Антиалерген для Євросоюзу

— Вам не здалося, що міністр закордонних справ Австрії дещо «зруйнувала» бачення українським керівництвом реалізації курсу на євроінтеграцію, вказавши на необов’язковість бажаного Києвом асоційованого членства в Євросоюзі?

— Бенітта Ферреро-Вальднер просто вказала на досвід Відня зі вступу до ЄС: Австрія виконала всі необхідні умови, а тому статус асоціації виявився непотрібним. Тому Австрія, підтримуючи прагнення Києва на європейську інтеграцію, звертає особливу увагу на необхідності виконання відповідних критеріїв. Україна повинна увійти в Європу сильною, демократичною державою. Лише конкретна робота дасть можливість пройти цей, так би мовити, адаптаційний шлях. Слід зосередитися на вирішенні практичних питань — отримання Україною статусу держави з ринковою економікою, вступ до Світової організації торгівлі, створення зони вільної торгівлі з ЄС. Скільки не кажи халва, а солодшою вона не стане, скільки б хто не говорив, що ми хочемо до ЄС, а ближче з допомогою лише заяв до ЄС ми не станемо. Для України важливість слів міністра закордонних справ Австрії полягає в тому, що байдуже, яким чином ми назвемо черговий етап просування до ЄС, головне, аби ми йшли з реальними досягненнями. Деякі країни вже досить давно перебувають у так званому «waiting list» (список очікування. — Ред. ) Євросоюзу, однак, за оцінками багатьох дипломатів, вони навряд чи можуть претендувати на членство найближчим часом, оскільки далекі від виконання зобов’язань.

— Чи є гарантії, що й Україну не чекає подібна доля? Австрійці, як відомо, у своїй більшості не найкращим чином ставляться до розширення ЄС...

— Гарантії — в нашій роботі і результатах. Населення всього Євросоюзу і, зокрема, Австрії дуже серйозно переживає з приводу розширення, оскільки фактично йдеться про подвоєння кількості членів ЄС. Це — внутрішній землетрус, і його треба пережити. Що відбувається після землетрусу? Природа «приходить до тями». Так само і в ЄС певний час піде на консолідацію зусиль, на переосмислення діяльності в новій ситуації. Тому вимагати від населення ЄС «Розширюйтеся далі і негайно!» було б дещо наївно. Як говорять в самих країнах Союзу: нову хвилю треба «перетравити», інакше можна поперхнутися. Щоб процес ішов нормально, важливо не пришвидшувати подій. Україна зараз на тому етапі свого наближення, коли слід об’єктивно окреслити етапи інтеграції і чітко їх виконувати. Бути ж бідним родичем навряд чи прийнятно як для тих, хто приймає, так і для того, кого приймають. Якщо вступати в ЄС, то вступати треба гідно. Це дасть переваги всім — і ЄС, і Україні.

— Які переваги може отримати Євросоюз від України, яка, декларуючи свій європейський курс, працює над створенням єдиного економічного простору з Росією?

— Ми весь час говоримо, що Україна повинна стати серйозним економічним партнером. А це можливо тільки завдяки розумній економічній стратегії і політиці, успішність якої визначається виходом держави на міжнародні ринки. Україна має бути присутньою всюди — в Європі, в Африці, в Азії. Тому якщо ми побудуємо дієві економічні відносини з колишніми республіками Радянського Союзу на основі принципів СОТ, якщо ми зможемо досягнути того, про що говоримо щонайменше десять років та утворимо зону справжньої вільної торгівлі без вилучень і обмежень, то це лише зміцнить економіку України. Ми зможемо працювати ефективніше, заробляти більше. Особисто я не бачу тут жодної проблеми, якщо співпраця базуватиметься на основі принципів СОТ і не суперечитиме національним інтересам України. Такий підхід, наскільки мені відомо, і реалізовується сьогодні в ході переговорів щодо створення єдиного економічного простору.

— Що може зробити Україна для ЄС, а ЄС для України для максимального взаємного зближення?

— Усе це лежить в економічній площині: спочатку отримання статусу країни з ринковою економікою, потім вступ до СОТ, а далі — створення зони вільної торгівлі з ЄС. Реалізація цих кроків дозволить нам стати справді ближчими. Якщо Євросоюз після тривалих переговорів надасть Україні статус держави з ринковою економікою, то це буде великим позитивним моментом. Київ звертався з проханням пришвидшити цей процес, оскільки він затягнувся і затягнувся абсолютно невиправдано. У Брюсселі кажуть, що етап роздумів в ЄС закінчується і, швидше за все, надання статусу може відбутися вже до кінця поточного року. Якщо ми зможемо до кінця цього року подолати ті бар’єри, які стоять на шляху до СОТ, то ми виконаємо другий етап. Після цього почнеться технічний процес переговорів зі створення зони вільної торгівлі з ЄС. У цьому й полягає допомога ЄС для зближення, але це допомога для самоподопомоги. Ми самі повинні докладати конкретних зусиль. Брюссель може тільки надати підтримку для пришвидшення інтеграції України.

— Як часто можна почути серед австрійських політиків про можливість вступу України до ЄС?

— Ставлення австрійського політикуму до європейського курсу України позитивне при розумінні того, що слід немало зробити. Тут важливо йти шляхом створення відповідної атмосфери, коли ідея стає зрозумілою і від неї ніхто не відмахується. Про це нещодавно й говорилося під час саміту глав держав Центральної та Східної Європи в австрійському місті Зальцбург. Мої австрійські колеги підтвердили, що зальцбурзька зустріч стала практичним обговоренням питань третьої хвилі розширення ЄС. Ідея вже витає в повітрі, стає не якоюсь фантазією, а набуває конкретних обрисів. Цей етап також важливий, аби в майбутньому серед керівництва держав ЄС не виникало небажаної алергії. Приємно, що зараз така алергія починає поступово зникати. Завдяки чому? Завдяки змістовній і виваженій зовнішній політиці, завдяки економічним результатам України.

— Алергія на рівні політичному, можливо, зникає, однак як щодо рівня «земного»? Наскільки відповідають дійсності скарги українських громадян на проблеми, які виникають при отриманні шенгенських віз саме в посольстві Австрії в Києві?

— Цей момент нас справді хвилює і треба найрішучішим чином подолати існуючу практику. Я не можу назвати її дискримінаційною, але вона не дозволяє належним чином інтенсифікувати контакти. Ми про це казали австрійським колегам і гадаю, що наші пропозиції будуть належним чином враховані в роботі. У дипломатії все має бути на основі взаємності, як і в коханні: до цієї тези має наближуватися й Відень. Якщо посольство України в Австрії може видати через кілька днів візу поштою, отримавши перед тим необхідні документи так само поштою, то для того, щоб український громадянин отримав візу, треба тричі прибути до посольства Австрії. Добре, якщо людина живе в Києві, а якщо в Донецьку чи Вінниці? Тричі треба приїхати до Києва. Звичайно, такі речі не є прийнятними і, звичайно, що ми будемо наполягати, аби такий порядок був змінений.

— В Україні значно пожвавішали останнім часом розмови про нафтопровід «Одеса — Броди», австрійська компанія OMV згадується як один із майбутніх «нафтових» партнерів України. Чи не перебільшений інтерес австрійців до цього проекту?

— Під час минулорічного візиту Леоніда Кучми до Австрії між ДАТ «Чорноморнафтогазом» і нафтовим концерном ОМV було підписано меморандум про співпрацю. Зараз він набуває реальних вимірів, йдеться про початок робіт із видобутку нафти на шельфі Чорного моря. На другому етапі відбудеться створення мережі автозаправочних станцій в Україні. На третьому підійде черга до питання про участь у нафтопроводі Одеса — Броди — Плоцьк або ж через трубопровід «Дружба» до Європи, на ту частину, яка йде на Словаччину, Австрію і далі. Каспійська нафта обов’язково дійде до Австрії. Ми підтримуємо робочі контакти з керівництвом концерну ОМV, вони зацікавлені у цій співпраці. Це і є наше реальне наближення до Європи — те, що робить нас справжньою інтегральною частиною Європи.