Знаряддя тортур

Іспанія часто асоціюється у нас із розгулом інквізиції, а, як наслідок, рафінованих тортур, застосовуваних середньовічними адептами церкви. Однак не лише в похмуре середньовіччя іспанці проявляли винахідливість для того, щоб добитися від ув’язнених потрібних їм відомостей. Сьогодні до іспанської історії тортур було вписано нову сторінку: іспанський історик мистецтва Хосе Мілікуа виступив у Мадриді з доповіддю, у якій розповів, що під час громадянської війни 1936-1939 рр. республіканці використовували з метою психофізичного впливу абстрактний живопис.

Ув’язнених барселонських тюрем на вулицях Вальмайор і Сарагоса поміщали в камери, стіни і стеля яких були прикрашені копіями сюрреалістичних і абстракціоністських робіт таких відомих художників, як Кандинський, Васарелі, Клеє, Ітон та інших. Найвідомішою із «тортурних» картин був плакат до кінофільму «Андалузький пес» — на плакаті було зображено розкрите око, яке ріжуть бритвою. Ув’язнених примушували годинами розглядати різнокольорові геометричні абстракції, якими рясніли роботи художників. Через деякий час у «клієнта» починала розхитуватися психіка і він починав свідчити.

Іспанський мистецтвознавець вважає, що головним організатором «кольоротортур» став професійний художник і музикант, француз Альфонс Лауренсик, який детально розповів на військовому суді 1939 р. про винайдені ним методи впливу на ув’язнених. Тоді Лауренсика засудили до смерті, а його свідчення були частково опубліковані в книзі Р. Л. Чакона «Лауренсик перед військовим судом». Пізніше про цю книгу практично забули, і, як з’ясувалося, даремно: на думку Мілікуа, «колірний садист» передбачив багато визнаних на сьогодні концепцій про вплив кольору та ліній на пси