, що всі попередні рази прийняти цю конвенцію ВР блокувалися у ВР саме ПР! Можливо , зараз, коли ратифікацію просить провести вже їх ПР-івський президент, вони перестануть «клікушествовать» на тему іноземного усиновлення і ратифікують Гаазьку Конвенцію?»

Юрій ПАВЛЕНКО, уповноважений Президента України з питань захисту прав дітей:

— Ми жодним чином не боїмося збільшення іноземних усиновителів. Українське законодавство давно збудоване і направлене на розвиток національного всиновлення. Воно давно має цілий ряд обмежень, але вони не суперечать інтересам дитини щодо міжнародних усиновителів. За підсумками 2012 року, українці усиновили втричі більше дітей, ніж іноземці: 2 тисячі і 700 дітей відповідно.

Для держави це є обов’язок — забезпечити кожній дитині виховання в родині. Говорячи про українську політику у сфері міждержавного усиновлення, скажу, що це є постійна робота, яка щодня змінюється з точки зору максимального забезпечення права дитини на виховання в сім’ї. Іноземці не мають права усиновлювати дітей із прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, а лише зі спеціального закладу. Президент говорить, що в цьому році ми маємо провести і масштабну реформу інтернатних закладів і це теж один із заходів, направлених на зменшення іноземного усиновлення. Із 96 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 82% дітей — живуть в сім’ях українських громадян. Ще близько 12 тисяч виховуються в інтернатних закладах.

Україна перестала бути донором міждержавного усиновлення: із 300 посередницьких організацій, які були в нас декілька років тому на території України (нелегально) із надання послуг по міждержавному усиновленню, залишилися одиниці. До того ж торік було ухвалено понад 10 законодавчих і нормативних змін, які стосувалися усиновлення, розвитку сімейних форм виховання, зокрема, міждержавного усиновлення. Загалом за останні п’ять років було ухвалено близько 150 нормативних і законодавчих актів, які стосуються усиновлення дітей. Ця робота не припиняється і сьогодні. Політика України спрямована на стимулювання національного усиновителя. Позиція ж держави щодо всиновлення дітей (у тому числі міждержавного) є послідовною, передбачуваною і чітко базується на Конвенції ООН про права дитини — забезпечення найвищих інтересів дитини в усіх процедурах, пов’язаних з усиновленням. Тому Президентом підготовлена до внесення у Верховну Раду ратифікація Гаазької Конвенції щодо міждержавного усиновлення. Я сподіваюся, парламент її ухвалить.

Дар’я КАСЬЯНОВА, керівник програми «Сирітству — ні!» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»:

  — Ми, перш за все, підтримуємо національне усиновлення. Але міжнаціональне усиновлення, яке довгий час активно розвивалося в Україні і до 2008 року переважало над національним, сьогодні розвивається стихійно. До цих пір немає розуміння, яким чином іноземці дізнаються про наших дітей, як потрапляють в дитячі будинки ... А Гаазька Конвенція дозволяє не шукати усиновителям дитину в авральному режимі, як це робиться зараз, а навпаки, підшукувати батьків для кожної дитини.

 Те, що іноземці хочуть усиновити дітей з важкими діагнозами, в більшості своїй, міф. Іноземці також хочуть маленьких і здорових дітей. І тут відбувається конкуренція між українськими та міжнародними усиновлювачами. Якщо раніше українці хотіли всиновлювати дітей до 3-х років, то сьогодні це діти дошкільного віку, навіть до 10 років. Також українці стали всиновлювати хворих діток: з вадами серця, ВІЛ-позитивних, з інвалідністю першої та другої групи. Це переважно малюки із захворюваннями внутрішніх органів. Люди просто боятися, коли у дитини щось з ручками, ніжками, очима і тощо. Я не буду говорити, що усиновлюють діток з ДЦП, хоча були два таких випадки усиновлення з нашого порталу.

 Це вже не перша спроба ратифікувати Конвенцію: до Януковича її виносили на розгляд в 2006 і в 2008 році, але її постійно блокували. Ніна Карпачова особисто висловлювалася з цього приводу. Однак, на мій погляд, говорити про торгівлю дітьми — це не зовсім правильно розуміти Гаазьку Конвенцію. У противників ратифікації є страх, що знову в Україну увійдуть агентства з усиновлення, яким у 2009—2010 роках перекрили кисень. Але потрібно розуміти, що просто так торгувати дітьми не вийде — є певні процедури. Наприклад, якщо дитина осиротіла, то протягом року вона може бути усиновлена лише українцями.

Я думаю, що ратифікувати Конвенцію — це грамотно підійти до впорядкування міжнародного усиновлення. Україна до цього готова. Якщо міжнародне усиновлення — це ще один шлях влаштувати дитину в сім’ю — то чому б і ні? Але воно повинно підкорятися закону, бути під контролем і не вступати в конкуренцію з національним усиновленням.