Актуальний Мандела

2018 року відзначається 100 років від дня народження Нельсона Мандели та п’ять років від дня його смерті (5 грудня).

Нельсон Мандела — лауреат Нобелівської премії миру (1993 рік). Був активним учасником боротьби з расизмом і за національну незалежність Південної Африки. Був арештований як терорист і 27 років провів у в’язниці. 1990 року в 72 роки був звільнений. 1994 року обраний президентом ПАР. Це знаменувало кінець епохи колоніалізму в Африці. За п’ять років заклав фундамент, який дав можливість ПАР ввійти в двадцятку найбільш розвинутих країн (G-20).

1998 року (в 80 років) втретє одружився з вдовою президента Мозамбіку Самори Машел. Граса Машел стала єдиною жінкою в світі, яка була першою леді двох країн. Має 17 внуків. 1999 року пішов у відставку і зайнявся громадською діяльністю. Помер у віці 96 років.

Життя навчило його чудово розумітися на людях. Він був другом Муамара Каддафі, якого західні ЗМІ робили терористом №1. Нельсон Мандела ніколи не був в Україні, але в знак поваги до його заслуг перед людством уряд України нагородив його орденом Ярослава Мудрого I ступеню. Його життя і діяльність дають багато корисного для політиків, які насправді хочуть щось зробити для свого народу.

ФОТО РЕЙТЕР

ЩО МОЖЕ ЛІДЕР ЗРОБИТИ ЗА 5 РОКІВ?

Що можна зробити за 5 років? Якщо думати про країну, то багато. Всього кілька прикладів із сотні: ввів безоплатну медичну допомогу дітям до 6 років; збудував 500 клінік; збудував 750 тис. індивідуальних будинків, у яких оселилося 3 млн людей; ввів обов’язкову освіту для дітей 6—14 років і безоплатне харчування для 5млн школярів; ухвалив закон про здоров’я і безпеку на шахтах. 

Кілька моментів із діяльності президента Мандели, які можуть змусити нас подивитися на українські реалії його очима.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Що повинна відчувати людина до тих, хто забрав у неї найкращі роки його життя? Для кого у свій час звично було читати «чорношкірим і собакам вхід заборонений»? Почуття помсти. Благородної і справедливої, «око за око, зуб за зуб». Але... Як тільки Н.Мандела став президентом постало питання про його охорону. Здавалося б він повинен був доручити цю справу своїм чорношкірим соратникам, які разом із ним зі зброєю в руках воювали проти расистів. І раптом він ухвалив рішення: його охорону будуть здійснювати ті самі люди, що охороняли і попередніх президентів, білі хлопці з англійської фірми. Здивуванню й образам не було меж. Мандела пояснив це просто: вони — професіонали. Професіоналізм і нічого особистого.

СПОРТ

Ще приклад. Чи має відношення спорт до політики? В расистській ПАР африканці мали право грати лише в футбол. А білі — лише в регбі. Це було символом апартеїду. Ще до Мандели в ПАР було заплановано проведення чемпіонату світу з регбі. Мандела не заважав його проведенню. Перед грою мав зустріч із капітаном збірної ПАР, говорили про життя. Під час фінального матчу стадіон було заповнено вщерть, здебільшого, африканцями. Перемогла команда ПАР у супротивників із Англії. Чорношкірий президент вийшов на поле і привітав за руку кожного білого гравця — переможця. Стадіон стоячи вітав цю церемонію. Відтоді Мандела став Президентом усього населення ПАР. Спорт став частиною Великої політики, політики спрямованої на об’єднання нації. Це чудово показано в кінофільмі Кліна Іствуда «Нескорений».

Що важливо для розуміння цих двох прикладів? Н.Мандела заборонив будь-які дискусії, розмови про минуле. Відкинути почуття помсти і встановлення справедливості, яку кожен розуміє по-своєму. Класичний приклад Зімбабве. Чи справедливо відібрати землю в білих фермерів-колонізаторів (80% землі в 10% населення) і віддати її корінному населенню? Справедливо. Відібрали, віддали. І Зімбабве з країни, яка експортувала аграрну продукцію, перетворилась на країну хронічного голоду. Націю, з його точки зору, може об’єднати лише спільна боротьба за спільне майбутнє. В країні не було того, що ми називали люстрацією. Він зберіг усі керівні кадри в економіці. Професіоналізм і лише професіоналізм. У цьому він вбачав суть патріотизму. Це й було запорукою становлення ПАР як потужної економічної держави.

І, мабуть, головна, як на мене, думка Мандели, яка має відношення до України. Він сказав: «Для того, щоб побудувати нашу націю, ми повинні стрибнути вище голови». Цікаво, що нещодавно кандидат у президенти України Юлія Тимошенко наголосила на необхідності для України «квантового стрибка». Збіг думок свідчить про об’єктивну потребу такого стрибка. Що це означає стосовно України?

НАТХНЕННЯ, ЩОБ «ПОБУДУВАТИ НАЦІЮ»

1. В Україні до цього часу, на початку XXI століття, також не склалася політична нація. В країнах Європи цей процес закінчився, в цілому, десь на кінець XIX століття. Її побудова можлива лише на фундаменті того, що може об’єднати людей від Львова до Харкова. Таким об’єднавчим чинником може бути лише спільне бачення майбутнього. Минуле слід залишити історикам. «Нам потрібне натхнення, щоб побудувати націю» — казав Нельсон Мандела.

Натхнення як конструктивна сила може оволодіти людьми тоді, коли вони побачать, зрозуміють, що пропоноване майбутнє має безпосереднє відношення до них, до їх дітей, онуків. І не на рівні гасел або абстрактних, хоч і правильних, понять. Обриси цього майбутнього закладені в концепції «сталого розвитку». Більш деталізовано в Індексі людського розвитку ООН. Потрібно саме в такій послідовності (здоров’я, тривалість життя — наука, освіта, культура — ВВП на душу населення ) ці показники розробити щодо України. І щоб це стало державною політикою.

Я вже згадував лауреата Нобелівської премії Амартія Сена, який стверджував, що саме тривалість життя, а не всілякі макроекономічні показники, є найбільш точним показником успішності уряду, країни. Зробити з цих чинників державну програму — це й буде турбота про конкретну людину в майбутній Україні («День» 15.01.2014 р.). Підтримка такої політики не залежатиме від національності, віросповідання, партійної приналежності чи кольору шкіри. Це може об’єднати всіх людей. Що швидше ми це зрозуміємо, то швидше йтиме процес створення політичної нації. В європейських країнах цей процес тривав століттями. В нас такого часу немає. Потрібно випередити час і стрибнути в майбутнє.

У ГАРМОНІЇ З ПРИРОДОЮ  

2. Людство переживає складні цивілізаційні процеси. Промислова революція допомогла людям звільнитися від залізної залежності свого існування від примх природи. Насамперед від голоду. Сучасні технології дали можливість звільнитися від нього Китаю, потім Індії. На черзі підсахарська Африка, де зосереджується 90% злиднів, бідності. Але виконавши свою історичну місію промислова революція і її сьогоднішні різновиди перетворюються на загрозу для подальшого існування людства. Долаючи залежність від Природи, ми почали її знищувати, забуваючи, що ми є її частиною. Потрібна нова філософія існування, розвитку людства. В принципі вона вже склалася і втілена в підтриманій ООН концепції «сталого розвитку» — гармонічне існування Людини і Природи. Концепція є, лише немає на сьогодні бажання більшості розвинених країн втілювати її в життя. Важко руйнувати налагоджене, вистраждане століттями комфортне, сите, передбачуване життя. Іншим країнам, які потерпають від злиднів, голоду не до неї. Україна не належить ні до тих, ні до тих. Вона на роздоріжжі.              

Можливо, розвиватись еволюційно, поступово. При наших 3%, 5%, навіть 7% десь років за 15—20 ми вийдемо на рівень сьогоднішніх Польщі, Швеції, Німеччини. Але яка в них на той час буде якість життя? Згадаймо, що було 20 років тому. Нарощування лише кількісних економічних показників буде лише свідчити про все більше наше відставання від цивілізаційних змін. 

Можливий інший варіант — рішучий перехід, стрибок у новий цивілізаційний простір. Показати світу країну, яка концепцію «сталого розвитку» поклала в основу своєї державної політики. Приклад — Бутан, у якому ключовим показником розвитку є валове щастя на душу населення.

«МІНУС», ЩО МОЖЕ СТАТИ «ПЛЮСОМ»

3. Україна, яка за 27 років не виробила стратегії розвитку, розвивається за алгоритмом «наздогоняючого розвитку». Це абсолютно безперспективний шлях, шлях до зростаючого відставання від розвинених країн. За даними МФВ 2018 року ВВП на душу населення становитиме в Україні 2820 доларів, у розвинених країнах — 48 970 доларів. За 5 років, 2023 року відповідно 4220 доларів і 58 460 доларів. В Україні зростання на 50%. Але порівняйте цифри. Коли ми їх доженемо, щоб бути ще однією Швейцарією, як обіцяє нам один із кандидатів у президенти? Ахіллес і черепаха. Дуже далеко ми від них. І не наша в цьому провина. Так склалася доля нашого народу. Не кажучи вже про те, що ми не спромоглися розумно скористатися тим, що було створено тими, від яких ми намагаємось усіляко відкараскатися, радянськими людьми. Зруйновані і продовжують руйнуватись ті галузі, які складали кістяк країни, яку бачили «європейським тигром». Один із економістів навів приклад: у Києві «доїдають» «Квант», який колись забезпечував своєю продукцією ВМФ СРСР. У цьому наш великий мінус. Але він може стати і нашим плюсом. Коли нічого немає, легше будувати щось нове, бо не треба руйнувати старе. 

Розуміння єдності цих чинників і мало б складати зміст «стрибка» в майбутнє. Поступовий, еволюційний поступ України зробить її постійним членом групи країн, що розвиваються. І це в кращому разі. В гіршому — вона, як слабка, неефективна країна буде поглинута більш сильною й агресивною. Й ця країна таких намірів не приховує і робитиме все для такого розвитку подій.   

Чи в змозі український народ зрозуміти таке своє майбутнє і не дати йому реалізуватись покажуть вибори президента України. Це буде тест на політичну зрілість народу, на відчуття своєї генетичної спорідненості з вільнолюбними і гордими предками-українцями.

* * *

Наостанок кілька слів мудрої людини:

— «Воювати і руйнувати — дуже легко. Справжні герої ті, хто встановлює мир і починає будувати».

— «Релігія, етнічна приналежність, мова, соціально-культурний досвід — це важливі складові людської цивілізації, які збагачують її розмаїття. Хіба можемо ми дозволити, щоб вони стали приводом для розшарування суспільства або проявів жорстокості? Якщо таке відбувається, це підриває основи нашого гуманізму».

Так казав Нельсон Мандела.