Знання за прейскурантом

Відтепер за пропущені заняття чи перездачу іспиту студентам доведеться платити. Скільки — вирішує для себе кожен вищий навчальний заклад країни. І це — згідно з постановою Кабінету Міністрів про введення платних послуг у вищих навчальних закладах. Такі прейскуранти аж ніяк не до смаку студентам, оскільки порушують їхнє право на безкоштовну освіту, що передбачено освітнім законодавством, і створюють умови для комерціалізації навчання. Тому вчора, 12 жовтня, вони влаштували акцію протесту у 15 містах України з вимогою скасувати постанову уряду.

Обурення студентів можна зрозуміти, адже ініціатива Кабміну передбачає, що ВНЗ мають право брати гроші за користування бібліотеками та інтернетом в позаурочний час, при тому що майже 60—70% матеріалів спудеї мають опрацьовувати самостійно саме у читальних залах. Платити доведеться і за користування спортзалами та медпунктами, і за проведення концертів, і якщо хтось захоче поновитися у виші чи перевестися в інший.

Наскільки законно вводити платні послуги в вищих навчальних закладах — з цим питанням попросив розібратися Генеральну прокуратуру лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк, надіславши депутатський запит. На його думку, ці послуги безпосередньо пов’язані з організацією навчально-виховного процесу і встановлення плати за них не відповідає вимогам статті 53 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на освіту. Натомість, міністр освіти та науки України Дмитро Табачник зазначає, що впровадження платних послуг — це європейська практика, яку переймає Україна, а відповідно, плата за прогули — це ознака цивілізованості.

Поки що постанова Кабміну діє лише у Таврійському національному університеті Сімферополя. Тепер за перездачу іспиту у цьому ВНЗ студенти повинні платити 900 гривень (це майже вся стипендія), за пропуски пар без поважної причини — до 147 гривень. У відповідь на цей прейскурант студенти провели акцію протесту, закликаючи студентське братство інших ВНЗ приєднатися до їхнього супротиву. Першими про свою готовність підтримати протестну кампанію заявили студенти Харкова, Луганська, Львова, Луцька, Івано-Франківська та інших міст.

Таким чином, держава пробує перекласти фінансування освіти на плечі студентів. У студентських організаціях вважають, що освіта з права для кожного перетвориться на привілей для багатих. Торік спудеям вдалося відстояти свої права на безкоштовну освіту. У 2009 році уряд також приймав аналогічну постанову, яка дозволяла вводити платні послуги в університетах. Але через масові виступи студентів Кабмін був змушений скасувати своє рішення. Наразі скасувати рішення про платні послуги для студентів у вишах вимагає Віктор Янукович від Миколи Азарова. Побачимо, чи виконає уряд волю Президента.

КОМЕНТАРI

Анатолій ІГНАТОВИЧ, президент всеукраїнської молодіжної організації «Національний студентський союз»:

— Від самого початку запровадження постанови наша організація категорично не сприймала її, тому що вона прямо суперечить Конституції України. Затикати бюджетні діри за рахунок студентів, а саме така політика діючого уряду, неправильно. Хоча доцільність нинішніх акцій протесту сумнівна, тому що на зустрічі Президента з прем’єром Віктор Янукович дав доручення скасувати цю постанову. Але у нашій країні, як завжди, влада спочатку створює проблеми, а потім їх вирішує, і виникає логічне питання — навіщо їх було провокувати взагалі. Будемо сподіватися, що не просто у черговий раз перед виборами прислухаються до студентів, щоб показати, що голос студентської громади досить вагомий і важливий для влади. Будемо сподіватися, що це не передвиборний піар, і постанова буде дійсно скасована, а повторних намагань щодо цього не буде. Після прийняття постанови платні послуги ввів тільки Таврійський університет, ряд інших невеликих навчальних закладів намагався запровадити їх, але поки що погодження з органами студентського самоврядування не було. Багато хто з ректорів категорично проти запровадження плати, наприклад, за пропущені лабораторні заняття, бо на цих речах реально не заробиш. Перелік платних послуг, які можуть надаватися ВНЗ, досить широкий, і серед них є послуги, які можуть надаватися для сторонніх організацій. Тобто, ніхто не забороняє учбового закладу здійснювати наукову і комерційну діяльність, але не за рахунок студентів. Треба поставити крапку і сказати, що все, що стосується студентів, повинно бути безкоштовним.

Ігор ДОРОШ, голова студентського братства Національного університету «Острозька академія»:

— Вводити платні послуги для студентів — це несправедливо. Як бути тим, хто вчиться за контрактом і щороку оплачує навчання у вузі. Відповідно до постанови їм доведеться платити додатково, за кожну довідку, за кожну перездачу. Наш заклад ця ситуація непокоїть, і представники студентського братства поїхали у Рівне на акцію протесту. Для України таке різке підвищення зборів за послуги навчального закладу є неприйнятним, бо студенти і так платять. Якщо вже й робити послуги оплачуваними, то робити це поступово. Бо університет на цьому багато не заробить, а по кишені студента це суттєво б’є. Маю надію, що постанова таки буде відмінена, а якщо ні, то будемо далі боротися.

Тамара МЕЛЬНИК, кандидат філологічних наук, доцент Кримського гуманітарного університету:

— У мене двояке ставлення до такої ініціативи Кабміну. З одного боку, це може покращити ставлення до своєї фахової підготовки у тих студентів, у кого низький рівень мотивації, вони вчаться для того, щоб отримати диплом, а не стати фахівцем. І, власне, такі важелі впливу через кишеню студента мають сенс. Але з іншого боку, я спостерігаю, як змінюється динаміка: у вуз останні два-три роки приходять діти, для яких диплом — це вже символ власного фахового росту. Сьогодні студент мусить працювати, бо у сучасному світі не виживе. Якщо він працює, у нього бувають форс-мажорні обставини, він не з’являється на практичне чи семінарське заняття, і мусить сплачувати за прогул бо він таким чином не складе системний модуль. А значить, малозахищені у соціальному плані студенти будуть ще більше страждати. У нас гуманітарний університет, як правило, у нас вчаться діти вчителів, інтелігенції, які, знову ж, найменш захищені, і вони практично всі підпрацьовують, і не лише в школах, а й у закладах торгівлі, аби заробити якусь копійчину. А значить, вони перебувають завжди на межі цього ризику. Іноді студент дійсно мусить пропустити заняття, а підтвердити це документально не може. Тому ставлення нашого університету до такого рішення уряду вкрай негативне.

Ярослава ПРИХОДА, доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

— Гроші — це не те покарання для студента, яке може бути ефективним. Який сенс примушувати студента робити щось за додаткову оплату, якщо він може це зробити і так. Якщо студент має мотивацію до навчання, то він вчитиметься. Коли ж викладач пропонує йому знання, тобто, дає товар, студент його бере, бо він іде на практику, і йому ці знання потрібні. Якщо ж викладач не дає необхідних знань, а на практиці студент бачить, що, наприклад, у газети «День» інші вимоги та інший формат роботи, ніж йому розповідали в університеті, то чому він повинен сидіти і слухати викладача, якщо йому це не потрібно. Я багато років працювала у Ягелонському університеті, де була поширена практика високої мотивації і відповідальності студентів. Вони підходили і казали, що їх не буде наступного заняття, і просили дати їм завдання. Я мала день, коли студенти, які погано знали предмет або пропустили заняття, приходили на відпрацювання. За кордоном розуміння самого університету як інституції, яка дає знання, набагато вище, ніж у нас. Якщо ми будемо формувати у студента оцю відповідальність, місію фахівця, який згодом захоче бути висококваліфікованим, то ніякі оплати не допоможуть. Це тільки битиме по гаманцях батьків, які й так мають фінансові проблеми, бо вчити дитину не так просто.

Вадим БАБЕШКО, студент Політехнічного університету Валенсії (Іспанія):

— У нас плата за навчання, яка коштує кілька тисяч євро, на 90% дотується державою. Бібліотеки, спеціальне обладнання, наприклад, на курсах кінематографії, коли люди готують на конкурс відеоматеріал, надаються безкоштовно. Інтернет безкоштовний для всіх студентів. Єдине, що на заняття спортом треба купувати самому одяг та інвентар. Наприклад, я займаюся дзюдо, тому мені треба купити кімоно, хто займається тенісом — ракетки. Все, що пов’язано з навчанням, безкоштовне. Навіть більше: якщо ти добре вчишся, тобі будуть давати стипендію, яка тут досить солідних розмірів. Мені здається, що в Україні студенти вчилися не завдяки підтримці держави, а скоріше всупереч їй. Є люди, які хочуть вчитися, і вони це роблять за будь-яких умов. Матеріальна база наших університетів дуже застаріла, багато речей мусиш сам досягати. А ведення платних послуг, особливо для людей сільської місцевості, які й так не дуже забезпечені, це перебір. Плата за прогули — це взагалі якесь збочення, бо наприклад, в Іспанії немає такого поняття, як відрахування з університету, тут можуть просто не перевести студента на наступний курс, і можеш вчитися хоча б довічно. Прогули ніяк не впливають на навчальний результат. Якщо відвідування активне, то за нього студент отримує додаткові бали, що допоможе йому хіба що в кар’єрі. Відвідувати пару чи ні — це особиста справа кожної людини, тому мені здається, що це просто посилення контролю з боку держави, яке нічим не обгрунтоване.