Жінки вирішили привітати себе самі
Коти, як відомо, обпікшись на молоці, дмуть на воду. Торішнє привітання Президента зі святом 8 Березня так вразило активних жінок, що нині вони вирішили не обурюватися постфактум, а діяти. Тоді замість сердечних зізнань у «найніжніших почуттях» жіноцтво воліло почути від гаранта Конституції запевнення про неухильне виконання Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» на всіх рівнях. Сьогодні ж видатне свято ще не настало, але вже з’явилися ініціативи, покликані запобігти появі недолугих привітань не лише від Президента, а й від чиновників різного рівня.
«СВЯТО ВЕСНИ» СКАСОВУЄТЬСЯ?
«Ноги ростуть» із найбільш гендерно чутливого міста України — Харкова. Саме там виникла ідея написати нове привітання зі святом і запропонувати його керівникам різноманітних структур. Задум отримав підтримку в інших регіонах України. Так з’явився лист-звернення до Президента, прем’єрки, урядовців, мерів міст, губернаторів, голів райдержадміністрацій та сільських голів тощо, у якому викладено історію й основні факти та пояснено сенс відзначення 8 Березня. Все це робилося з цілком виправданою надією на те, що високопосадовці часто-густо просто озвучують чи підписують те, що їм готують їхні референти чи прес-служби.
Власне, звернення починається нагадуванням, що Україна ратифікувала низку міжнародних документів щодо забезпечення гендерної рівності та подолання дискримінації за ознакою статі. Також на виконання цих міжнародних зобов’язань було ухвалено декілька законодавчих актів, серед яких найважливішими є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільств на період до 2010 р.», Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Указ Президента України «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні». Попри вжиті заходи, на думку авторок звернення, дискримінація жінок в Україні зберігається.
Про це свідчать хоча б такі факти, як низьке представництво жінок у виборних та виконавчих органах влади: серед депутатів Верховної Ради жінки становлять 8,5%, а в обласних радах їх лише 11%. У складі Кабміну лише дві жінки — прем’єр-міністр Юлія Тимошенко та міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова, серед голів облдержадміністрацій лише одна жінка — Віра Ульянченко. Середня заробітна плата жінок в жодній галузі не перевищує середньої заробітної плати чоловіків. Загалом по Україні платня жінок на 25% нижча за платню чоловіків. 20% жінок України регулярно потерпають від фізичного насильства у сім’ї...
Після статистики наводиться твердження про свідомих жінок світу, які «відзначають Міжнародний жіночий день, прагнучи привернути увагу громадськості до фактів гендерної дискримінації, та на знак пам’яті про нелегкий шлях, який пройшло жіноцтво у відстоюванні своїх прав». Щоб бодай якось наблизити український варіант «свята весни» до Міжнародного дня солідарності жінок у боротьбі за політичні, економічні та соціальні права, авторки звернення вдаються до конкретних порад.
НЕ «ЛЮБІ Й ЧАРІВНІ», А «ПРОФЕСІЙНІ ТА КОМПЕТЕНТНІ»
Жодних есенціалістських підходів чи вкрадливих реверансів. Все дуже просто та по-діловому. Так і так, шановні, не спотворюйте справжнього змісту свята, не вводьте в оману громадян і по можливості дотримуйтеся коректності у трактуванні історії. Забудьте про стереотипне представлення жінки в українському суспільстві. І чи не найголовніше — «відмовтеся від звертання «жіночки» та епітетів на кшталт «любі, кохані, чарівні, милі, прекрасні, турботливі, вродливі, дбайливі, ласкаві, ніжні». А також не акцентуйте надмірної уваги на сімейних ролях жінок (матері, бабусі, сестри, дочки, коханої) та на зовнішності (краса, врода), тілесності (усмішка, очі, статура) чи почуттях жінок (любов, турбота, чуйність)».
Складно собі уявити, як відреагує будь-який чиновник на подібні закиди. Але одне можна з упевненістю прогнозувати: він здивовано вирячить очі і напружить мізки — що ж тоді писати, якщо на традиційні й такі любі серцю звертання накладено табу? Можливий вихід із цієї складної ситуації полягає в тому, щоб говорити про досягнення жінок у тій чи іншій сфері. Наприклад, ось яким може бути привітання працівниць банку:
«Шановні працівниці банку!
Щиро вітаємо вас з Міжнародним днем прав жінок!
Керівництво та усі працівники банку високо цінують ваш професіоналізм, компетентність та відданість у праці. Жінки становлять 74% працівників банку, виконуючи складні, важливі й відповідальні обов’язки. Зусиллями працівниць банку цього року було залучено чимало нових клієнтів, зросли прибутки, створено нові філії.
Зокрема, пані Іванова, провідний економіст, очолила Департамент зовнішніх зв’язків та налагодила партнерські відносини із закордонними партнерами. Завдяки креативній пропозиції пані Петрової щодо реклами наших послуг було розширено клієнтську базу та залучено додаткові інвестиції.
Шановні жінки! Працівники та керівники нашого банку усвідомлюють важливість того внеску, який роблять жінки у розвиток нашого бізнесу. Ми готові надалі всіляко підтримувати й заохочувати жінок до фахової та плідної праці та будемо сприяти дотриманню партнерського, рівноправного і справедливого ставлення до працівників банку незалежно від статі».
Активістка жіночого руху, співголова Львівського науково-дослідного центру «Жінка і суспільство», кандидат історичних наук Оксана Кісь у зверненні до своїх колежанок, зокрема, зазначила: «Я вірю, що вода камінь точить, що кількість із часом неодмінно перейде в якість. Маленький, але реальний крок кращий за великі благі, але віртуальні наміри. Зробімо цей крок, кожна. Що більше нас буде — то важче нас ігнорувати».
Що ж, перші кроки вже зроблено. Чиновники різних рівнів отримали інформацію для роздумів. Чи скористаються вони нею — покаже час.