Азербайджанське знепритомнення
Випадок, коли президент Азербайджану Гейдар Алієв знепритомнів під час виступу, що транслювався по телебаченню на урочистій церемонії, присвяченій 30-річчю військового ліцею імені Джамшида Нахічеванського, знову привернув увагу до майбутнього розвитку подій на пострадянському просторі. Адже стабільність, досягнута за останні кілька років, багато в чому залежить не тільки від стійкості систем, збудованих у колишніх радянських республіках, але нерідко й від особистості лідера. Зараз вже мало хто пам’ятає, якою була політична ситуація в Азербайджані до приходу до влади Алієва, як переворот змінювався переворотом, заколот — заколотом, як країна опинялася заручницею у боротьбі сусідів за нафту… Не можна сказати, що Алієв вибудував зразкову демократичну державу — яка вже там демократія, що вмів колишній перший секретар ЦК, то й будував — але в умінні вибудувати стабільну систему Гейдару Алієву не відмовиш.
І ось питання — що буде після Алієва. Президентське оточення з полегшенням зітхнуло, вирішивши питання про балотування на третій термін. Але Алієву 10 травня виповниться 80 років, він немолода і не дуже здорова людина — та й хто може похвалитися здоров’ям у його віці? І сказати про себе, як Фідель Кастро — «якщо я помру» — Алієв, звичайно, може, а от дотриматися обіцянки? Адже, на відміну від Кастро, Алієв не приховує проблем зі здоров’ям, відомо й про його операції — в тому числі й про шунтування, і про щорічні медичні обстеження у США.
Поки що питання про вдалу спадкоємність влади з усіх колишніх радянських республік — із збереженням системи, зрозуміло — вдалося вирішити тільки в Росії. Але при цьому ніхто не помер, всі живі та ходять на концерти. Вирішувати питання про спадкоємність у разі смерті правителя — завдання набагато складніше та вагітне несподіванками — хто думав, що спадкоємцем Сталіна виявиться Хрущов? Вже точно не сам Йосиф Віссаріонович. Так і в Алієва в результаті може виявитися несподіваний спадкоємець, якому не вдасться зберегти ледь вибудовану систему. І вся стабільність зійде нанівець, бо інші представники еліти можуть не визнати цього несподіваного спадкоємця та вирішити, що їхні власні кандидатури набагато краще підходять Азербайджану.
Для того, щоб цього не сталося, азербайджанському президенту варто б було потурбуватися про вирішення питання про наступника, поки він живий — живого лева, як відомо, побоюються більше, і при живому Алієві його спадкоємець міг би закріпитися, спираючись на авторитет попередника. Але поки що азербайджанський президент вважав за краще зберігати власну владу — тому, що не упевнений в спадкоємцях або тому, що упевнений у власному довголітті?
