«Батіг» Путіна

Відомо, що Росія вміє чудово поєднувати батіг і пряник у відносинах із не зовсім рівноправними «стратегічними» партнерами. Це продемонстрував позавчора в Мінську прем’єр-міністр Росії Володимир Путін на прес-конференції за підсумками Міждержради ЄврАзЕС і засідання Ради міністрів Союзної держави. Глава російської держави, відповідаючи, цілком можливо, на заздалегідь заготовлене питання, заявив, що приєднання України до Митного союзу Росії, Казахстану й Білорусі було б вигідним для України та інших учасників. Автору доводилося чути від російських дипломатів, що у випадку приєднання до цієї «трійки», Україна отримуватиме газ за внутрішніми цінами Росії. Тим часом відповідальний секретар комісії Митного союзу Сергій Глазьєв теж нещодавно заявив, що у випадку приєднання України до Митного союзу товарообіг між Україною та Росією збільшиться на 50 млрд. доларів. Справді заманливі пропозиції.

Але, як очевидно вважають в Росії, цього замало, щоб привабити до цієї «трійки» Україну, яка зараз веде переговори про створення поглибленої й всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. І тут російський прем’єр задіює батіг. Він заявив у Мінську, що створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом може негативно вплинути на економічні відносини України з Росією, Білоруссю та Казахстаном.

«Рівень митного захисту, який Україна виробила при вступі в СОТ, більш ніж у два рази нижчий, ніж наш єдиний митний тариф. І навіть у випадку приєднання Росії до СОТ на тих підставах, які ми зараз для себе визначили з партнерами з перемовин СОТ, він майже не зміниться — він буде у два рази вищим, ніж український. Це означає, що якщо Україна створить зону вільної торгівлі разом з Євросозом і змушена буде поступитися у багатьох позиціях, чутливих для української економіки, то вона, зрозуміло, буде розраховувати на те, що ці товари підуть на російський ринок. А ми не зможемо цього дозволити собі зробити», — відзначив російський прем’єр. І як результат, додав він, у цій ситуації Росія буде змушена почати вишиковувати кордон.

Як інакше розуміти його слова, що «вести переговори з Євросоюзом у форматі Єдиного економічного простору, або Митного союзу — це зовсім інша справа, і позиції зовсім інші, набагато більш виграшні».

І справді, Росія буде у виграші від приєднання України до Митного союзу, сказав «Дню» високопоставлений український дипломат на умовах оff the records. І, можливо, тимчасову вигоду отримає Україна, але ніхто не рахував і не називає — ні в Україні, ні в Росії, — які збитки отримає від цього кроку наша країна, відзначив співрозмовник. Він також додав, що наразі не йдеться ні про яку підготовку документів щодо Митного союзу. Разом із тим дипломат не виключив, що позиція України відносно Митного союзу може змінитися, якщо до кінця року не буде підписано угоду про ЗВТ з ЄС.

Зараз очевидно, що Москва не зовсім щира у відносинах із Києвом і не бажає інтеграції України в Євросоюз. І підтвердженням цього є заяви російських політиків про нібито безпідставність побоювань України втратити суверенітет у разі приєднання до Митного союзу і ЄврАзЕС. І це при тому, що російська сторона чудово знає, що українська влада законодавчо закріпила і дотримується курсу на вступ до Європейського Союзу, а це, безумовно, не співпадає з членством у таких об’єднаннях, як Митний союз і ЄврАзЕС, учасники яких не збираються інтегруватися в Євросоюз. Інша справа, коли членство України в ЄС стане реальністю. Але це питання з одного боку залежить від готовності України й відповідності її європейським стандартам і нормам, а з іншого — від того, яку підтримку і які заохочення на цьому шляху надаватиме нашій країні ЄС.

КОМЕНТАРI

Євген ШАРОВ, політолог:

— Україна є членом СОТ і веде переговори щодо створення ЗВТ з ЄС. Безумовно, Україна може брати участь в інших торгових чи митних союзах, але в рамках названої вище зони вільної торгівлі. Україна не може і не готова брати зобов’язання щодо входження до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном, бо це зламає нашу позицію стосовно єдиних митних тарифів з ЄС.

Україні важливо на шляху до підписання угоди про ЗВТ з Євросоюзом дотримуватися тих зобов’язань, які вона взяла на себе. Я зовсім не виключаю, що ситуація може якимось чином змінитись, коли Росія, Казахстан та Білорусь стануть членами СОТ. Всі переговори, які ведуться стосовно ЗВТ з ЄС і митного союзу, є закритими. Характер переговорів про ЗВТ з ЄС більше нагадує гру в одні ворота. ЄС хоче, щоб ми відкрили свій ринок, при цьому закриває свій ринок для нашої продукції. Тут однозначної позиції як з одного, так і з другого боку немає.

І щоб говорити про вигоди входження в той чи інший союз чи зону, потрібно, перш за все, мати глибинний аналіз українських незаангажованих економістів. Потрібно знати, що ми отримаємо від входження в ЗВТ з ЄС і від участі в Митному союзі, як на першому етапі, так і в перспективі. З другого боку, також треба знати, які політичні чи економічні наслідки чекають на Україну у разі її вступу до Митного союзу і чи готова Росія компенсувати ці наслідки. На сьогодні я не бачив таких розрахунків, хоча у нас є Академія наук, відомі і прославлені економісти. Немає аналізу того, як входження України в ЗВТ чи Митний союз вплине на внутрішню модернізацію нашої країни, а без цього у нас дуже малі шанси витримати конкуренцію між двома економічними і політичними полюсами. Без проведення модернізації на Україну очікує багато ризиків.

Україні слід припинити жити в парадигмі Хрущова. Ми все ще налаштовуємось, що якийсь центр прийме за нас рішення і хтось дасть нам світле майбутнє. Ми не робимо домашньої роботи — економічного аналізу. Нам не треба гратися в євроінтеграцію чи євроазійську інтеграцію. Ключова ідея — Україна має в близькій і середньостроковій перспективі фізично вижити. Україні потрібно шукати партнерів, які дозволять нам утримати те, що ми маємо і можемо виробляти, зупинити знищення фундаментальної науки, наших ключових високотехнологічних сфер. І тут розгляд питання про ЗВТ і Митний союз у геостратегії має слугувати лише одному — виживанню України як незалежної держави, як країни, яка на щось здатна.

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова, екс-заступник міністра закордонних справ:

— Цей рік, безсумнівно, є дуже важливим у плані остаточного рішення щодо напряму економічної інтеграції України. Мова йде про досить реалістичну можливість уже в другій половині поточного року підписати угоду з ЄС про асоціацію, включно з поглибленою всеохопною зоною вільної торгівлі і тим самим фактично здійснити перший реальний етап економічної інтеграції України до ЄС. В той же час лунають голоси, в основному політиків, стосовно зміни інтеграції і це, мабуть, є певною відповіддю на неодноразові заклики російського керівництва, зокрема і останні заклики прем’єр-міністра Росії про бажаність вступу України до Митного союзу (Росія, Білорусь і Казахстан). Звичайно, вже давно відомо політикам і експертам, що бути одночасно в двох цих інтеграційних проектах Україні не вдасться. Тому такі заклики сьогодні дещо дезорієнтують в першу чергу ЄС. Відверто кажучи, це найскладніший етап переговорів між Києвом та Брюсселем. Ми вийшли на фінішну пряму. Мабуть, не всі задоволені, що процес йде саме таким чином.

Чи варто Україні змінювати напрямок інтеграції? На жаль, такої серйозної дискусії не пройшло, я маю на увазі в першу чергу парламент. Сподіваюся, що на парламентських слуханнях, які будуть проведенні за ініціативою народних депутатів Миколи Мартиненко і Арсенія Яценюка 11 травня цього року, будуть розглянуті питання інтеграції, входження до ЗВТ з ЄС і питання взаємодії з Митним союзом і буде остаточно визначено політичну позицію й усунуто інсинуації стосовно коливань України.

Інша справа, що сьогодні йдуть консультації по ЗВТ в рамках Співдружності незалежних держав. Така зона існувала, але вона не працювала належним чином, можливо, нові пропозиції дещо покращать ситуацію. Тому в принципі зона вільної торгівлі чи то з Росією в рамках двосторонніх відносин чи в рамках СНД — можливий формат на північному сході. Але абсолютно точно це не може бути Митний союз, бо він не гарантує очевидних результатів на майбутнє. Разом з тим співробітництво з Росією в першу чергу в економічній сфері для України є пріоритетним і важливим. Це стратегічне партнерство між країнами. Але це не значить, що Україні автоматично треба входити в інтеграційні проекти. Україна обрала свій напрям. Він закріплений законодавчо, і з приходом нового владного режиму тут нічого не змінилося. Тому треба залишити всі розмови про можливість вступу України до Митного союзу.

Позиція РФ, яка запрошує Україну до Митного союзу, мені зрозуміла. Щоб запрацював той формат, на який вони розраховують, їм потрібно розширити обсяги ринку. На сьогодні європейський ринок більш потужний, ємний і привабливий. Тим часом існуючий формат між Росією, Білоруссю і Казахстаном не вирішує існуючих проблем. А відповіді на ці питання — в кожній окремій країні. Зокрема, це збільшення конкурентоспроможності, ефективності. Звичайно, це проекти, які розраховані на певний період. Але у випадку України вони просто можуть законсервувати ситуацію на досить довгий час. У нас різні позиції з цього питання. Те, що привабливо для Росії, не завжди може бути привабливим для нас.