Засвідчена нотаріусом... доброчинність
Кабмін запропонував зміни до законодавства, які громадські активісти вже охрестили «забороною людям допомагати одне одному»
Активісти розпочали збір підписів під петицією «Врятуй благодійність! Підпишись під зверненням до ВР з вимогою не включати законопроект №3100 до порядку денного». Її копії вже надіслано голові комітету ВР з питань культури В’ячеславу Кириленку, прем’єру Миколі Азарову та Президентові України Віктору Януковичу. На даний момент під петицією свої підписи поставили вже понад півтори тисячі осіб.
Справа в тому, що з ініціативи Миколи Яновича Азарова та Кабінету Міністрів України, а саме вони — автори документа «Про внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», в Україні має бути запроваджено обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів про благодійну пожертву коштів на суму, яка «перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян» — 850 гривень. Тобто, наприклад, із пожертви у 1500 гривень державне мито становитиме 17 гривень, а дохід нотаріуса — 150—200 гривень. У Міністерстві юстиції пояснюють: «Основною метою проекту закону є удосконалення законодавчого регулювання благодійної діяльності».
Такими «удосконаленнями» благодійники не просто стурбовані. Вони пророкують, що у разі ухвалення законопроекту не тільки зменшиться загальна кількість пожертвувань, а й стане неможливо отримувати пожертву від нерезидентів України, використовувати банківські платіжні картки та інші електронні комунікації як сучасні та прозорі засоби залучення благодійних пожертвувань, зростуть корупційні ризики витрат на оплату послуг нотаріусів без підвищення якості та ефективності самої благодійної допомоги.
«В Україні ще на початку літа відбулася зустріч координаційної ради при Президентові України, на яку зібралися представники уряду, міністерств, громадських організацій, — розповідає директор Українського форуму благодійників Анна ГУЛЕВСЬКА-ЧЕРНИШ. — Ми говорили про необхідність змін до закону про благодійність. Домовилися створити відповідну робочу групу. Це було 4 червня. А 12 червня Міністерство юстиції підготувало свої зміни. І перша запропонована: пожертву на суму понад 850 гривень мають оформлювати письмовим договором та завіряти у нотаріуса».
Керівник Програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень Максим ЛАЦИБА посилається на статтю 22 Конституції України: нові закони не можуть погіршувати права та свободи, які вже гарантовані законами чинними. «А даний закон порушує цю статтю, — продовжує він. — Ми були шоковані поправкою про нотаріальне засвідчення. Це означає, що нотаріус фактично по паспорту ідентифікує особу того, хто дає і кому дає. Якщо якийсь пан Стеценко дав на лікування пану Петренку тисячу гривень, то навіщо про це знати державі? Це цивільні відносини двох суб’єктів, і держава не повинна цього контролювати. Але далі це вже буде перебувати у сфері управління Міністерства юстиції. Нотаріуси — це їхня паства. Треба кинути кісточку, дати трошки заробити людині. А в кого взяти такі кошти? Чому б не у благодійників? Але ж до того було вже зафіксовано у законі про благодійність пільгу: пожертви не підлягають обов’язковому нотаріальному засвідченню. І ми маємо захистити цю норму».
Друга запропонована зміна — пов’язана з отриманням у безоплатне користування нерухомості та землі. «Автори закону пропонують прибрати слова «за умови їх використання для цілей благодійної діяльності». Тобто благодійні організації зможуть використовувати їх не тільки у доброчинних цілях, а значить — стати частиною корупційних схем, зацікавлених осіб», — додає Анна Гулевська-Черниш.
«Також цей законопроект покликаний заборонити створення в Україні «фонду Нобеля», тобто благодійної організації по заповіту», — каже Лациба. Бо виключається відповідне речення частини третьої статті 13.
До сьогоднішнього дня усі звернення громадськості до чиновників так і залишилися без уваги — 16 серпня цей законопроект зареєстровано у Верховній Раді. Він, до речі, ставить хрест і на онлайн-благодійності. Наприклад, нещодавно засновник інтернет-проекту «Таблеточки» Ольга Кудіненко підрахувала, скільки переказів для її проекту було на суму понад 850 гривень — 10%. «Але якщо зважати на те, що від загальної суми — це 82%, — каже Ольга. — Тобто 1 мільйон 929 тисяч 623 гривні від усіх зібраних 2,4 мільйона, то зрозуміло, що такі законодавчі ініціативи можуть вбити усю нашу діяльність!» Якби «Таблеточки» свого часу не отримали ці гроші, то волонтери не купили б необхідного медичного обладнання та ліків. А це означає, що 80% хворих дітей не мали б допомоги. «200 наших малюків не мали б шансу одужати, бо діяв би згаданий закон, а лише чотири — мали б, бо саме стількох минулого року держава Україна відправила на лікування за кордон», — продовжує рахувати Кудіненко.
І це мова лише про одного благодійника. А якщо перенести ці цифри на усі благодійні фонди, які займаються хворими, сиротами, пенсіонерами, то можна лише уявити, скільки людей не отримають доброчинної допомоги... Так, за п’ять років роботи Опікунської ради НДСЛ ОХМАТДИТ зібрала 60 мільйонів гривень. Фактично закон забирає у онкохворих дітей 48 мільйонів із них. За п’ять років вони відправили 61 дитину на операцію з трансплантації кісткового мозку за кордон. 49 дітей не отримали б такої допомоги.
«Наша держава не дає соціальної допомоги тим, хто її потребує, а ще й фактично намагається заборонити людям допомагати одне одному», — підсумовує ініціатор проекту «Таблеточки» Ольга КУДІНЕНКО.
