96-та подорож Римського папи
Чергова п’ятиденна поїздка Римського папи розпочалася 22 травня із прибуттям до Баку — на багаторазові запрошення уряду Азербайджану та його президента Гейдара Алієва. В середу Іван Павло II прилетів до православної Болгарії. Загальна мета всього візиту — покращання стосунків Католицької церкви з мусульманами та православними, досягнення релігійної гармонії у світі й чергова спроба усунення всякого насилля в ім’я будь-якої релігії.
Для уряду Азербайджану, країни, де переважну більшість населення складають мусульмани, приїзд Римського папи має виключно політичне значення — завдяки візиту уряд має надію привернути увагу світових політиків до невирішеної проблеми Нагорного Карабаху (30 тисяч загиблих і мільйон біженців), про яку вже майже забули. Забули задовго до того, як було знайдено якесь перманентне рішення. Як повідомив прес-секретар папи Наварро-Валс, Ватикан виділив $100000 на потреби біженців, що втратили свої домівки у зв’язку з конфліктом.
Для високого гостя однак важливим було не тільки це. Головну увагу він приділив католикам країни, хоча це дуже мала громада — всього 120 осіб, які не мають навіть власного храму або якогось іншого приміщення. (Через те Іван Павло II — вперше в історії своїх поїздок — зупинився в готелі, якому уряд країни надав тимчасовий статус екстериторіальності.) 22 травня папа відслужив месу, на якій — окрім 120 католиків — було чимало мусульман, іноземних гостей та високих чиновників країни. У своїй промові Іван Павло II пригадав мучеників переслідування віри за часів комуністичного режиму й подякував православне духовенство за те, що вони «відкрили двері своїх храмів для католиків, які не мали ні пастиря, ні храму. Нехай Бог винагородить вашу шляхетність». Іслам Папа у проповіді не згадав, але пізніше зустрівся з представниками мусульманських, юдейських та православних громад країни для обговорення міжконфесійних відносин.
Особливу політичну мету пов’язує з Римським папою також уряд Болгарії — там сподіваються, що цей приїзд розвіє, зрештою, давню ганебну підозру. Підозру в тому, що три болгарських офіцери Служби безпеки сприяли замаху 1981 року на папу Івана Павла II. За дорученням Москви вони, начебто, допомагали нападнику, турецькому громадянину Махмету Алі Агджа.
Щодо Ватикану, то поїздка до Болгарії є для нього ще однією спробою покращити стосунки між католиками та православними. Священоначаліє Болгарської православної церкви всіляко противилося візиту, що — згідно з опитуваннями — вельми контрастує з думкою православної пастви, яка зовсім не проти того, щоб прийняти і вітати шановану в світі людину.
Варто відзначити, що Болгарія — це п’ята православна країна, яку відвідує глава Католицької церкви; до цього були Румунія, Грузія, Греція, Україна. Іншими словами, папа Іван Павло II створив вельми значущий прецедент у католицько-православних стосунках, хочуть чи не хочуть це визнати деякі високі православні політики. Адже до Івана Павла II жоден Римський папа не ступав на «канонічну» православну територію. Щезають історичні забобони надзвичайно повільно, але у майбутньому, після «великого прориву» папи Івана Павла II приїзд католицького лідера до тої чи іншої православної країни ніколи вже не буде такою особливою, навіть страшною, майже надприродною подією. Як було колись сказано, «процес пішов» — після того, як одна хоробра людина переступила магічне середньовічне коло.
З приводу поїздки Івана Павла II до Азербайджану та Болгарії світові ЗМІ (АР, Zenit, the Washington Post, CNN та ін.) знову сфокусували свою увагу на двох, пов’язаних між собою, ватиканських проблемах. Це стан здоров’я Папи та потенціальна можливість його відмови від керівництва Католицькою церквою, — на 24-му році свого понтифікату. Широке висвітлення візитів, яскраве безжальне світло софітів ще раз нагадало світові, що папа Іван Павло II — вельми хвора страждаюча людина. Людина, яка тільки силою своєї залізної волі неухильно виконує свої численні й обтяжливі обов’язки, зокрема пускається в далекі подорожі. Проблема здоров’я понтифіка обговорюється не тільки в ЗМІ, але також у вищих колах Католицької церкви. Вперше публічно висловив свої думки про необхідність відставки Папи у зв’язку з погіршенням здоров’я, здається, глава Католицької церкви Німеччини єпископ Карл Леман (2000 рік). (Між іншим, попри цю заяву, папа Іван Павло II зробив його кардиналом.) Сьогодні ці розмови активізувалися. Так кардинал Оскар Родрігес Марадіага із Гондураса, знаходячись у Римі, заявив репортерам: «Якщо Папа розуміє, що він не має змоги виконувати свої обов’язки через погане здоров’я, він повинен мати хоробрість піти у відставку». (До речі, кардинал Марадіага — один із можливих кандидатів на папську кафедру.)
Останньої неділі папа Іван Павло II дав певну відповідь на ці заяви — він звернувся до своєї пастви на площі Св. Петра з проханням молитися за те, щоб він «мав змогу належно виконувати місію, яку Бог довірив йому».
Вчора папа Іван Павло II прибув до переважно православної Болгарії, в якій живе 80 тисяч католиків та греко-католиків. В аеропорту він заявив — очевидно згадуючи замах на його життя, — що «він ніколи не переставав любити болгар». Церемонія вітання гостя відбулася на площі Олександра Невського, де був присутній президент та урядові особи. Особливо відзначимо присутність Болгарського патріарха Максима, який протягом кількох років противився візиту Папи. У своїй промові Іван Павло II відзначив, зокрема, той історичний факт, що під час Другої світової війни болгари відмовилися депортувати — на вимогу Третього рейху — болгарських євреїв і тим врятували життя тисяч людей».
