«Америка має стати пліч-о-пліч iз Україною»
У Вашингтоні, лише за вісімнадцять кварталів від Білого дому, стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку, великому поету й національному лідеру України, поставлений ще тоді, коли українська нація не була вільною. Свого часу Шевченко писав: «У своїм домі своя правда, і сила, і воля».
Сьогодні прості українці їх здобувають — і правду, і силу, і волю — на своїх вулицях і біля своїх порогів. Вони стоять на майданах за правду, показують цим свою силу і борються за свободу. 1997 року я побувала в Україні, будучи ще першою леді. Там я прийшла до пам’ятника Шевченку і там сказала, що немає свободи в тому місці, де люди не можуть вибирати того, хто ними правитиме. Під час тієї поїздки я також відвідала і монумент жертвам комуністичних репресій у Львові, і там, повернувшись iз меморіалу, я від імені президента Білла Клінтона дала українцям тверду обіцянку: «Американський народ встане пліч-о-пліч iз вами у вашій боротьбі за свободу, боротьбі за демократію». Тепер, коли в Україні минуло вже кілька тижнів боротьби, народ тут обирає свого нового президента, і Сполучені Штати мають встати пліч-о-пліч iз ними, щоб допомогти їм досягти справжньої свободи та істинної демократії.
Будучи в Україні, я чула не одну історію про тих, кого намагався подолати комуністичний режим. Ці люди не здавалися навіть перед обличчям невимовних жахів. І сьогодні, поки триває помаранчева революцiя, український народ знову показує, що не відступиться від прагнення демократії та свободи.
Демократія не закінчується з прийняттям конституції та встановленням права голосу. Відтоді, як 13 років тому український народ вибрав незалежність, він переживав і перемоги, і важкі дні. Але за понад двісті років нашої історії ми, американці, зрозуміли, що прихильність демократії — це теорема, яку треба доводити щодня.
Влада може приймати закони, що захищають наші найшановніші інституції та свободи, але саме по собі це нічого не дає. У країні має бути громадянське суспільство, в якому демократичні цінності живуть у розумах і серцях людей; в якому люди готові стояти за праву справу; в якому людьми правлять закони, а не злочинність і корупція.
Останніми тижнями народ України показав, що дійсно будує громадянське суспільство. Його відмову прийняти результати президентських виборів, на яких його явно обдурили, означає поворотний пункт у розвитку громадянського суспільства в цій країні.
Поки в Україні рахують бюлетені, і Сполучені Штати, і Європа повинні без упину надсилати всім партіям, усім кандидатам і всьому народу України один і той самий сигнал: повага до демократії й законності буде центральним чинником, що визначає відносини України із Заходом у майбутньому.
Висновки міжнародних спостерігачів про вибори на Україні оголосять через кілька годин, можливо днів. Якщо вони знову доповідатимуть про численні порушення і підтасовування, Америці та Європі потрібно знову відмовитися визнати законність виборів і знову стати на бік тих українців, яким дорога справжня демократія й небайдужа реальна законність. Ще Америка та Європа мусять розглянути питання про заборону на видачу віз та інші санкції проти тих, на кому лежить відповідальність за виконання або розробку будь- яких дій, спрямованих на незаконний вплив на результати виборів.
Але якщо, як ми всі сподіваємося, всі будуть згодні, що вибори відбулися у вільній і чесній боротьбі, реакція Сполучених Штатів на результат буде найважливішим чинником американсько-українських відносин. Після виборів, якщо на них усе буде нормально, Сполучені Штати мають негайно запитати про готовність нового українського уряду на входження до НАТО, Організацію Північноатлантичного договору. В Америці також необхідно досягнути згоди про те, щоб максимально зміцнити демократичний процес в Україні та підтримати проведені там економічні реформи.
Конкретно, якщо обраний президент України висловить тверду прихильність подальшому розвитку демократії й бажання розвивати зв’язки України з НАТО та США, Джорджу Бушу потрібно негайно розглянути питання про запрошення його з державним візитом до Вашингтона. Такий візит стане потужним сигналом про те, що Америка підтримує нового українського президента; він ще більше зміцнить американсько-російські відносини та зв’язок України із Заходом. Цього тижня я надіслала Бушу листа, в якому виклала цю саму думку й намагалася переконати його вчинити саме так.
Під час обох моїх поїздок до України — 1997 року і разом із чоловіком 1995 року — я спілкувалася з українцями на їхній власній землі; бачила я їх і на міжнародних форумах за кордоном. Мене завжди вражала мужність українського народу, яка дозволила йому повстати, пройшовши через десятиріччя радянського ярма, і його глибоке розуміння того, які труднощі він має подолати на шляху до свободи й демократії. У 90-ті роки ми пообіцяли Україні надавати її народу підтримку на цьому нелегкому шляху. Приїхавши в Україну 1997 року, я сказала: «Америка вірить у народ України, і, судячи з того, що ми знаємо про американців українського походження, ви зможете побудувати демократичну, процвітаючу, стабільну Україну».
Уже кілька тижнів світ спостерігає за тим, як стоять за себе сотні тисяч українців на майдані Незалежності в Києві та в інших містах по всій країні, як вони вимагають дотримати їхнє право віддати свій голос і бути почутими, як вони висловлюють рішучість самі визначати своє майбутнє — разом iз Європою та Заходом.
І після історичної події, якою стало це повторне голосування, святий обов’язок американців — твердо стати пліч-о-пліч iз українцями і залишатися на їхньому боці, зараз і в майбутньому.
Гілларі Родем КЛІНТОН — член Демократичної партії, була обрана до сенату 2000 року.
