Якщо грошей немає — краще їх зовсім скасувати
На початку травня був день народження людини, яка прагнула того, щоб не було бідних. На радянському ґрунті — зникли багаті. Хоча максимально вона бажала знищити гроші, як такі. Дивно, що за такого зрушення в бік матеріального (дух вторинний!) вона хотіла скасувати найматеріальніший з усіх критеріїв оцінки людей. Але, може, як часто це буває, таким дивним способом вона намагалася вирішити якусь свою особисту проблему?
Йдеться, звісно, про Карла Маркса.
Видатний філософ і теоретик соціалізму завжди мав надто напружені відносини з грошима. Попри те, що свій програмний твір він назвав «Капіталом», сам він ледве зводив кінці з кінцями. У 1859 він накидав план свого економічного рукопису: про капітал, земельну власність, найману працю, державу, зовнішню торгівлю та світовий ринок. Автор, щоправда, не мав грошей, щоб рукопис переслати видавцю. Один із перших біографів Маркса писав про те, що в цього «головного фахівця з обігу грошей — свої рахунки не сходилися». Він завжди розраховував лише на допомогу родичів своєї дружини (Дженні фон Вестфален належала до дворянського роду, і родичі були вимушені з роздратуванням утримувати сім’ю «могильника капіталу») й Енгельса.
Знамениті формули Маркса «товар — гроші — товар», «гроші — товар — гроші» — були не більше ніж теоретичними викладками. На практиці, і в цьому його «головна заслуга», — Маркс знеособив бізнес. Точно так само, як матерію позбавив визначальної сили духу, так само Маркс вчинив і з бізнесом: обездушив його. Його найулюбленіше слово — «продукт»: «Товар — це продукт праці»; «Людина — продукт природи»; «Мислення — продукт людського мозку». (А природа — чий продукт? Самої себе?) Не світ, а продуктова крамниця. А грошей на продукти Марксу справді частенько бракувало.
У капіталіста, як він вважав, «безмежне прагнення додаткової власності, адже він не хоче розоритися». А цю ж додаткову вартість вони видоюють з робітників, примушуючи їх понаднормово гарувати.
Капіталісти йому здавалися лише скупердями, які обдирають робітників. Маркс не був схильний аналізувати конкретні виробництва. Він описував виробництво товару загалом. Хоча, наприклад, заводи Форда або Едісона були прямим продовженням їхніх захоплень: для них була важлива не лише кількість, а й якість. Не тільки — СКІЛЬКИ, але й ЩО.
Людина, яка не створила жодної фірми, приблизно так само навчила справлятися зі справами одну шосту частину світу. Й довів до відома громадян, позбавлених засобів виробництва, одну просту думку, яку озвучив булгаковський Шариков: «Треба відібрати все та поділити». Це переклад «простою» мовою лозунгу Маркса: «Експропріація експропріаторів». Імовірно, це було б певною мірою виходом і для самого Карла Маркса, який навчив своїх дітей у разі, якщо заявлявся кредитор, говорити: «Пана Маркса немає вдома».
Україна як найбільш потерпіла від розкуркулення країна може сказати йому окреме спасибі. І Ленін, і Сталін впроваджували в життя його теорію «земельної власності». Його соратник Енгельс на основі теорії «старшого брата» писав: «Коли ми оволодіємо державною владою, ми не думатимемо про те, щоб насильно експропріювати дрібних селян (однаково — з винагородою чи ні), як це ми будемо вимушені зробити з великими землевласниками. Наше завдання — їхню приватну власність перевести в товариську...»
Слабо віриться, що Маркс поговорив хоч би з одним селянином на тему колгоспа.
Більшість бізнес-діяльності будь-якої яскравої людини (в тому числі й селянина) — прямо пов’язана з її мріями, з тим, що її насправді цікавить. І вже потім їх реалізовує. Але для цього треба мати сміливість, заповзятливість та чітке уявлення, чого ж ти хочеш. Пролетарі, на яких робив ставку Карл Маркс, часто були позбавлені саме цих здібностей, що культивувалися серед буржуазії (не ідеалізуючи ні тих, ні інших).
Зазнали фіаско всі теоретичні викладення знаменитого філософа. Теза Леніна «Куховарка може управляти державою» — також марксистська. Як з’ясувалося, не може. Найгірше, що вона забуде й те, як готувати обід.
«Вчення Маркса вічне, бо воно — правильне», — проголосив вождь світового пролетаріату.
Закінчимо зворотною логікою: якщо вчення Маркса не вічне, то воно — не правильне. І слава Богу!
