Замаскувати гуртом

Ніжинські волонтери — Наталія Нос та Олександр Максимець, організували першу на Чернігівщині толоку, яка має на меті виробництво маскувальних сіток для бліндажів, техніки та блокпостів українських солдатів на передовій. Плетіння маскувальних сіток є поширеним явищем серед українських волонтерів, однак воно поки що залишається унікальним на Чернігівщині.

За словами ніжинця Олександра Максимця, проблема з маскуванням позицій українських військових давня, але не стояла так гостро, доки на деревах було листя. «Ми мали змогу переконатись у цьому під час чергової поїздки на фронт, — каже волонтер. — Так, територія радіусом близько п’яти кілометрів проглядається неозброєним оком. Не потрібні навіть ворожі безпілотники для того, щоби побачити позиції наших хлопців». Узагалі маскувальними сітками наших військових мало б забезпечити армійське керівництво, адже не секрет, що раніше цього добра на складах було вдосталь.

«Було і кудись зникло, — пояснює Наталія Нос. — Військове керівництво робить вигляд, що вони до зникнення сіток, запчастин до техніки, одягу і навіть зброї не мають жодного стосунку. Але це вже компетенція прокуратури, наше ж завдання — допомогти воїнам зберегти техніку та власне життя».

Саме це і мотивувало волонтерів на виробництво маскувальних сіток.

Перед тим, як розпочати, Олександр та Наталія відвідали спеціальні семінари в Сумах. За їхніми словами, там одними з перших в Україні почали виробляти маскувальні сітки і набули такого неоціненного досвіду, що навіть військові фахівці дивуються. «Відвозячи посилки хлопцям на передову, ми бачимо різні варіанти маскування й об’єктивно оцінюємо, яка сітка маскує, а яка і демаскує! Як вона реагує на мороз, навіть як і від чого горить», — каже Олександр Максимець.

За словами волонтерів, вони виготовляють різні види маскувальних сіток. У кожної своє призначення: одні використовуватимуть у лісі, інші — в лісосмугах.

Говорити про реальну допомогу влади волонтерам, на жаль, не доводиться. Радше, про один із наочних прикладів самоорганізації людей різного віку, статі та соціального статусу. Так, завдяки коштам, які зібрали викладачі та студенти Ніжинського медичного коледжу, активісти змогли купити сітку та спеціальну мембранну тканину. Допомагали також директор та заступник директора Ніжинської гімназії №16, директор школи №17, батьки, студенти, школярі, викладачі і навіть малеча із 3—4 класу. Матеріал волонтери закуповували у Києві. А плетуть маскувальну сітку в приміщенні старого басейну Ніжинської гімназії та в танцювальному класі сімнадцятої школи. «Невдовзі плануємо в’язати сітки на базі медичного коледжу та шкіл, які погодяться на це як у місті, так і по районах», — ділиться планами Наталія Нос.

За словами волонтерів, першу партію сітки вони відвезуть у Трьохізбенку, до населеного пункту, що розташований між містами Новойадар та Щастя. Про це ніжинські активісти попередньо домовилися з бійцями, які чергують на передовому 31-му блокпості.

Не відстають від своїх ніжинських колег і ріпкінські волонтери. У селищі Ріпки учні другої школи сплели маскувальні сітки для установок залпового вогню «Ураган». Селищний голова Сергій Гарус передав для військових стабілізатори напруги, теплий одяг, шкарпетки, чоботи та продукти харчування. До слова, у Ріпкінській селищній раді ще з літа діє волонтерський центр, де приймають допомогу від населення. Відповідають за прийом допомоги дівчата із земельного відділу Раїса Гладка та Тетяна Кнорос. За їхніми словами, зібрані попередньо продукти та речі вони передали для бійців спецбатальйону «Чернігів» та Центру допомоги бійцям у зоні АТО. Тепер же місцеві волонтери Віталій Курач та Олександр Кравченко планують доправити всю зібрану допомогу добровольцям, які й досі не мають офіційного статусу та забезпечення від держави.