Загибель богів у дзеркалі часу
Побачила світ книжка Сергія Тримбача про Олександра Довженка, розділи з якої вперше були опубліковані в «Дні»
Ще стародавні китайці застерігали від життя в епоху великих змін. Вони, очевидно, вже тоді розуміли, що цей час несе в собі не тільки великі духовні потрясіння та людські втрати, а й глибоку, не завжди об’єктивну, ревізію попередніх засад, постулатів і «підверстування» історії на догоду новим часам. Відтоді в цьому плані нічого не змінилося і не набравшись мужності об’єктивного погляду на минуле, люди, піддавшись слабкості, скидають минулих богів, люто перекроюють історію, множачи тим самим у ній «чорні діри».
Сергій Тримбач — кінознавець, критик, сценарист, — легкому і гострому перу якого ми зобов’язані багатьма аналітичними роботами щодо поточного кінопроцесу та історії кіно, ще на початку своєї творчої діяльності став глибоким шанувальником і дослідником творчості Олександра Довженка. Плодом багаторічної і великотрудної роботи стала книга «Олександр Довженко. Загибель богів», видана вінницьким видавництвом «Глобус-Прес».
Олександр Петрович Довженко, який заклав наріжний камінь у підмурок українського національного кінематографа, згодом названого «поетичним», ще за життя був зарахований у когорту класиків. Він був однією з вершин офіційно визнаного трикутника радянського кінематографа, що зароджувався, в якому сяяли імена — Ейзенштейн — Пудовкін — Довженко. І Сергій Тримбач починає свою працю з цитати з листа Юрія Яновського Миколі Хвильовому, датованого кінцем 20-х.
«Довженко — козирна карта нашого кіно і нею кілька років уже затуляють вітер з усіх боків. Візьмемо з колоди її — і решта буде не козирна!..».
Що й казати, успішний режисер, який знімає, здавалося б, для свого задоволення. Благополучна людина, приголублена владою та шанувальниками — таким багато років з’являвся Довженко в офіційній подачі. Нові часи спробували поділити його на частини. На «білій» межі він — бентежний геній, штучно відторгнутий рідним краєм. На «чорній» — улюбленець деспота, прислужник влади. Але в тому-то й річ, що його особистість набагато більш багатогранна і суперечлива, ніж чорно-біла картинка, навіть якщо виконана вона в суперсучасному стилі.
Восьмисотсторінкова книга Сергія Тримбача тим і цінна, що являє собою системний, скрупульозний виклад фактів, із використанням раніше невідомих документальних джерел. Тут і детективні сюжети, про архіви О. Довженка. Велика увага приділена взаємовідносинам режисера зі Сталіним і взагалі зі владою. З великим тактом розкриті деякі сторінки його особистого життя. Уважно простежується стратегія творчої поведінки Олександра Довженка і його участь у створенні національної міфології. Серед персонажів книги Лесь Курбас і Микола Куліш, Данило Демуцький, Юрій Яновський і багато інших.
Глибоке розуміння й щира любов автора книги до особистості й творчості свого героя, яскравий авторський стиль, суворий, але не позбавлений гумору та іронії, дозволяють читати цю, безумовно, наукову працю, як захоплюючу белетристику. І, дякувати Богові, що є видавництво під керівництвом Тамари Трубнікової, яке всупереч віянню часу дозволяє нам не скидати, а відкривати для себе богів.
