Безпорадна влада ходить по колу
Останні пропозиції президента Дмитра Медведєва, висловлені в його щорічному Посланні, навряд чи тягнуть на «комплексну реформу політичної системи»
Захоплення деяких моїх співвітчизників з приводу політичних новацій, що прозвучали в черговому (й останньому!) щорічному Посланні президента Дмитра Медведєва Федеральним зборам Росії і які він сам назвав «найкомплекснішою реформою політичної системи», виглядають, м’яко кажучи, надміру оптимістичними. Ну судіть самі, що насправді з пропозицій, які прозвучали в Кремлі, може претендувати на те, щоб голосно іменуватися «реформою», та ще й «комплексною»? Пропозиції скоротити поріг чисельності для реєстрації політичних партій чи для висунення кандидатом у президенти? А що ж тут, власне, «реформаторського», що претендує на настільки гучну оцінку? Ну, отримають право різні шахраї й маргінали з обох флангів політичного спектра ліпити, наче пиріжки, дрібні партії та дурити цим голови людям — а далі що? Адже всім зрозуміло: поки в нас у Росії вся система влади й ухвалення рішень побудована на безмежній корупції, такі партії (а правильніше сказати — партійки) нічого, крім чергового прикриття для безпринципних корупціонерів, не дадуть. А як наш правлячий тандем «бореться з корупцією», давно вже всьому світу відомо.
От хіба що пропозиція Медведєва повернути прямі вибори глав регіонів, без чого просто немислимим є існування будь-якої федеральної держави, може бути дійсно названа великим кроком до спроби — поки лише до спроби! — встановлення в нашій країні демократичної виборчої системи. За однієї, звісно, умови — якщо цей пункт буде реалізовано й спроба дійсно виявиться вдалою. Поки що жодних проектів указів щодо цього, найцікавішого, пункту президентських пропозицій до Держдуми не надходило — тож якою буде його доля надалі, не відомо. Особливо після обрання нового президента.
Зате більш ніж зрозумілою й передбачуваною є суть іще однієї президентської пропозиції — щодо фактичного повернення до змішаної виборчої системи, яка раніше діяла в Російській Федерації й за якої половина депутатів Державної думи обиралася б за партійними списками, але друга половина — в одномандатних округах. Ми вже звертали увагу читачів «Дня» на появу цієї пропозиції в керівних колах «Единой России» ще під час висвітлення на шпальтах газети перебігу передвиборної парламентської кампанії. І ось, будь ласка, — ця ідея вже оформляється у вигляді конкретної пропозиції з боку вищої влади.
Причина проста — поразка «Единой России» на минулих виборах до Державної думи. Жодний соціолог не зміг передбачити такого провального з морально-політичного погляду результату: всесильна «партія влади», що практично монопольно користується адміністративним, інформаційним і величезною мірою фінансовим ресурсом, не змогла «дотягнути» свій результат до 50% голосів виборців. Причому, що особливо важливо, навіть цей результат отримали здебільшого за рахунок жителів сільської місцевості, часто взагалі відірваної від міського життя й цілковито залежної від милості начальства, а також національних республік Північного Кавказу, Мордовії та Якутії. А в місті Санкт-Петербурзі, столичній Московській і Ленінградській областях результати «Единой России» виявилися значно нижче як 40%.
Але справжнього фіаско «партія Путіна — Медведєва» зазнала у великих регіональних центрах — від Калінінграда до Іркутська. У 11 з них, зокрема у містах-мільйонниках Новосибірську й Омську, «Единая Россия» просто програла головним суперникам — російським комуністам.
Сьогодні, коли я пишу ці рядки, виразно відчувається, що влада досі продовжує переживати шок від таких результатів. Адже попереду — президентські вибори, і які сюрпризи вони ще принесуть?..
Поки що, смертельно боячись подальшого наступу опонентів і, вочевидь, будучи не в змозі запропонувати нічого конструктивнішого, «партія влади», мов за соломинку, хапається за систему, яку сама ж не дуже давно й скасувала. Адже аж до середини минулого десятиліття, коли з ініціативи самої «Единой России» та її лідерів у Російській Федерації була запроваджена нині чинна — виключно пропорційна, тобто за партійними списками, система обрання депутатів, Держдума формувалася саме за змішаним принципом. З ним знайомі й українські громадяни: така система виборів до Верховної Ради раніше існувала й в Україні. Але, повторимося, після виборів 2003 року, коли «Единая Россия» відчула себе «на коні», вона ж і поспішила відмовитися від такої системи на користь пропорційної. Розрахунок, без сумніву, робився на те, що домінування «Единой России» не лише на телеекранах, а й у головах виборців триватиме вічно, що й забезпечить позамежно високі результати майбутніх виборів.
І дійсно, вибори 2007 року, вперше проведені виключно за принципом пропорційного представництва партій, принесли «Единой России» приголомшливий успіх — майже 2/3 голосів виборців. Здавалося, так буде й надалі. Але результат уже наступних виборів — 4 грудня поточного року — змішав господарям Кремля всі карти. Більше того, стало зрозуміло: за збереження нинішньої тенденції втрати «Единой Россией» популярності та зростання протестних настроїв серед населення наступні вибори ця партія програє з тріском.
Проте замість того, щоб робити термінові кардинальні висновки на користь справжньої демократизації суспільства, влада, як бачимо, заради самозбереження готова йти по колу. Адже що виходить? Здалося кілька років тому «Единой России» та її кремлівським «кураторам» вигідним перейти виключно на вибори за партійними списками — одразу й перейшли, а сьогодні побачили, що за такої системи вони вже втрачають голоси виборців, — отже, треба спробувати «переграти» назад. Опоненти пропозиції Медведєва одразу, маючи на це підстави, почали йому заперечувати: не встигли як слід налагодити виборчу систему за одними лекалами — й ось тобі, переробляй усе назад? То хіба таким шляхом формується нормальна, стабільна політична система в країні? Виходить, усю Росію вдруге за 6—7-річний період готові трясти заради інтересів однієї-єдиної партії? Де ж тут «реформа політичної системи»?
Реформою тут дійсно й не пахне. Адже абсолютно зрозуміло, на що розраховує влада, пропонуючи повернутися до «нової старої» системи виборів депутатів. Обирати половину їхнього складу за мажоритарною системою в нинішніх умовах означає дати можливість передусім представникам нинішньої влади, далі — «грошовим мішкам», але також і відвертим бандитам виставляти свої кандидатури в кожному конкретному окрузі, в якому за допомогою десь підкупу, а десь і відвертого залякування виборців можна досягти потрібного результату. У чому тут вигода влади? Та в тому, що всілякі «темні конячки» з-поміж одномандатників, потрапляючи до нової Думи, в результаті якимсь дивом опиняються в складі фракції «Единой России», збільшуючи тим самим її кількісний склад і політичну вагу. Утім природа такого «дива» давно й добре відома.
Ось, виходить, до яких хитрувань готова вдаватися безпорадна влада, аби лише втриматися в кріслах. Але що отримають у результаті такої «реформи» громадяни Росії? Дуже свіжим є й стоїть у всіх перед очима приклад краснодарської станиці Кущовська, яку багато років на очах у влади всіх рівнів тримала в страху банда, що підім’яла під себе всіх і вся. Отже, тепер пропонується перетворити всю країну на одну велику «Кущовську», поділену на 225 частин, — за кількістю одномандатних округів?..
