Атлантична криза оголошенa подоланою
Учора увечері в Брюсселі розпочалася зустріч голів держав і урядів країн-членів Європейського Союзу виключно з «іракської» тематики. На зустріч, між іншим, не запрошувалися країни-кандидати — можливо, тому, що вони в цій ситуації навряд чи можуть мати незалежний голос, який обов’язково буде враховано. Зустріч було присвячено знаходженню «спільного знаменника» з проблем навколо Іраку — чого досі зробити не вдавалося. Напередодні ж вдалося подолати (невідомо тільки, чи надовго) першу істотну кризу Організації Північноатлантичного договору (НАТО) за всю її історію. Комітет військового планування НАТО після важкого 13-годинного засідання ухвалив рішення про надання Туреччині превентивної військової допомоги. Саме це питання розколо НАТО минулого тижня — Сполучені Штати виступили за надання Туреччині допомоги у вигляді ракет «Петріот», літаків з системою АВАКС та іншої зброї і техніки для запобігання можливій атаці з боку Іраку. Франція, Німеччина і Бельгія виступили проти, вважаючи, що така допомога просто спровокує війну в Затоці, якої бажано уникнути. Звернення самої Туреччини до НАТО з нагадуванням про статтю 4 Вашингтонського договору (про військову допомогу НАТО своєму союзникові, який зазнав нападу) не допомогло. Кілька екстренних засідань Ради НАТО, на яких Генеральний секретар Альянсу лорд Робертсон намагався відновити консенсус, до жодного результату на минулому тижні не призвели. У світі заговорили про небувалу кризу НАТО, про те, що Альянс ризикує розвалитися, що, в усякому разі, євроатлантичної єдності більше не існує.
Обговорення допомоги Туреччині не випадково перенесли на засідання Комітету військового планування: зокрема, Франція вийшла з військової організації НАТО ще 1966 року. Позиції ж Німеччини і Бельгії, очевидно, краще піддавалися «дипломатичній обробці». Окрім того, ухвалений документ вказує на те, що НАТО підтримуватиме зусилля ООН з мирного врегулювання кризи навколо Іраку, а втілення рішень про військову допомогу Туреччині має оформлюватися окремим рішенням Ради НАТО (яка не змогла минулого тижня ухвалити жодного рішення). Прем’єр-міністр Бельгії Гі Верхофстадт визнав, що представник його країни при обговоренні проблеми відчував ізоляцію, і сказав, що рішення Комітету військового планування НАТО було б гарною основою для спільного рішення ЄС по Іраку.
Очевидно, щоб остаточно прояснити свої позиції, Франція, Німеччина та Бельгія виступили зi спільною заявою, в якій зазначили, що готові надавати допомогу всім союзникам, а особливо Туреччині. Але метою є роззброєння Іраку, і використання сили при цьому може бути лише останнім засобом. Отже, говорити про подолання атлантичної кризи довіри було б дещо передчасно. Тим більше, що на зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС, яка передувала саміту, знову проявилася лінія поділу: Британія, Італія та Іспанія з одного боку, Німеччина та Франція — з другого.
Не можна говорити про одностайність у Раді Безпеки ООН — жорстку позицію Сполучених Штатів, як і раніше, підтримує тільки Велика Британія. Чергова доповідь інспекторів, де знову говорилося, що зброї масового знищення в Іраку не знайдено, поки що надихає більшість країн-членів РБ ООН на ухвалення рішення про надання інспекторам більшого часу. Прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер теж, здається, схиляється до такої думки.
Ринок на перипетії реагує по-своєму. Нафта на Нью-Йоркській біржі подорожчала вже до $36,80 за баррель. Водночас, очевидно, у зв’язку з відкладанням війни, в США зросли фондові індекси Dow Jones і Standard & Poor’s, підріс курс долара до євро.
