«Безперспективна інтеграція»

З січня 2015 року почне роботу Євразійський економічний союз. Це об’єднання трьох країн — Білорусі, Казахстану та Росії, створено на базі Митного союзу. У новому році ЄврАзЕС поповниться двома новими членами — Вірменією (з січня) та Киргизстаном (з травня). Про приєднання Бішкека стало відомо цього тижня за підсумками засідання ради організації.

ЄврАзЕС є продуктом Митного Союзу, в якому між «трійкою» часто виникали тертя щодо торгівлі. Навряд чи нове утворення омине ця доля, оскільки більшість голосів у міжпарламентській асамблеї ЄврАзЕС належить Росії — 42 депутати. По 16 — від Білорусі та Казахстану й по 8 — від Киргизстану та Вірменії.

На засідання Вищої євразійської економічної ради президент Білорусі Олександр Лукашенко, кажучи про ТС, відзначив: «Вільного руху товарів у нас у повному обсязі наразі як не було, так і немає». Втім, як відзначають експерти, ці геополітичні ініціативи спрямовані на те, щоб включити Україну до їхнього складу. Проте цього тижня Київ офіційно відмовився від позаблоковості й визначив курс на євроатлантичну інтеграцію з ЄС та НАТО.

Які перспективи ЄврАзЕС без участі в ньому України? Про це  «День» розпитав українських, російських та білоруських експертів.

«РОСІЯ ПАРАЗИТУВАТИМЕ НА КРАЇНАХ-САТЕЛІТАХ»

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «Номос», Київ:

— На тлі труднощів, які виникли в Казахстані та Білорусі, внаслідок дій РФ, їхнє економічне співробітництво в рамках цього формату затріщало всіх швах. Це свідчить про те, що євразійська модель інтеграції не має жодної перспективи. Або ж це має бути модель, яка реально, а не декларативно базується на принципах європейської інтеграції. Росія завжди заявляла, що ЄврАзЕС — той самий ЄС, однак тільки для країн пострадянського простору. Насправді, це не має нічого спільного з європейською інтеграцією. Тому зараз ЄврАзЕС зазнає економічного краху, — це видно на тлі відносин між Білоруссю та Росією. Росія робить відчайдушні спроби зберегти цей інтеграційний формат. Але об’єктивно Росія за нинішнього стану фінансів і динаміки цін на нафту, не в змозі грати роль донора. Ця модель дійшла до краху, і будь-які спроби її реанімувати призведуть до формального існування з реальними труднощами й відсутністю перспективи. Росія паразитуватиме на країнах-сателітах, особливо зараз, у важкий для неї період. Одна із цілей інтеграційної моделі полягала в тому, що в складний для Росії час вона просто використовує не лише свої внутрішні ресурси, але й ресурси країн-сателітів, щоб вижити за рахунок інших.

«БЕЗ УКРАЇНИ ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ ЦІЄЇ КОНСТРУКЦІЇ ВИГЛЯДАЄ З ВЕЛИКИМ СКЕПТИЦИЗМОМ»

Роман ЯКОВЛЕВСЬКИЙ, політичний оглядач, Білорусь:

— Путін налаштував росіян на дворічний період виходу з кризи. Той стан, в який занурюється Росія через економічні санкції Заходу, позначатиметься й на решті членів економічного союзу, оскільки Росія є головним членом.

Раніше Росія беззастережно допомагала своїми ресурсами Білорусі, Киргизстану та Вірменії. Наступного року вона не зможе так робити. Киргизстан буде ще однією гирею для цього союзу, як і Вірменія. Чому на це погоджуються? Для Путіна цей проект важливий через його геополітичні та геоекономічні амбіції. Проте не завжди кількість означає якість.

Наступного року на ЄврАзЕС чекає більше труднощів, аніж успіхів. Вся конфігурація показує, що без України життєздатність цієї конструкції виглядає з великим скептицизмом. Це довів і нещодавній візит Назарбаєва до Києва.

«ДЛЯ КАЗАХСТАНУ ТА БІЛОРУСІ ЦЕЙ СОЮЗ — МІНІМАЛЬНА ГАРАНТІЯ ВІД АГРЕСІЇ РФ»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст, Москва:

— Спочатку цей союз і затівався для того, щоб Україна була його ключовим учасником. Але мені здається, що у нього навіть з Україною були б сумнівні перспективи. Ідея, яку років 20 тому озвучив Нурсултан Назарбаєв, передбачала рівноправне економічне партнерство рівноправних держав, які б могли проводити багатовекторну політику. Той самий Казахстан заявляв, що він веде таку політику, на відміну від Білорусі, яка намагалася орієнтуватися на Росію.

У тому вигляді, як це почало реалізовуватися — це стало економічною експансією Росії. З іншого боку — зараз для Казахстану та Білорусі цей союз дає хоча б мінімальні гарантії, що Росія не повторюватиме у цих країнах те, що вона спробувала зробити в Україні. Для Киргизстану — однієї з найбідніших країн не тільки пострадянського простору, але й світу — це можливість отримати будь-яку фінансову  допомогу. Зокрема, — це і є його повсякденна політика.

За нинішньої російської влади жодних шансів на те, що це буде повноцінний економічний простір із взаємовигідним економічним співробітництвом — не існує.