Безрезультатний експеримент

Вчорашній самміт Росія — ЄС у Самарі закінчився майже скандалом. На заключній прес-конференції президент Росії Володимир Путін у досить різких висловлюваннях сперечався з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу й німецьким канцлером Ангелою Меркель. Але прес-конференція, на якій переважали питання про порушення прав людини, конфлікт Москви з Естонією й спір щодо поставок у Росію польського м'яса, продемонструвала глибокі розбіжності серед учасників самміту з найважливіших економічних і політичних питань. Самі ж учасники зустрічі відкинули твердження деяких експертів про повний провал самміту, заявляючи про продовження стратегічного співробітництва між сторонами.

Характерно, що на цьому самміті представники Євросоюзу демонстрували єдність поглядів щодо тих питань, які є проблемними у відносинах Брюсселя з Москвою. Зокрема, голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу заявив, що проблема польського м'яса, викликана російським ембарго на його поставки в РФ, є проблемою для всього Євросоюзу. «Проблема Польщі — це загальноєвропейська проблема. Литовська або естонська проблема — це проблема для всієї Європи», — підкреслив він. При цьому Баррозу нагадав російському президенту, що ЄС базується на принципі солідарності, і тому проблемні питання необхідно врегулювати в дусі співробітництва, конструктивнішому дусі.

Особливо гостро розбіжності між російською та єесівською стороною виявилися в розумінні дотримання прав людини і особливо права на мирні демонстрації в Росії. Західних журналістів цікавило ставлення Путіна до дій російської міліції, яка не дала вилетіти в Самару лідерам опозиційних російських рухів, у тому числі колишньому чемпіону світу з шахів Гаррі Каспарову і лідерові націонал-більшовиків Едуарду Лімонову.

У відповідь на претензії репортерів російський лідер заявив, що західні правоохоронні органи постійно вчиняють арешти учасників акцій протесту, й іноді вдаються до превентивних заходів. «Мені вони нічим не заважають», — зазначив Путін у відповідь на питання про «марші незгідних», учасників яких кілька разів затримувала російська міліція.

«У цьому значенні Росія не є виключенням, і я вважаю, що будь-які акції повинні проводитися в рамках чинного законодавства й не заважати іншим громадянам жити нормальним життям», — висловився президент Росії.

Однак Меркель зазначила, що поліція зобов'язана карати тих, хто влаштовує масове безладдя, «б'є скло й підпалює автомобілі». «Але якщо людина нічого ще не зробила, якщо вона перебуває на дорозі до демонстрації, це зовсім інша річ», — відповіла німецький канцлер.

Але Путін нагадав про недавні акції протесту й масове безладдя в Талліні, що відбулися через перенесення пам'ятника радянським солдатам. При цьому президент Росії прямо звинуватив естонську владу в загибелі росіянина, який, за даними поліції, помер після ножового удару під час грабежу магазину.

У відповідь на запитання про події в Естонії, голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу закликав ретельно зважувати будь-які рішення, пов'язані з вразливими питаннями історії, однак підкреслив, що естонська влада «діяла дуже чітко й рішуче» під час боротьби з масовим безладдям.

КОМЕНТАР

Які наслідки матиме для розвитку відносин ЄС—Росія провальний самміт під Самарою? Чому він виявився безрезультатним?

Федір ЛУК'ЯНОВ, головний редактор журналу «Россия в глобальной политике»:

— Цей самміт став завершенням деякого експерименту, який проводився останні півтора року. Експеримент полягав у тому, що Росія запропонувала, а Євросоюз прийняв модель, в якій відносини грунтувалися виключно на прагматичних, меркантильних інтересах. Усю гуманітарно-політичну складову, по суті, було відсунуто вбік. І Росія цього дуже прагнула. Оскільки вона сильно не любить розмов про демократію. Євросоюз, зрозумівши, що розмовляти про демократію безглуздо, вирішив: тоді дійсно зосередимося на бізнесі. І десь між літом 2005 року й донедавна в центрі відносин справді стояв бізнес, а точніше кажучи — газ. Це було дуже помітно. Коли першим і головним свідченням стало підписання у вересні 2005 року договору про будівництво північноєвропейського газопроводу, а потім протягом майже року мало не всі візити Путіна до різних європейських країн концентрувалися виключно на проблемах співробітництва в цій сфері.

Раптом виявилося, що коли усували гуманітарну складову, то хотіли створити більш сприятливі умови для бізнесу, а вийшло навпаки. Коли усували всю цю амортизаційну «подушку», до якої входили всі дискусії, розмови про діалог по неекономічним питанням, то будь-яке ускладнення будь-якого порядку — хоч про історичні теми, хоч про демократію, хоч про що завгодно — просто безпосередньо стали вдаряти саме по комерції, по бізнесу. І ніякого посиленого й поглибленого діалогу та взаєморозуміння в сфері економіки не те що не вийшло, а все завмерло, причому в нульовій точці, як ми зараз бачимо. І, відповідно, цей експеримент можна вважати завершеним тому, що другий поспіль самміт являє собою досить безглузду зустріч без результатів і покращання атмосфери, що завжди раніше відбувалося. Відповідно, тепер треба якось повернутися до збалансованих відносин. Я не впевнений, що зараз сторони до цього готові. Тому що Росія перебуває у все більш глибокому вибірковому стані, що означає нервозність у знаходженні ворогів і недругів у всьому підряд. А Євросоюз, по-перше, надто роздратований позицією Москви. Конкретно Німеччина відчуває себе просто обдуреною. Оскільки саме вона робила велику ставку на це головування, сподіваючись різко просунути вперед російсько-європейські відносини. А в результаті не вийшло взагалі нічого. Німеччина, по суті, благала Росію хоча б зробити якийсь жест на адресу Польщі й по-дружньому вирішити проблему з м'ясом. Але Росія цього не зробила. Відповідно, Німеччина відчуває себе дуже роздратованою відносно Москви. І друга причина, чому нові відносини малоймовірні — це, звичайно, дуже глибокий внутрішній розбрат у самому ЄС, де результатом розширення 2004 року стало розбалансування всього механізму. І зараз ЄС не тільки з російського питання, але й з усіх інших питань дійти якоїсь згоди фактично не здатний. Я гадаю, що на найближчий період, можливо десь на рік, навряд чи можна чогось очікувати. А ось коли в Росії зміниться адміністрація, а ЄС, дай боже, розбереться, як він далі буде розвиватися, тоді можна буде, можливо, сподіватися якогось нового початку.