«Батьчина» любов

Перед приїздом до Києва Володимир Путін отримав можливість натішитися білоруською гостинністю. Олександру Лукашенку нема чого засмучуватися: хоч би що він там зараз віддавав Росії, а свою владу в Білорусі він відстояв, про приєднання сусідньої країни в Кремлі навіть не згадують, економічні проблеми у взаємовідносинах між двома країнами погано-бідно врегульовані, так що з початком нового року в Мінську знову зможуть зайнятися спекуляцією російськими енергоресурсами. Більш того, стало відомо, що з усіх жителів «близького зарубіжжя» тільки білорусам не потрібні будуть горезвісні міграційні карти, так що саме громадяни цієї країни в найближчому майбутньому складатимуть кістяк нелегальної робочої сили, яка використовується в Російській Федерації — і, зрозуміло, зміцнюватимуть бюджет своїх сімей, які навряд чи зможуть інакше вижити в реальності лукашенківскої економіки, що занепадає. Гарячкувати треба саме Володимиру Путіну — і не тому, що йому не вдалося анексувати Білорусь, а тому, що утримання режиму Лукашенка виявляється все більш дорогим і безглуздим тягарем для Росії. Дорогим хоча б вже тому, що економічне зростання в країні потроху зупиняється і в цих умовах кожна зайва копійка примушує задуматися. Безглуздим — тому що в минулому році Лукашенко продемонстрував, що він, швидше, союзник несамохіть. Якби не насилу зрозумілий на пострадянському просторі моральний підхід Заходу до політики, Лукашенко сьогодні не приймав би Путіна, а розповідав би співгромадянам про віроломство російського керівництва, яке відмовилося будувати союзну державу на справедливих засадах. Слова Лукашенка про те, що «нам допоможе Захід, нам допоможуть арабські країни» прозвучали не тоді, коли Росія запропонувала приєднатися, а тоді, коли в Москві запропонували розплатитися — в цілому, це аж ніяк не обмеження суверенітету братньої країни…

Те, що Лукашенко аж ніяк не вважає нинішній стан відносин із Росією безхмарним, ясно і зі звуження російського інформаційного простору в Білорусі. Білоруси не такі багаті, щоб дозволити собі оплачувати послуги кабельного чи, тим більше, супутникового телебачення, так що вже з цього року населення республіки — за винятком остарбайтерів, зрозуміло — знатиме виключно те, що захоче йому повідомити Лукашенко.

Поки що «батька», звичайно ж, розкаже підданим про тріумф російсько-білоруської дружби та покаже обіймання з Путіним по всіх каналах. Але любов-то — до перших боргів. У Росії вже мали можливість у цьому пересвідчитися…