Загрозу ліквідовано. Поки що...

Вибух у запорізькій церкві попри бажання деяких політичних і церковних діячів не порушив релігійну терпимість українців.

Давно завершився візит в Україну московського патріарха Кирила, і хвиля міжконфесійного та політичного збурення, піднята вояжем російського церковного та державного ієрарха, поступово затихає. Навіть справа про вибух в Свято-Покровському храмі Запоріжжя, котра могла детонувати як чи не найгостріше міжконфесійне протистояння за всю історію незалежної Україні, вийшла з гострої фази та наближається до розв'язки.

А спочатку все виглядало доволі загрозливо. Уже перші коментарі цієї події наводили на думку, що її можуть використати для кампанії пошуку ворогів та розгортання репресій. На наступний день після інциденту один із народних депутатів від Партії регіонів пов'язав цей вибух із приїздом патріарха Кирила. Звинуватив колишню владу, за котрої, на його думку, відбулась «фашизація суспільства», сформувались радикальні групи молоді, котрі негативно ставляться до носіїв російської мови, іншої релігії. «І запорізькі вибухи демонструють, що ці групи від агресивної риторики перейшли до злочинної діяльності», — заявив він.

Інший нардеп-регіонал у зв'язку з вибухами прозоро натякнув на священиків із «сатаною в душі», через що недійсні всі обряди, які вони проводять.

Доволі войовничо висловився про цю подію запорізький єпископ УПЦ МП Йосип на наступний день після вибуху. В його зверненні вибух визначався як «акт релігійного екстремізму».

Хоча із самого початку розслідування запорізькі правоохоронці оприлюднювали версії скоєння злочину на основі особистих протиріч, а не міжконфесійних чи політичних. Окрім того, і митрополит Володимир, і прес-служба УПЦ МП, у своїх найперших коментарях і зверненні до запорізьких вірян теж не згадували про релігійний екстремізм, і навіть застерігали вірних від звинувачень у цьому злочині прихильників Київського патріархату.

Не додав спокою Президент Янукович, котрий вимагав від правоохоронців якнайскоріше з'ясувати, «що бандити хотіли сказати цим вибухом». Зважаючи на те, що кримінальні злочинці навіть і не намагаються щось «говорити» суспільству, ці слова Президента можна було зрозуміти і так, що він орієнтується на політичний характер цього злочину.

При бажанні все це могло вкластися в просту, але доволі руйнівну для України схему: вибух — українські екстремісти — прив'язка їх до УПЦ КП — зняття її з реєстрації у Мін'юсті — розгортання репресій. І хто знає, як би пішло далі розслідування, якби в міліції не стався витік інформації стосовно його проведення. Редакцію одного з запорізьких ЗМІ анонімно повідомили, що в організації вибуху підозрюють колишнього паламаря цієї церкви. Кілька місяців тому він був звільнений за те, що щомісяця, збираючи пожертви для храму, по кілька тисяч із них залишав собі (в церкві заперечують, що йшлося про такі великі суми грошей).

Після цього відразу змінилась тональність відгуків щодо інциденту. Єпископ Йосип відійшов від антитерористичної риторики і переклав вину на «ворога роду людського», котрий фізичним насиллям намагався залякати православних.

А хід розслідування в Запоріжжі став таким собі секретом Полішинеля. Офіційно було повідомлено, що міліція затримала по справі кількох чоловік, але їхня вина ще не доведена. Неофіційно всім було відомо, що крім арештованого колишнього церковного служителя А., затримано його брата, а потім і матір. Проте останню скоро відпустили, не довівши її причетність до справи. Натомість, пізніше затримали ще й чинного паламаря цього ж собору Ф.

За повідомленням УНІАН, міністр внутрішніх справ уже доповів Віктору Януковичу про розкриття цього злочину. Суд дав санкцію на арешт підозрюваних як запобіжний засіб на час розслідування. Офіційним мотивом організації злочину вважається помста за звільнення паламаря та припинення оборудок із пожертвами.

Існує й друга, неофіційна версія. Згідно з нею вибухом намагались залякати настоятеля храма, щоб він не перешкоджав їм вести невеликий паралельний бізнес на пожертвах. І вона видається більш переконливою, зважаючи на відсутність у бомбі елементів для ураження якомога більшої кількості жертв (вибуховий пристрій з годинниковим механізмом, був виготовлений на основі алюмінієвої пудри та селітри, і не був начинений цвяхами, обрізками металу тощо).

Родичі звинувачених, прихожани храму не вірять в те, що злочин вчинили затримані. При цьому вони, посилаючись на хороші людські якості звинувачених, стверджують, що ці молоді хлопці «не могли цього вчинити». (Правда, ці якості та християнське виховання не завадили їм порушити заповідь Божу, в якій мовиться: «Не вкради», а чи далеко від неї та, котра закликає: «Не вбий»?) Окрім того, представники церкви вимагають об'єктивного розслідування.

Вимоги справедливі, але, зважаючи на резонансність цієї справи, важко уявити, що суд задовольниться лише «царицею доказів» — визнанням обвинуваченими своєї провини. Тому правоохоронці змушені будуть надати всебічні докази, котрі підтвердять вину звинувачених.

Схоже, що ця спроба розіграти в Україні карту церковного розбрату провалилась. Вибух у запорізькому храмі не перетворився ні на підпал Рейхстагу, ні на вбивство Кірова. Натомість, запопадливість тих, хто намагався надати цій справі характеру міжконфесійної війни та якнайбільшого розголосу, висвітлила та привернула увагу до не надто чистої фінансової сторони діяльності УПЦ МП, пов'язану з пожертвами прихожан.

Разом із тим, відомо, що ведуться переговори про черговий візит патріарха Кирила в Україну. І можна лише гадати, що стане жертвою цього вояжу. Можливо, що й сама УПЦ МП, в котрій є прибічники як її автокефалії, так і проросійське крило?