Єдиний в Україні

«Друзі, ми знову повертаємося до нормального життя, тож, як матимете настрій і бажання, а таке переконання є, запрошуємо в оновлений Музей скла у Львові!

Зараз маємо на експозиції дві виставки, від яких отримаєте незрівнянне задоволення!» — отаке супер позитивне оголошення з’явилося кілька днів тому на ФБ-сторінці львівського Музею скла. Відразу ж додам — єдиного в Україні.

«День» розповідав про проєкт «Створення мультимедійної інтерактивної експозиції Музею скла у Львові», який реалізувався у рамках програми «Інноваційний культурний продукт» за сприяння Українського культурного фонду (див. публікацію «Коли злагоджена команда. У Львові модернізують єдиний в Україні Музей скла» у «Дні» №155 від 19 серпня 2020 року).

«ЗАРАЗ СТВОРИЛИ УМОВИ, ЗА ЯКИХ МОЖНА ВИСТАВИТИ ПРИНАЙМНІ 50 РОБІТ»

Як виглядає тепер музей — у розмові з його директором Михайлом Бокотеєм.

— Мета реконструкції — показати якомога більше робіт із міжнародних симпозіумів гутного скла, бо така, власне, була ціль створення музею. Тих робіт є від 1989 року до 2019-го — 350, — говорить пан Михайло. — По наших площах ми мали змогу показувати максимум 30. Намагалися постійно міняти експозицію, щоби була ротація. Зараз створили умови, за яких можна виставити принаймні 50 робіт. Збільшили кількість експозиційних тумб, зробили й велику вітрину від підлоги заввишки два метри з гартованого скла, де стоять роботи на спеціальних кубах, з фантастичним освітленням (з регуляцією пучка світла). За ними — панелі з гартованого скла із зображеннями. Тому варто прийти це все подивитися, а не слухати чи читати про це. Тепер, до речі, є можливість купити квитки до нас на сайті, де для цього створено спеціальний модуль. Розширена, наповнена й сама офіційна сторінка музею. Другий момент. Роботи супроводжуються відеорядом (з моніторів) самого процесу виконання робіт на печі художниками — учасниками симпозіумів.

— Знаю, що під час проєкту ви робили велику фотозйомку.

— Так. Зробили 160 професійних предметних фоторобіт симпозіумних, процесу роботи. Будемо використовувати їх у наших публікаціях. Видали спеціальний випуск журналу «7UA» (мистецький часопис Західного регіонального науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України. — Т.К.), де музеєзнавці діляться досвідом, думками, ідеями. Це фахівці львівські й київські — зокрема Зеновій Мазурик, Роман Чмелик, Наталя Дзюбенко, Катерина Чуєва. Цікаве товариство. Є інтерв’ю з Павлом Гудімовим стосовно того, в чому різниця між галереями і музеями. Виклали цей змістовний матеріал на нашому сайті. Крім того, кожний поважний музей повинен мати альбом про свою діяльність, і ми його видали. Також — буклетики для ширшого розповсюдження.

— Напевно ж, реконструювали і зал для змінних експозицій?

— Так. І він тепер з дуже добрим освітленням, дуже добрим експозиційним обладнанням. Донедавна там були виставлені роботи з конкурсу академіка Андрія Бокотея 2020 року.

«СТИКАЄМОСЯ ЗІ СКЛОМ ПОСТІЙНО, НАВІТЬ ТОГО НЕ ПОМІЧАЮЧИ»

— Принагідно: чи вже визначилися з переможцями?

— Ще ні. Карантинні умови обмежують у діяннях. Найближчим часом це рішення буде прийняте. І зараз в тому залі виставляємо роботи педагога з кафедри скла нашої Академії мистецтв Людмили Литвин. І найважливіше, що було закладено в проєкті, — створення мультимедійної та інтерактивної складових. Якусь частину вже запустили, над якоюсь ще працюємо. Бо виявилося, що не все так просто. А хочеться зробити що далі — то краще. Тому наближаємося, наближаємося до того ідеалу, але трохи воно нам у часі розтягнулося. Зробили технологічну частину, де розповідаємо про скло, — як воно вариться, до чого використовується, як забарвлюється, які інструменти застосовуються, подаємо трохи історії технік виконання з давнини — з ІІ тисячоліття до нашої ери. Інша складова присвячена фізиці й оптиці скла — дзеркала, лінзи, різний склад цікавих видів скла, яке реагує на світло (холодне, тепле, ультрафіолетове). І зараз працюємо над квест-грою «Скло навколо нас». Тобто в такий, ігровий, спосіб створимо можливість глядачеві відкрити очі на те, що фактично нас оточує. Тому що стикаємося зі склом постійно, навіть того не помічаючи. Наприклад, користаємо з телефону, на якому є скло. І так далі. Ми навіть не звертаємо на це уваги, так звикли до тих предметів. А насправді за кожним із них — своя історія, якісь технологічні новації, і це все має значення. Отже, думаємо, як цю інформацію найцікавіше подати.

— І про окуляри розповідатимете?

— І про них — також. Ще ж є вікна, склянки, пляшки, духовки... Навколо багато всього — від окулярів до телескопа. І там лінза, і там — лінза, і там оптичне скло, і там — оптичне скло. Тільки одне ми в космос відправляємо, а іншим користуємося у побуті. Щодо ігор, то створюємо їх на сенсорних моніторах. Одна — присвячена історії скла, а друга має назву «Звари собі скло». Ознайомившись з інформацією про технологію виготовлення, глядач матиме змогу перевірити свої знання в ігровій формі — з дуже приємною графікою авторства нашого художника Артура Солецького. І ще є одна дуже цікава річ — комікс-легенда про створення скла (як людина винайшла скло). Також надаємо можливість перегляду всіх робіт із колекції. Я вже згадував, що їх є понад 350. І їх усіх, розкладених по роках, можна переглянути. Тобто маємо і трошечки серйозного, і трошечки забави, і для дорослих, і для дітей, і для поціновувачів мистецтва, і для спеціалістів, і для «свіжих» людей, які ніколи не відкривали очі на скло — на матеріал, який є дуже глибокий і дуже цікавий.

— Історичну частину музею теж реконструювали?

— Ми її залишили такою, як і була. Бо вдосконалили трошки раніше, тому зараз до неї не втручалися.

«СТОЇТЬ ПИТАННЯ ПРО ПРАВИЛЬНУ МУЗЕЄФІКАЦІЮ ВСІХ ТВОРІВ І ЦИФРОВІЗАЦІЮ»

— Доволі багато, пане Михайле, з вами спілкуюся і завжди чую, що у вас усе добре. Жодних нарікань! Чому так?

— Все біжить, все змінюється. Те, що зараз маємо, мине. Ну, так воно склалося. Треба це пережити! Мабуть, тому в нас усе добре. Бо хочемо жити далі. Перейти цей етап і з гордістю вступити в наступний, знаючи, що за той час щось зробилося і не нарікалося на життя і на всіх навколо. Велика подяка Українському культурному фонду, без сприяння якого ми навіть і не мріяли про те, що це можна зробити.

— Можливо, плануєте наступні проєкти за підтримки УКФ?

— Так. Думаємо над тим. Ідей дуже багато. І роботи, яку треба виконати, також дуже багато. Якщо мова йде про музей, то, в першу чергу, стоїть питання про правильну музеєфікацію всіх творів і цифровізацію. Це дуже важливий процес. Якщо та наша складова, яка зберігається у Національному музеї, правильно описана, музеєфікована, то та, що є в нас, — не до кінця науково опрацьована. Інвентаризація потребує певних систем, створення певної ілюстрації до того, відповідних баз даних і таке інше. Кожні три роки, як відбувається симпозіум гутного скла, доповнюємо цю колекцію, тобто рано чи пізно вона все одно виросте до таких масштабів, що доведеться створювати цифрову базу даних хоча би для зручності користування. Мова йде і про гід по музею, який є сьогодні аудіогідом, але його можна зробити цікавішим — у цифровій формі, для того ж самого користування зі смартфоном, але ілюстрованим і ще більш наповненим візуальною інформацією. Це потребуватиме певних вкладень, бо самі ми цього не зробимо — мусять робити професіонали в IT-галузі. Можливо, і з цим подаватимемося на грант. Але є два проєкти, які ми мусимо реалізувати! Це, в першу чергу, Міжнародна резиденція European Glass Education («Європейська освіта зі скла». — Т.К.). Першу зробили цього року. Плануємо другу. Сподіваємося зробити її очною, а не в онлайн-форматі, як 2020-го. І другий великий проєкт на 2021 рік — монографія Зої Анатоліївни Чегусової «Сучасне декоративне мистецтво України». Це величезний матеріал, і це буде дуже добра книга.