ЗАПИТАННЯ «Дня»

Олександр МАХМУДОВ, президент АТ «Диком», президент корпорації «Укрпром»:

— Останнім часом ставлення до праці істотно змінилося. Утворилося ніби два полюси. Перший з них становлять люди активної, енергійної вдачі, котрi прагнуть до самореалізації, та не бояться перешкод. Другий полюс — це люди, психологічно не підготовлені до змін, які не вміють пристосовуватися до ситуації, що змінилася. Таке розмежування і визначає різне ставлення до праці. Люмпен-полюс (для інших — трудова діяльність), наприклад, — можливість виявляти себе, отримуючи при цьому матеріальну вигоду. Мене насамперед хвилює ставлення до праці в державній сфері. В наявності — внутрішнє загнивання апарату управління, ураженого вірусом користолюбства та споживацтва. Одна з причин цього — неадаптація системи управління до ринкових відносин.

Останніми роками різко впала мотивація до праці. Безумовно, це те, що пов'язано з втратою моральних принципів. Чи то пак, самі принципи існують, але ми просто не можемо виробити для себе їхнє правильне тлумачення. А для того, щоб викорінити цинічне ставлення до праці, потрібна серйозна матеріальна зацікавленість.

Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ, кандидат психологічних наук, директор Інституту соціальної та політичної психології АПН України:

— Однозначно сказати, що мотивація до праці змінилась і навіть зросла, не можна. Є дані досліджень, проведених московськими соціологами, згідно з якими, як це не парадоксально, із зростанням рівня платні якість праці не покращується. Напевно, причина таїться в радянському та пострадянському феномені, коли людина сприймає будь-яку винагороду як належне, а не як те, що треба заслужити. Все це свідчить про складність і неоднозначність процесу перебудови суспільного життя. Ті стереотипи, які сформувалися в радянський період, виявилися сильнішими за вплив нових умов праці. Думаю, ставлення до праці зміниться лише тоді, коли людина усвідомить себе господарем, відповідальним за результат свого виробництва. А для цього повинно вирости нове покоління з уже іншими стереотипами, яке буде жити під девізом: «Старанно працюй — або прогориш!».

Анатолій МАТЕШКО, режисер:

— Все згодом змінюється. Трансформувалося й ставлення до праці. Не вдаючись до філософії цього питання, приведу елементарний приклад iз життя. Раніше людина, якiй роблять ремонт, знала, що розрахуватися з працівником можна й пляшкою. Останнім часом почала складатися інша формація людей, яка згодна працювати, але хоче отримувати за свій труд конкретну винагороду. На мій погляд, праця стала організованішою, люди — серйозніші та відповідальніші. Людина почала усвідомлювати, що від її праці залежить майбутнє благополуччя її сім'ї. Тому головну роль у мотивації праці грає матеріальна зацікавленість. Треба виявити завзятість, характер, щоб зуміти знайти застосування своїм здібностям. Адже саме це викликає в людині повагу до себе.