«Знахарка» проти пожеж

«Відома знахарка» застерігає: паління сухостою може спричинити хвороби у вас і ваших дітей! Такі грізні постери вже місяць «лякають» мешканців українських сіл. Розклеїли їх волонтери руху UAnimals. І зробили це зовсім не заради жарту. В такий спосіб вони намагаються боротися з щорічними пожежами через спалювання сухої трави, до якого часто вдаються мешканці сіл.

«Побутує думка, що випалювання покращить урожайність, але це — міф, — стверджує засновник UAnimals Олександр ТОДОРЧУК. — Це ірраціональний підхід, бо таке випалювання шкодить полю, призводить до пожеж у оселях. Ми як зоозахисна організація звертаємо увагу, що від таких пожеж на полях помирають тварини, які не можуть самостійно врятуватися. Втім, ані штрафи, ані соціальна реклама чомусь не діють, тому ми зрозуміли, що треба шукати нестандартні підходи».

Олександр Тодорчук наводить статистику: майже 57% українців вірять у забобони та прикмети. В селах, з його слів, цей показник це більший. Тому разом із колегами він вирішив використати віру в забобони задля захисту природи.

«Ми зробили постери й розміщували їх у селах на стовпах, дошках оголошень. На постерах йшлося про те, що спалювання трави за повір’ям грозить родині хворобами. Коли наші активісти їх кріпили, перехожі починали розпитувати, як можна зв’язатися з ворожкою, яка це пророкує. Так ми зрозуміли, що рекламі повірили», — ділиться Олександр.

Після розклеювання постерів активісти почали працювати в закритих групах сіл і селищ. У загальних обговореннях вони запитували в учасників груп, чи чули ті про повір’я, нібито той, хто палить траву, накличе на себе хвороби. «В якийсь момент люди почали писати, що теж знають таке повір’я. Так експеримент закріпився», — підсумовує Тодорчук.

Нині цією ініціативою змогли охопити майже 60 сіл і селищ, переважно в Західній та Центральній Україні. Активісти констатують, що метод діє краще, ніж соціальна реклама у вигляді плакатів та роликів. Але випалювання сухостою навесні набрало настільки загрозливих масштабів, що впливати на це явище доволі важко.

СТЕПИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА КОЛЕКЦІЮ БУР’ЯНІВ

Підпали сухої трави навесні — поширене явище в українських селах. По-перше, це дозволяє господарям швидко позбутися минулорічної сухої рослинності. Адже спалити — значно швидше, ніж викосити. По-друге, люди вірять, що на випаленому полі трава ростиме швидше. І це — перша помилка, розповідає еколог Олексій Василюк.

«Коли весною згорить уся торішня трава, видно, як пробиваються пагони молодої — це, як правило, бур’яни, які переживають вогонь. А серед пожовклої трави свіжу можна буде помітити на кілька тижнів пізніше. Тому людям здається, що після спалювання сухої, молода трава виростає швидше, але це не так. Просто її краще видно на згарищі, — продовжує Василюк. — Ба більше, з кожним роком видів, які переживають пожежі, стає все менше. Як наслідок наші луки та степи перетворюються на колекцію бур’янів, які мають глибоке коріння та виживають при пожежі».

Навіть більше, спалювання рослинності навіть знижує родючість ґрунту. За словами еколога, минулорічна рослинність мала б поступово перегнити та живити ґрунт, поновлювати його структуру. Натомість, після спалювання ґрунт не відновлюється, тому родючість поступово втрачається. Окрім того, під час пожежі вигорає коріння та насіння трав, гинуть комахи та інші організми, які беруть участь в утворенні ґрунтів. Вогонь також може пошкоджувати коріння дерев і нижні гілки. 

У пожежах гинуть гризуни та дрібні ссавці, які просто не можуть врятуватися через швидке поширення вогню.

Навіть під контролем випалювати сухостій небезпечно, каже еколог Олександр Соколенко. Якщо вогонь вдається локалізувати, наслідки таких дій усе одно залишаються критичними для природи: «Навіть якщо ми контролюємо спалювання, це призводить до збільшення рівня викидів у атмосферу. А викиди своєю чергою збільшують парниковий ефект та підвищують рівень температури на планеті. Тобто, це в будь-якому разі шкідливо й застосовувати такі методи не варто

«Під час підпалу одного поля можуть вбивати сотні тварин, — акцентує Олександр Тодорчук. — Оскільки підпали постійні, тварин гине величезна кількість. Загалом це явище безпосередньо шкодить екологічній ситуації в околицях. Тому навіть ті тварини, які не помирають від вогню на полях, усе одно страждають».

Та найстрашніше — неконтрольований вогонь із поля може швидко захоплювати нові території та спричиняти масштабні пожежі в лісах і селах. Зокрема, на початку квітня під час спалювання сухостою вогонь перекинувся на територію Рівненського природного заповідника, найбільшого в Україні після Кримського. Внаслідок займання було знищено близько двох гектарів території, яка є середовищем життя для червонокнижних рослин та тварин.

ДИМ РУЙНУЄ ІМУНІТЕТ

Не менш шкідливі пожежі й для здоров’я людини, запевняє еколог Олексій Василюк.

«У багатьох із нас є алергія на дим, просто більшість цього ще не перевіряли. Кожної весни та восени, коли масово спалюють сухостій, люди починають хворіти частіше. Це зовсім не тому, що є певні віруси, які живуть весною чи восени, а тому, що наш імунітет ослаблений через спалювання. Щосезону ми вкорочуємо собі життя хворобами, дякуючи кожному, хто спалює сухостій».

Особливо небезпечне спалювання сухостою поблизу доріг зі значним транспортним потоком. Як розповідає еколог, на рослинах, що ростуть уздовж доріг, протягом року осідають шкідливі речовини, які викидають у повітря автівки. Коли ці рослини підпалюють, речовини йдуть у повітря, й ми в один момент вдихаємо все, що вони накопичували протягом року.

БЕЗ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Відповідальність за спалювання сухостою передбачена статтею 77-1 Кодексу про адміністративні правопорушення. Звичайний громадянин за таке порушення повинен сплатити від 170 до 340 гривень штрафу, посадова особа — від 850 до 1190 гривень. Якщо пожежа зачепить природно-заповідний фонд, то палію може загрожувати штраф від 340 до 680 гривень для звичайних громадян та 1190— 1700 для посадовців.

Штрафи мізерно малі, порівняно зі збитками, які може спричинити неконтрольований вогонь. Ці суми не надто б’ють по кишені звичайних селян, а для великих землевласників — це дрібниця, не дорожче, ніж заплатити робітникам, які можуть викосити суху траву. До того ж навіть якщо дії палія спричинять пожежу, це ще не означає, що доведеться платити. 

Якщо ви стали свідком займання, на місце події потрібно викликати поліцію. Але самі поліцейські штрафувати за порушення не можуть — вони лише фіксують його. Штрафи має стягувати в судовому порядку Державна екологічна інспекція. До цього доходить вкрай рідко.

«Відповідальність має бути безальтернативною, — переконаний еколог Олександр СОКОЛЕНКО. — Люди цим займаються, бо знають, що покарання не буде. Багато хто чув, що за такі дії передбачена адміністративна відповідальність, але практично ніхто безпосередньо з цим не стикався».

На неефективність системи штрафів вказує й Олексій Василюк: «Державна екологічна інспекція не робить рейдів, вона просто чекає, поки прокуратура чи поліція залучить її до розслідування. Тобто, в нас узагалі немає правоохоронного органу, який мав би повноваження працювати за статтею 77-1 Адміністративного кодексу».

У Міністерстві екології та природних ресурсів пропонували збільшити штрафи за підпал сухостою, але відповідні зміни до закону досі не внесено.

БІОГАЗ ЗАМІСТЬ ПОЖЕЖ

Україна — не єдина країна, яка бореться з сухостоєм вогнем. Несанкціоноване спалювання трави найбільш поширене на пострадянському просторі. Стабільно щовесни разом із нашими полями масово горять російські та білоруські. Також є низка країн, які практикують санкціоноване спалювання.

Зокрема, централізовано палять сухостій у США. Так намагаються боротися з його самозайманням у літню спеку. Під час таких випалювань пожежу суворо контролюють. Поблизу чергують пожежні бригади на випадок того, що вогонь вийде з-під контролю. Та навіть їм не завжди вдається впоратися.

2014-го такий контрольований пал трави в штаті Оклахома через сильну спеку та вітер переріс у масштабну пожежу, що охопила площу до 1600 гектарів. Вогонь знищив 20 будинків, загинув один із місцевих мешканців.

Навіть під контролем випалювати сухостій небезпечно, каже еколог Олександр Соколенко. Якщо вогонь вдається локалізувати, наслідки таких дій усе одно залишаються критичними для природи: «Навіть якщо ми контролюємо спалювання, це призводить до збільшення рівня викидів у атмосферу. А викиди своєю чергою збільшують парниковий ефект і підвищують рівень температури на планеті. Тобто, це в будь-якому разі шкідливо й застосовувати такі методи не варто».

Олександр перераховує інші, більш екологічні шляхи боротьби з сухостоєм: «У Польщі та Німеччині сухостій застосовують для виробництва біогазу. Спочатку стерню викошують, потім валкують та переробляють безпосередньо в фермерських господарствах. Згодом отриманий газ використовують у господарській діяльності».

У такому випадку суху стерню значно вигідніше переробити, ніж просто спалити. Але поки змінити усталені звички до весняного спалювання в нас можуть хіба раціональні штрафи, а поки їх немає — ірраціональні забобони.