Заклик «Купуй українське» – все актуальніший

Продукти харчування тваринного походження, на жаль, для пересічних громадян є безпечними лише на папері. Скільки страшних телепрограм показано про те, чим нас годують, скільки надруковано гучних статей, а віз і нині там... Не можна, звичайно, сказати, що держава не намагається нас захистити від неякісної та небезпечної продукції. Є закони, є небайдужі можновладці — тільки нема контролю за виконанням багатьох законів, ось у чому вся біда. Так, Закон України «Про ветеринарну медицину», зокрема, стаття 15, не виконується в повній мірі ветеринарними установами, які покликані бути на варті здоров’я тварин, у тому числі сільськогосподарських, а значить, і на варті здоров’я українців.

Як відомо, у 2007 році в Україні було заборонено переміщення неідентифікованої худоби, її забій, продаж м’ясо-молочної продукції, отриманої від неідентифікованої худоби. Простіше кажучи, на стіл до споживачів має потрапляти лише м’ясо та молоко тварин, які зареєстровані в державному Реєстрі ідентифікованих тварин — це тварини, стан здоров’я яких гарантовано перевірено, та які мають відповідні документи: паспорт великої рогатої худоби та ветеринарну картку, реєстраційне свідоцтво вівці\кози. Візуально цих тварин помітно за наявними вушними бирками або татуювальним номером у свиней. У країні створено та запроваджено систему ідентифікації та реєстрації тварин, яка відповідає всім міжнародним стандартам, що підтверджено неодноразовими перевірками відповідних закордонних установ — аналогічні системи ідентифікації худоби діють в усіх розвинутих країнах світу. Завдяки такій системі кожна держава може гарантувати своїм споживачам, що вони споживають лише м’ясо-молочну продукцію відомого походження — від відомих їй — державі — тварин. А головне, що продукція, отримана від таких тварин, цілком безпечна.

В Україні функція контролю за дотриманням власниками тварин, керівниками забійних пунктів та ринків вимог системи ідентифікації покладено на державні установи ветеринарної медицини. Але в багатьох місцях України відсутній дієвий контроль з боку ветеринарної служби та, на жаль, відсторонені від цього процесу місцеві органи влади (голови сільських рад, управління агропромислового розвитку обласних і районних державних адміністрацій).

Ось тільки декілька цифр: за даними ДП «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин», у 2008 році було проведено забій всього 211 тис. голів великої рогатої худоби — а за статистикою, у 2008 році було забито 726,9 тис. голів!

Державі, як бачимо, невідомо походження значної кількості м’ясної сировини, тому про її безпеку й говорити годі... Звідки ж тоді береться ця величезна кількість м’яса та молока, що нам пропонують сьогодні на ринках та в магазинах?! Багато сумних варіантів відразу приходить у голову: може, це закордонна небезпечна контрабанда? Або заморожене м’ясо, що зберігали 20 років у холодильниках «третіх країн»? Або добреньке молочко від хворих вітчизняних корівок? Яких, зрозуміло чому, не хочуть чуйні власники тварин реєструвати в державній базі даних. І дійсно, навіщо нам, пересічним громадянам, така обтяжлива інформація про продукти? Краще не відати про це та спокійно продовжувати купувати підозрілу, але таку смачну ковбаску та молоко від лейкозних чи туберкульозних корів ....

Чітко відомо тільки одне — худоба, з якої отримана більшість м’яса та молока, не врахована в нашій державній базі даних і не перевірена ветеринарами. Тому їсти м’ясо чи пити молоко в наші дні така собі своєрідна українська рулетка — пощастить чи не пощастить?