Живий Будда зближує Україну з Європою

Уперше в історії на українську землю ступила нога буддистського духовного лідера, якого вважають живим Буддою. І вперше на теренах колишнього СРСР побував глава Карма Каг ’ ю — однієї з найстаріших шкіл північного або гімалайського буддизму, який у ненаукових колах називається тибетським.

Древній буддистський текст Самадхіраджасутра містить прогноз Будди Шакьямуні, згідно з яким через 1600 років після його відходу на землі з’явиться вчитель найвищого розвитку і безмежного співчуття. Його призначенням буде поширення Дхарми — вчення буддизму — в багатьох реінкарнаціях (нових народженнях) на благо всіх живих істот. Відомий він буде як Кармапа — володар карми. Перший Кармапа народився в Тибеті у 1110 році. А його 17-те втілення, Його Святійшество Трінлей Тхає Дордже (Trinlay Thaye Dorje) відвідав з пастирським візитом Україну.

На перший погляд, незважаючи на високий сан та безумовний авторитет у буддистському світі, візит Кармапи до європейської держави, більшість громадян якої належить до християнських конфесій, — подія швидше декоративна. Насправді ж вона демонструє причетність українського суспільства до глобальних тенденцій і, хоч як це парадоксально, акцентує нашу приналежність до сучасної Європи.

Ще на початку XX століття інтерес західних дослідників до таїнств і традицій буддистських шкіл Гімалаїв коштував життя кільком дослідникам, які намагалися проникнути в приховані для іноземців святині Тибету, а єдиним ученим з Європи, який бачив його столицю Лхасу, був бурят Гомбожаб Цибіков. Сьогодні ж кількість послідовників північного буддизму в Америці та Європі обчислюється сотнями тисяч. Католицький дослідник Павло Банаш зазначає: «Експансія буддизму на Захід — приклад його дивовижної життєздатності; водночас у країнах, де буддизм має багатовікові традиції, можна знайти безліч прикладів його закостеніння». Китайська окупація Тибету в 1959 році не просто підштовхнула до еміграції велику кількість буддистських учених та священнослужителів на чолі з їхніми духовними лідерами, серед яких були Далай-лама та 16-й Кармапа. Комуністична ідеологія ставила своїм завданням викорінювання релігії, а великодержавна політика Мао — асиміляцію тибетського населення, розчинення його ідентичності в набагато численнішому етносі переможців. Ці чинники примусили лам, які протягом століть зберігали герметичність духовних знань і практик, піти на пропаганду своєї спадщини в іновірському світі — заради її збереження.

З іншого боку, буддистський шлях виявився рятівним відкриттям для багатьох мислячих представників західного суспільства, яке стало суспільством споживання, формалізувало та нівелювало соціальну роль традиційних для нього церков. У філософії ж і в практиці Дхарми закладено значний психотерапевтичний ефект. З відомою мірою спрощеності можна сказати, що буддизм трактує буття у світі як страждання, бо світ і особистість — не істинна реальність. Закон карми (дії) примушує живих істот нескінченно перероджуватися на землі, поки, дотримуючись етичних норм, розвиваючи співчуття, очищаючись від негативних дій, думок та імпульсів, вони не досягнуть просвітлення — стану Будди. Очищенню та Просвітленню сприяють спеціальні духовні практики, пов’язані і з фізичними зусиллями. Головна з них — медитація, смисл якої школа Карма Каг’ю трактує ясно та елегантно: «вільно, без зусиль покоїтися в тому, що є». Гімалайській Ваджраяні, до якої Карма Каг’ю належить, особливої спокусливості надає її впевненість у можливості досягнення просвітлення вже в цьому житті — за допомогою спеціальних практик. Тоді як більш архаїчні школи буддизму відсувають порятунок на десятки реінкарнацій.

У Європі Кармапу часто називають одним із трьох верховних лам у тибетській ієрархії. Духовну ж першість у світі Дхарми приписують Далай-ламі, апелюючи до його авторитету в будь-яких спірних питаннях, які стосуються гімалайського буддизму. З позиції історії буддизму цей підхід вульгарний. Адже нікому не спадає на думку твердження, ніби Папа або Вселенський патріарх є головним всехристиянським ієрархом, а його рішення — закон для всіх християнських громад. Буддистські школи Тибету так само різні і самостійні, як християнські патріархати — у кожної свої традиції, своя обрядова специфіка, своя ієрархія. Політичний авторитет Далай-лами заснований на тому, що він є не лише духовним главою школи Гелугпа, але й світським правителем Тибету у вигнанні. Однак абсолютна влада Далай-лами в Тибеті встановилася тільки у XVI столітті, на хвилі монгольського вторгнення, яке підтримало традицію Гелугпа. До цього Країною Снігів управляли в різні часи різні духовні клани. Знала вона й політичне володарювання традиції Кагью, яке частково поширювалося навіть на Китай. Кілька Кармап були вчителями китайських імператорів. Так, у 1407 році імператор Тай Мінь-чен присвоїв п’ятому Кармапі титул «Дорогоцінний Релігійний Цар, Великий Співчутливий із Заходу, Могутній Будда Світу» і запропонував силою своєї влади об’єднати розрізнені школи буддизму в одну — на чолі з Кармапою. На що патріарх Карма Каг’ю пояснив, що це лише завдало б шкоди живим істотам, оскільки людству потрібні методи різних повчань.

«Саме буддизм з самого свого виникнення переступив національні та політичні перешкоди і першим став проповідувати єдність людства незалежно від національності», — відзначав відомий сходознавець ХХ століття Юрій Реріх. Сьогоднішня географія школи Карма Каг’ю переконливо продовжує цю стратегію. Для більш ніж 648 буддійських центрів та монастирів лінії Карма Каг’ю в 51-й країні Кармапа є духовним лідером та вчителем. І якщо в Монголії, Калмикії, Китаї школа існує з XIII століття, в Бутані — з XVI, друга половина ХХ століття ознаменувалася справжнім бумом традиції Карма Каг’ю в Європі: наприклад, у Німеччині кількість прихильників учення уже перевищує 20 тисяч. Центри Карма Каг’ю працюють сьогодні в 15-ти містах України.

— Яка мета візиту Вашого Святійшества до України?

— Навчати моїх послідовників буддизму. Для цього я й був запрошений. Я відвідую багато країн в Азії, Європі, Америці, і не тому, що я обираю, до якої поїхати. Це завжди відбувається за запрошенням друзів — учнів.

— Чого ви очікуєте від таких візитів?

— Того, що допоможу людям досягнути Пробудження і зможу надихнути їх.

— Під час нашої помаранчевої революції російські новинні агентства повідомляли, що, дізнавшись від українських паломників про те, що відбувається, ви здійснювали спеціальні релігійні практики для України.

— Ця практика називається благопобажання. Я не пам’ятаю, щоб робив спеціальні побажання для помаранчевої революції, але справді здійснював побажання на благо всіх українців.

— Вас називають повелителем карми. Чи зміниться карма нашої країни після вашого візиту?

— Це не залежить від того, знаходжуся я тут фізично чи ні, а лише від того, що роблять люди у вашій країні зі своїми життями. Але я продовжую благопобажання щодо всіх жителів України.

— Школа Карма Каг’ю найактивніша в поширенні вчення Дхарми у Європі. Навіщо вам цей прозелітизм?

— Дхарма — це таке вчення, яке Будда поширював дуже вільним чином: він пропонував людям самим вирішувати, чи хочуть вони слідувати цьому вченню. Тут не можна застосовувати слово «прозелітизм». Очевидно, що буддизм взагалі зараз дуже сильно розвивається у всьому світі, і Карма Каг’ю є частиною цього процесу. Ви, напевно, знаєте про ламу Оле Нідала — багато в чому саме завдяки його активності виникло дуже багато послідовників буддизму, безліч центрів у Європі та Америці. Крім того, у нас є багато інших духовних учителів. Це живий процес.

— Від представників традиційного для нашої країни православ’я на адресу східних релігійних учень часто звучать обвинувачення в спробах перехопити духовний вплив на молодь.

— У буддизмі, і в нашій школі зокрема, безліч тих, хто практикує, серед них є люди будь- якого віку. І всі вони приходять до буддизму за власним вибором. Буддизм — це метод, який дозволяє досягти стану внутрішнього щастя — ми називаємо це просвітленням, станом Будди. Ступити на цей шлях, слідувати йому — кожен вирішує сам.

— Як складається взаємодія структур школи Карма Каг’ю з християнськими громадами Європи? Чи є специфічні перешкоди?

— Наскільки я знаю, практично у всіх західних країнах буддизм визнано як законну релігію.

— Чи вважаєте можливим і потрібним міжконфесійний діалог буддизму та християнства?

— Можливість міжконфесійного діалогу залежить від соціальної та історичної ситуації. Це необхідно, коли справді може принести користь живим істотам. Дуже важлива мета — досягнення гармонії у всіх сферах суспільного життя. Її неможливо досягти без співчуття.

— Вас називають живим Буддою. Чи означає це, що для ваших послідовників ви є божеством?

— Сам я вважаю себе просто вчителем для моїх учнів, які живуть у всьому світі, на всіх континентах. Досвід, знання нашої практики, вдосконалення в ній дозволяють ставати духовно більш зрілими, досягати певних вершин. А інакше — в цьому житті ми всі народилися людьми, і в принципі ми всі однакові.

— Часто звернення до Дхарми, як і інших екзотичних віровчень, є для європейців лише слідуванням моди, позою, бажанням виділитися. Наскільки ви впевнені у своїх послідовниках та їхніх мотивах? Як ставитеся до присутніх серед них маргіналів, які не зуміли вписатися в суспільство і шукають у своїй прив’язці до Карма Каг’ю ефемерного соціального статусу?

— Будь-яка жива істота має здатність стати Буддою. І це не віра, і це не мода. Ми радимо людям продовжувати своє звичайне життя, але більш того, у доповнення застосовувати вчення Дхарми. Якщо людина стає щасливішою — це прекрасно. У буддизмі немає моди, йому дуже багато років (усміхається).