Зимовий шабаш
Уже не раз снився сніг. Встигла навіть забути й пробачити вічно дратівливе місиво під ногами, цю причепливу сіль на бруківці, яка безжалісно кусає взуття. Зими немає й немає — неусвідомлена незручність, як від тісного одягу. Хочеться зими? Не так щоб дуже... Про весну мріяти зарано, але чомусь мріється... У цей час ми все більше стаємо схожими на свою фотографію в паспорті, а лікарі знають — нервова система нині у багатьох на межі, а там, де тонко — там і рветься. Стресовий чинник знижує поріг чутливості і немотивовані дратівливість і тривожність можуть увірватися в будь-яку сферу життєдіяльності. Поштовхом часто стає нікчемна сварка в сім'ї, така ситуація має властивість швидко проникати в професійну сферу... Нинішня зима нібито середнього роду, гладить усіх проти шерсті, але потрібно зуміти сказати собі «стоп». Адже менше справ не буде. У морі зобов'язань, які напосідають, необхідно організувати паузу. Той, хто хоче зберегти благотворну для кожного рівновагу, навчиться здобувати позитивне з усього, особливо місяців певного енергетичного дефіциту.
Міжсезоння, прагнучи до монопольної влади, прицільно точно оголяє наші хвороби. У цей час чоловік — хороша здобич: пристосувальні реакції організму, на жаль, не такі гострі й не такі швидкі, як потрібно для потужної атаки. Кокетливі імпровізації з модними дорослими іграшками й вдяганками не можуть приховати втому тіла, скромність бажань, емоційну бідність, нездужання, яке турбує, не завжди якісний сон...
— Шукати не там, де втратили, а де світло, — порадив знайомий психолог. До речі, його дружина зізналася, що сам він нудиться такою погодою, яка непереконливо намагається бути схожою на зиму, й рятується лише басейном — годину поплаває і вже готовий лікувати словом.
— Людей гармонізованих видно за версту, — почав співрозмовник, — але тим, кому некомфортно, зовсім не завжди потрібно лікувати хворобу. Мої пацієнти часто ставлять прямолінійні цілі — лише прибрати біль, у моїй практиці — душевну. Цього замало. Гармонізувати особистість може лише орієнтація на здоров'я, на його якість і кількість. Протягом міжсезоння енергетика потребує підживлення: замало цілющого сонця, світла, ласкавого вітерцю. Замість цього — виючий нічний вітер, присмеркові дощі. До того ж прагнення спілкування, властиве майже всім, часто лишається нереалізованим. Буває, що й людина безпосередньо винна, але зазвичай зізнається в цьому в останню чергу. Часто чую від пацієнта — у мене болить те й те, хочу швидко позбутися проблем — справ безліч. Стає, зізнаюся, тьмяно на душі. Адже розумію, що біль повинен урівноважуватися не лише лікуванням, але й здоров'ям. Вдасться відкрити противагу, яка називається здоров'ям, і можна зорієнтувати людину на тривалий час. Якщо цікаво, висловлю мій приватний погляд: жити дуже серйозно — несмачно. Легкість буття, якщо вона не від легковажності, а від мудрості, дарує такі соковиті, повнокровні, я б сказав, гормонально насичені півтони... Проте ті, які осягнули цю мудрість, рідко звертаються до психологів. Із такими товаришую, взаємозбагачуюсь енергетично. «Мій стиль — бути здоровим», — от що хотілося б чути якнайчастіше, тоді й фахівцю, який володіє певною сумою знань, іноді дуже тонких, легше буде відновити ваш власний запас здоров'я.
Енергетику — це не новина — потрібно отримувати від людини або шукати в будь- якому захопленні: читанні, тварині, камінні, рослинах... Кожному з нас є кого любити. Любіть того, хто без вашої любові не проживе — й відчуття парності (у багатьох воно відсутнє або спостерігається ніби пунктирно) стане кроком до гармонізації.
У кабінет медичного психолога приходять і чоловіки, й жінки. Якщо спробую за старою пам'яттю вивести середньостатистичні скарги, то, побоююся, не вийде. Зараз істотно змінилася, як би це сказати, ситуація на життєвій шахівниці. Багато жінок, з якими зустрічаюся в цьому кабінеті, навчилися заробляти. Вони, вже маючи певний досвід відносин, часто й дітей, не так безумно прагнуть сильного чоловічого плеча. До того ж жінка усвідомила, що саме вона значно більшою мірою є підтримкою чоловіку, а не навпаки. Одна моя давня знайома якось сказала фразу, яка запам'яталася: «Навколо все менше справжніх чоловіків, але життя від цього чомусь гіршим не стає». Звучить майже як вирок. Що ж така метка та вправна робить у моєму кабінеті? Хоче виговоритися... за гроші, отримати пораду, як зняти зайве напруження, звірити власне розв'язання проблеми з аналітиком.
Чоловіки приходять абсолютно різні: втомлені від сімейного життя й солдати вічного флірту, успішні бізнесмени з їхніми нервовими розладами, почуттям страху від боязні втратити своє положення або майно, й роботяги, не завжди впевнені, чи зможуть вони розплатитися. Наведу один приклад. Ці двоє були найостаннішими пацієнтами минулого року. Один досягнув успіху, в іншого нічого не вийшло. Один не зміг купити потрібні подарунки дружині й дитині до свята, інший знайшов свою нішу й після довгих невдач вправно налагодивши виробництво якоїсь деталі, викликав, нарешті, гроші на себе. Практично ровесники, чоловіки не знайомі один із одним, вони прийшли з однаковими скаргами — жити не давала депресія.
Природно, і з тим, і з іншим розмова була різною, адже в кожного своє інформаційне посилання. Дуже складна це професія — чужу біду руками розводити... реально допомагати. Буває, і сам маєш потребу в погляді колеги на свою тривогу...
Зізнаюся, іноді моїм стражденним, далеко не всім — спрощувати не стану, не вистачає лише запаленої свічки й тихої музики і, звичайно, довірчої розмови. Того й гляди, зима тривоги нашої здасться такою маленькою й крихкою, як сніжок у руці.
Хто пам'ятає, до речі, як він виглядає, цей самий сніжок? Здається, він білий і пухнастий.
