Звіринець удома

Останнім часом стало дуже модним (особливо серед заможних людей) тримати вдома екзотичних тварин. Хтось купує розкішних папуг, непосидючих мавп, а інші демонструють любов до холоднокровних крокодилів і змій. Однак мало хто наважується на утримання в домашніх умовах великих і активних хижаків. Господарі харківського приватного розплідника «Wind of dream» давно мріяли про досвід спілкування з великими представниками котячого сімейства. Щаслива нагода трапилася — й тепер удома в Єфремових живуть три африканські леви, які у своєму дитячому віці поки що більше схожі на чарівних кошенят.

Перебування в гостях у Тетяни й Сергія Єфремових — суцільне задоволення для людей, які люблять тварин. Від самого порога до мене кидаються та лащаться чорні, як ніч, щенята різеншнауцера. Можна тільки уявити, яку радість приносять господарям ці кумедні тварини — за розплідником числяться 20 собак породи цвергшнауцерів і різеншнауцерів. Повз ці веселі клубочки шерсті, в яких не одразу знаходиш очі, неможливо пройти з байдужістю. Нічого й казати, що, побачивши на просторій кухні вже надто великих пустотливих «кошенят», неможливо було стримати сміх, спостерігаючи їхні витівки. Побачивши незнайому людину, яка ввійшла в приміщення, всі троє левенят насторожено ворушать оксамитовими вушками, але незабаром звикають і починають цікавитися новим відвідувачем. Їхня названа «мати» — Тетяна Єфремова із задоволенням розповідає про своїх улюбленців, поки ті настирливо намагаються заскочити на дуже вузьке для їхніх великих тіл підвіконня та визирнути у віконце. Розповідь минає під невгамовний акомпанемент вимогливих криків-нявчань левенят, які бажали вийти на прогулянку у двір. Нарешті їм відчинили двері, і левенята, вискочивши на свіже повітря, одразу попрямували до вірного друга, безпородного щеняти Казбека, що не поступається їм своїми розмірами.

Тетяна за фахом лікар, а Сергій — ветеринар, він колишній головний кінолог на Східно-регіональній митниці. Услід за собаками в домі, а потім у невеликому тоді ще розпліднику почали з’являтися птахи, мавпочки, і часу на догляд за ними вимагалося чимраз більше. Питання про пріоритети було поставлене ребром, Єфремови залишили роботу і років десять тому офіційно зареєстрували приватний розплідник, що займається не тільки розведенням породистих собак, а й експортом та імпортом екзотичних тварин, переважно з Південної Америки й Африки. Проблем із відкриттям не було: замовлень багато, сусіди до тварин ставляться добре, ветеринари не тільки довіряють господарям розплідника, а й рекомендують звертатися до них. І ось захоплення перетворилося на улюблену роботу, а в пташнику почали виспівувати та розмовляти різними мовами світу папуги жако, ара, амазони, фазани й інші птахи. Зараз клітки порожні — загроза пташиного грипу перешкоджає перетину птахів через кордон до України. Єфремови мають значні збитки, оскільки ще до оголошення карантину замовили та заплатили за птахів, що тепер перебувають за кордоном у тимчасових господарів, які вимагають гроші на їхнє утримання. Найчастіше замовляють птахів приватні особи. Є охочі створити домашній тераріум, і тоді з-за кордону до Харкова їдуть неотруйні змії, анаконди, удави, варани, каймани. Утримувати рептилій найважче в емоційному сенсі. Тетяна признається, що дуже жаліє віддавати на з’їдання анаконді живого кролика. Коли до розплідника звертаються з проханням привезти мавпочку, клієнтам спершу пояснюють, що чим розвиненіший примат, тим більшої матеріальної шкоди він може завдати житлу. Всіх потенційних покупців ретельно перевіряють й інструктують у питаннях утриманя тварин, їм надають рекомендації з облаштування вольєрів, оскільки тварини все-таки дикі і не можуть розгулювати на волі. Одного разу до подружньої пари звернулися з проханням дістати пуму, яка змогла б ходити на повідку, спати в ліжку з господарями та їздити в авто. Такі бажання зі сфери фантастики підтверджують той факт, що не всі люди розуміють, що з тваринами треба поводитися обережно та відповідально. Такою необов’язковою людиною виявився й один знайомий Єфремових — дресирувальник, який побажав придбати для задуманого ним циркового номера африканських левів, але в останню мить, коли півторамісячні тварини вже приїхали з Миколаївського зоопарку до Харкова, через незрозумілі причини відмовився від замовлення.

Нікі, Найту та Нафі виповнилося три місяці, вони дуже грайливі дитинчата, і за той час, що прожили в Харкові, виросли з 5 до 12—15 кілограмів. Господарі розплідника, попри проблему із замовником, ніяк не натішаться своїми вихованцями і вважають, що єдина складність із їхнім утриманням це те, що їжа для левенят дорога для сімейного бюджету (кожен із них з’їдає зараз по 1,5 кілограмів м’яса на день), а ще вони потребують постійної уваги. Щоранку, після сну в опалюваному вольєрі, левенята радісно прямують до Тетяни та Сергія, лащаться до них, просяться на руки. Зараз зима, а тому малюкам не дозволяють довго гуляти у дворі, і якщо Єфремови вдома, то левенята перебувають разом із ними. Серед улюблених занять — грати з м’ячиком, гризти шкіряне крісло в кухні та проводи від комп’ютера, дивитися телевізор. Хитріша та кмітливіша, ніж брати, Нафа, при появі в кімнаті Сергія, проситься до нього на руки, оскільки знає, що зверху зручніше дивитися у вікно. Коли маленьким хижакам уперше дали м’ясо на кістці, Нафа першою зрозуміла, що для зручності трапези можна використати людські руки, які утримуватимуть кістку, поки вона обгризатиме з неї м’ясо. Попри уявну схожість, кожне з левенят пізнаване за кольором і характером. Найт (у перекладі з англійської — «чорний») має найбільше темних дитячих цяточок, він найбільш товариський і вже побував на харківському телебаченні. Нікі — найспокійніший із левенят і дуже любить поспати. Цікаве спостереження — левенята віддають перевагу жінкам перед чоловіками, до яких вони ставляться трохи насторожено та довго звикають. Силу небайдужості Найта до жіночої статі я відчула на собі, коли, присівши навпочіпки і спробувавши сфотографувати у дворі граючих Казбека та Нікі, раптом відчула, як досить ціпкі лапи опустилися мені на плечі. Попри свій дитячий вік, малюки все ж сильні хижаки, і зрозуміло, що вже скоро стануть великими, і тоді вже синцями та саднами не обійтися. До року чи півтора левенята — вже підлітки — доростуть до розмірів дорослих левів і важитимуть приблизно 200 кілограмів. Після другого їхнього дня народження левенята поступово ставатимуть агресивнішими, й утримувати їх можна буде тільки у вольєрі під наглядом фахівця. У принципі, великі хижаки можуть жити й у приватних володіннях, оскільки догляд за ними не дорожчий за догляд за дорогою машиною. Одне таке левеня зараз коштує близько 1300 доларів. Головна умова — необхідно забезпечити тварині належний догляд та дотримуватися всіх запобіжних заходів, до яких не можна ставитися легковажно, щоб не повторилася трагедія, яка сталася в сім’ї Берберових. У 1980-х роках у бакинській сім’ї талановитого архітектора Льва Львовича Берберова з’явилося левеня Кінг, якого всіляко опікали та виростили у великого домашнього лева. Кінг прославився в кінематографі, знявшись у фільмі «Пригоди італійців у Росії», однак його кар’єра припинилася, коли його помилково застрелив міліціонер, вирішивши, що тварина агресивна. Берберов помер через півроку після свого улюбленця, так і не дописавши книжки про свій експеримент із одомашненням диких тварин. Незабаром дружина Берберова Ніна з дітьми Ромою та Євою знову взяли в будинок левеня. А потім домашній лев на смерть розірвав Рому та серйозно поранив матір. Лева пристрелили міліціонери.

Поки що левенята з їхніми круглими вушками, цяточками на боках, величезними довірливими очима мають досить зворушливий вигляд. Коли несеш їх у руках, лапи, як у кішок, коли їх береш під пахви, смішно розгойдуються з боку в бік. Але дуже багато вільності по відношенню до себе ці маленькі царські персони не дозволяють і швидко демонструють свавільний характер, якщо їм щось не подобається. Коли Тетяна проводить мене до вольєру, щоб показати інших вихованців, малюки прямують услід за нами. Насилу вдається вдвох випхнути в двері трьох настирливих левенят. Усередині приміщення для тварин в одній із кліток перелякано забігав маленький кенгуру валабі, а в іншій, навпроти, мангусти з цікавістю повернули мордочки в напрямку до гостей. А у дворі рикаючим клубком котяться по землі левеня та щеня. Побачивши, що я попрямувала до левенят, Казбек вибігає наперед і починає попереджувально гавкати. «Ревнує», — пояснює Тетяна Єфремова. Шкода, звісно, але незабаром господарям розплідника та їхнім домашнім тваринам, які вже зріднилися з левенятами, доведеться розпрощатися з малюками. Зараз Єфремови вибирають, яка з пропозицій, що надходять стосовно левенят, більш вигідна. Можливо, їх обміняють на інших цікавих тварин.

ДО РЕЧІ

Сьогодні не існує жодних обмежень із приводу утримання хижих тварин у домашніх умовах. Але на розгляді Верховної Ради є законопроект, кілька разів уже прийнятий парламентом, але ветований через деякі неузгодженості Президентом, — «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно зі статтею 5 цього законопроекту, який, напевно, найближчим часом усе ж таки ухвалять, забороняється утримання та розведення хижих і отруйних тварин, а також тварин, небезпечних для людей і інших тварин, крім як у зоопарках, заповідниках і відповідних наукових закладах. Цей пункт не викликав у Президента заперечень, тож утримання вдома сімейства левів незабаром стане незаконним.