Анатолій ЗЛЕНКО: Не треба зайвої риторики

— Одна з переваг нинішнього МЗС — значний кредит довіри зі сторони світової спільноти. Чи вдалося за ці сто днів українським дипломатам скористатися «помаранчевими шансами»? Чого було більше за цей час у зовнішній політиці — здобутків чи прорахунків?

— Приємно відзначити, що за цей період відбувся ряд насичених за змістом зовнішньополітичних заходів. Важливо, що вдалося відновити нормальний політичний діалог на найвищому рівні між президентами України та США. За цей відрізок часу відчувалося бажання надати нового імпульсу європейській та євроатлантичній інтеграції. Підписання Плану дій Україна-ЄС, започаткування Інтенсифікованого діалогу між Україною та НАТО, виступи Президента України на сесії ПАРЄ, на засіданні Комісії Україна-НАТО давали можливість переконатися в динамічному характері зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Усе це є, звичайно, здобутком і працює на нашу державу. Я не схильний вдаватися до надзвичайно критичних зауважень на адресу уряду, але мені б хотілося дати деякі коментарі щодо форм і методів. Насамперед важливо уникати зайвої риторики. І коли йдеться про нашу євроінтеграцію, і коли йдеться про налагодження двосторонніх відносин, і коли йдеться про вирішення проблем, які стоять сьогодні на порядку денному з іншими суб’єктами. Я також думаю, що варто було б у цьому контексті не вдаватися до поспішних заяв, не підкріплених ні досвідом, ні наступною логікою дій. Нам треба також, коли будуємо наші відносини з сусідами, враховувати геополітичне розташування України та усвідомлювати історичні реалії, що визначають взаємовідносини між окремими країнами Європи й можуть у разі необачних дій стати перешкодою для реалізації євроінтеграційного курсу.

— Якщо говорити про сусідів, то загостренням відносин України з найбільшим із них — Росією — носить неприхований характер. Лише деякі його прояви: проблеми, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту, скасування візиту прем’єр-міністра України до Москви, хворобливе ставлення Кремля до курсу України на вступ до ЄС і НАТО. Що, на вашу думку, є причиною сьогоднішніх негараздів у відносинах України та Росії? Як їх можна подолати?

— Вирівнювання українсько-російських відносин завжди давалося нелегко. Нова влада України це прекрасно усвідомлює, тому невипадково перший робочий візит Президент здійснив до Росії. Невдовзі Україна вітала в себе президента Володимира Путіна. Не відбувся візит прем’єр-міністра. Я не буду вдаватися в коментарі й шукати причини перенесення цього візиту.

— Вони, здається, явні?

— Я думаю, що цей візит у будь-якому разі відбудеться. Спаде ця «пилюка» — і все стане на своє місце. Не секрет, що є проблеми, які, на жаль, залишаються ще невирішеними. Можна говорити, що нині в наших відносинах зберігається динамічна стабільність, яка, звичайно, не виключає розходжень і спорів. Інше питання: як із цими проблемами справитися, як подавати громадськості все, що відбувається в напрямку розвитку українсько-російських відносин? Ми є свідками досить зайвої риторики, яка спотворює атмосферу відносин, вселяє недовіру та несе тривогу. Важливо «не заговорити» все те позитивне, що існує в наших відносинах як стратегічних партнерів і сусідів. І головне, щоб цими відносинами, як, власне, і їхніми оцінками, займалися ті, хто безпосередньо має до цього відношення. Нам необхідно вирішувати ще багато питань. Тільки спокійно, у доброзичливій і довірливій атмосфері, що дасть можливість вийти на відповідні рішення, уникаючи збудження міжнародної спільноти чи громадськості.

— Гадаєте, Росія коли-небудь змириться з намірами України приєднатися до ЄС і НАТО?

— Нам треба вести розумний діалог із Росією. Загострення відносин потягне за собою відповідну реакцію партнерів Москви, які, звичайно, можуть створювати перешкоди для того, аби ми могли просуватися. Росія сама шукає вихід на демократичні інститути, і вона вже знайшла певний modus vivendi з НАТО. Ми повинні продовжувати його поглиблювати. Думаю, що саме в цьому руслі ми будемо виходити і на виконання рішення щодо євроатлантичної інтеграції. Це нормальний процес. Ми незалежна держава, і вправі вести свою самостійну зовнішню політику. І я думаю, міжнародна спільнота нас зрозуміє. Тим більше, якщо ми будемо не тільки вести роботу, орієнтовану на чиновників і офіційні кола, а й на громадськість, переконливо доводити стратегічність саме такого курсу нашої держави, то, вважаю, ми отримаємо підтримку не лише на пострадянському рівні, але й серед європейської громадськості.

— Ще одне болюче питання у відносинах України і Росії — ЄЕП. Його народження відбулося якраз у той час, коли ви обіймали посаду міністра. Хоч, можливо, й без вашої участі...

— Так, без моєї.

— Чи вважаєте ви цей проект життєздатним з огляду на різницю в підходах до його реалізації в Москві та Києві?

— Україна підпорядковує свою зовнішню та внутрішню політику євроінтеграційним процесам. Цей курс не може бути предметом якихось суперечок. Із огляду на ЄЕП Україна має проаналізувати все, що на сьогодні напрацьовано, й дійти висновку: чи не суперечить це все Конституції та законодавству держави? Якщо все перебуває у відповідності та якщо ми зможемо використати ЄЕП для зміцнення економіки нашої держави, то це може зробити Україну більш економічно сильною державою, що, в свою чергу, прискорить реалізацію євроінтеграційних процесів. Я свого часу вже висловлювався з цього приводу, і це якраз послужило прискоренню прийняття рішення щодо моєї відставки. Я переконаний, що Україна має інтегруватися в ЄЕП настільки, наскільки це відповідає передовсім національним інтересам та євроінтеграційним прагненням. Є речі, які на сьогодні не можуть бути нами однозначно сприйняті. Ми не можемо спокійно дивитися на те, що може бути створено наднаціональний орган. Ми не можемо дивитися на те, що може бути створено митний союз або запроваджена єдина валюта. Думаю, із цим нам буде дуже важко миритися, і тому я повністю поділяю ті заяви, які закликають провести відповідну роботу та проаналізувати документи, які напрацьовані в рамках Групи високого рівня зі створення ЄЕП. Ми повинні виходити з того, що в разі позитивного висновку метою нашої участі в цьому механізмі ЄЕП є ефективне функціонування зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень.