Замість Кіровського – Острів Надії

Попри наявність цілої групи науковців і спеціального радника при голові облдержадміністрації, в питаннях декомунізації Чернігівщина відстає навіть від деяких східних областей України. Чого вартий лише той факт, що на території області й досі бовваніє найбільший пам’ятник Леніну в Україні? Незважаючи на чітко визначені законодавством терміни, деякі керівники територіальних громад свідомо саботують виконання декомунізаційних законів, перекручуючи поняття та затягуючи час. Особливо опираються декомунізації мешканці прикордонних із Російською Федерацією районів Чернігівщини.

ЗНЯТИ З БАЛАНСУ – 36 ПАМ’ЯТНИКІВ ЛЕНІНУ

Пам’ятники Леніну й досі спокійно стоять у населених пунктах прикордонних районів Чернігівщини. Найбільші з них – у містах Новгород-Сіверський, Семенівка та Щорс. Попри всі намагання патріотично налаштованої громадськості самостійно їх демонтувати, на захист увіковіченого «вождя пролетаріату» під прикриттям правоохоронців завжди виходив місцевий комуністичний актив. У Щорсі, де встановлений найбільший Ленін в Україні, навіть до бійок доходило. У Семенівці місцеві комуністи за підтримки міського голови вчинили грамотніше, дозволивши активістам охайно демонувати Ілліча. Потому вони перенесли його на територію так званого меморіального комплексу, де поховані борці проти української державності, – більшовики та НКВДисти. Забезпечені ленінці навіть 100 тисяч гривень знайшли на реставрацію пам’ятника «вождю», а от на ремонт Семенівської школи у них грошей, на жаль, не знайшлося. У Новгород-Сіверському захищати від активістів пам’ятник Леніну востаннє особисто виходив у супроводі місцевих правоохоронців новообраний міський голова. Він навіть влаштував цілодобове чергування біля постаменту «вождю» щоб, не дай Боже, його не посунули звідти.

Подібні випади з боку керівників місцевих громад відповідальні за декомунізацію особи на Чернігівщині називають саботажем.

«Намагання будь-якого керівника будь-якого рівня зупинити процес декомунізації – це боротьба з вітром, провокація інтересу прокуратури до своєї бездіяльності та антидержавної діяльності, – каже радник голови Чернігівської ОДА з питань декомунізації Василь ЧЕПУРНИЙ. – Закон «Про декомунізацію» гарний тим, що у ньому, на відміну від інших законів, чітко передбачені терміни виконання та відповідальність за невиконання норм закону. Схитрувати, симулювати, викрутитися, замовчати чиновникам не вдасться».

За інформацією представника Інституту національної пам’яті України в Чернігівській області Сергія БУТКА, Міністерство культури ухвалило рішення про зняття з балансу та демонтаж 36 пам’ятників Леніну на Чернігівщині. Щодо тих пам’ятників «вождю», які перебувають на балансі місцевих рад, то, за словами Сергія Бутка, їх також треба демонтувати. «Це стосується і Новгород-Сіверського, де міський голова всіляко опирається знесенню пам’ятника Леніна, – наголошує науковець. – Ми ще будемо проводити з ним бесіду на цю тему».

Колишній багаторічний очільник обласної «Просвіти», а нині профільний радник голови облдержадміністрації Василь Чепурний, більш категоричний у своїх висловлюваннях. «У Новгород-Сіверському замість 54 вулиць, що підлягають перейменуванню, місцева влада подала лише 39 вулиць. Вони вперто не хочуть зносити Леніна. Я мушу сказати, що пан Бондаренко (Олег Бондаренко – міський голова Новгород-Сіверського. – Авт.) може забрати його собі на город», – обурився Чепурний.

ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ЩОРСА – ПІД МІЖНАРОДНИМ КОНТРОЛЕМ

Дещо кращою є ситуація з перейменуванням міст і сіл. Так із 64 населених пунктів Чернігівщини, назви яких підлягають перейменуванню, лише в десяти з них не проведено громадських слухань. У більшості там взагалі нікого в живих не залишилося або проживають не більше десятка селян. У таких випадках питання громадського обговорення є лише формальністю.

Найважча ситуація знову ж таки у місті Щорс. Це єдине місто на Чернігівщині, яке підлягає перейменуванню. Науковці обстоюють повернення місту історичної назви Сновськ. За словами Сергія Бутка, перейменування міста контролюють міжнародні організації.

«Мені нещодавно передавали привіт із Парижа і запитували, чи перейменували Щорс, – розповідає науковець. – Тож перейменування перебуває ще й під міжнародним контролем, а місцева влада досі не провела належних громадських слухань і не запропонувала нову назву міста. Хочу зауважити, що Венеціанська комісія підтримала нас і схвалила всі наші заходи. Єдине, з чим там не погоджуються, – із занадто жорсткою кримінальною відповідальністю, яка передбачає п’ять років ув’язнення за саботаж посадовими особами процесу декомунізації».

Щоправда, справа почала потроху просуватися після того, як у Щорсі обрали нового міського голову та новий склад міської ради. Так, на одній із останніх сесій міської ради було ухвалено рішення про демонтаж пам’ятника Леніну, який, як уже згадувалося, є найбільшим пам’ятником «вождю» в Україні. Так само місцеві депутати вирішили долю двох із трьох пам’ятників Миколі Щорсу. Найближчим часом їх демонтують.

ОСТРІВ НАДІЇ У МОРІ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ

Більш серйозні проблеми виникли там, де громада не усвідомила потреби перейменування або не дійшла спільної думки щодо нової назви. Наприклад, мешканцям Свердловки Коропського району не подобається історична назва їхнього села — Псарівка, а село Сильченкове, що на Талалаївщині, не може повернути собі історичну назву, бо вона збігається з назвою районного центру – Талалаївка. В Ульянівці Чернігівського району (історична назва Свинь) вирішили проблему інакше: село назвали за назвою місцевого храму – Воскресенським. Тож замість свинян там житимуть воскресенці. Найоригінальнішими у доборі назви виявилися мешканці села Кіровське, що на Борзнянщині. Вони назвали своє село Островом Надії.

Гірша ситуація з тими селами, які саботують процес декомунізації. Так, Червоний Колодязь у Ніжинському районі не хоче ставати Панським Колодязем, а Червоні Партизани на Носівщині не хочуть ставати Володьковою Дівицею.

«Хоча, відповідно до закону, назву населеному пункту громада може обирати самостійно, у разі саботажу ми діятимемо рішуче, – попереджає Василь Чепурний. – Я довів до відома заступників голів райдержадміністрацій: якщо не буде проведено на місцях самостійно перейменування, ініціатива перейде до голови Чернігівської ОДА та Інституту національної пам’яті. У нас вистачить фантазії запропонувати назви цим селам!».

Ще кілька подібних проблем існує в області. Проте вони мають бути вирішені вже найближчим часом, адже до 21 лютого Верховна Рада має ухвалити рішення про зміну назв населених пунктів.

Крім того, відповідно до законодавства, демонтажу підлягають і пам’ятники діячам радянської доби та елементи архітектурного декору, що містять радянську символіку.

Всього ж на Чернігівщині потрібно зняти з обліку 149 меморіальних об’єктів: 84 – демонтувати, 95 – перейменувати.

«Зміна топонімів, позбавлення пам’ятників ворогам української державності – питання національної безпеки, – підкреслив співробітник Інституту національної пам’яті України Сергій ГОРОБЕЦЬ. – Відтак мають бути дотримані всі терміни та вимоги законодавства».