Білоруська дубина між НАТО і Кремлем
Зв’язана союзницькими зобов’язаннями з Югославією Білорусь, як i Росія, різко негативно реагує на наміри США завдати бомбових ударiв по Сербії.
Якщо Росію обурює те, що її голос ігнорується, то Білорусь і Югославію ріднять не тільки почуття слов’янської солідарності, а й політичний статус — два європейські, за західними мірками, хлопчиші-плохиші, постійно перебувають під натиском США та Євросоюзу. При цьому Олександр Лукашенко, котрий раніше неодноразово висловлював готовність підтримати Югославію всіма засобами, у тому числі зброєю, пояснює це так: «Якщо сьогодні будуть бомбити сербів, то наступними будемо ми». Хоча Білорусь, котра не церемониться з правами політичної меншості й свободи друку, на відміну від союзниці, не має етнічних і релігійних конфліктів.
Мінськ, останнім часом активно згадуваний як провокатор можливого перегляду ядерного договору, одночасно ініціює створення без’ядерної зони в центрі Європи. Публічні жалі білоруського президента про виведення ядерних ракет, котрі наробили останнім часом чимало галасу, навряд чи можна розцінити як серйозний намір повернути втрачене. «Ми не дозволимо певним силам розмахувати Білорусією, як дубиною, перед носом у Заходу», — заявив нещодавно Лукашенко, дезавуюючи трактування його власного інтерв’ю Інтерфаксу. Однак, за цю ж «білоруську дубину» вирішив взятися і спікер російської Думи Геннадій Селезньов, погрожуючи у разі бомбардування сербів повернути російські ракети назад, наблизивши їх упритул до кордону НАТО. «Селезньов — людина балакуча, але не на кожну думську ініціативу нам потрібно реагувати», — посміхнувся з цього приводу високопоставлений чиновник білоруського МЗС.
Не дуже свого часу розігравши козир добровільної відмови від «Тополь», Білорусь, що потребує не стільки ракет, скільки зерна і кормів, намагається отримати хоч якусь компенсацію за всі попутні матеріальні втрати, пов’язані з виведенням ракет. Білл Клінтон, прибувши до Мінська гарячими слідами ратифікації, щоб поплескати по плечу тогочасне керівництво, однак, постійно згортав фінансування білоруських програм у міру зміни курсу країни, керованої Лукашенком. А небажання Мінська знищити стартові майданчики призвело до заморожування коштів навіть у рамках програми Нанна-Лугара. Втім, цей паритет, схоже, влаштовує обидві сторони — американці нарікають, що недемократична Білорусь не дотримала до кінця своїх міжнародних зобов’язань, Мінськ у відповідь огризається, що має на це моральне право у відсутність західних ін’єкцій. «Станом очікування» назвав цю ситуацію на останній прес-конференції білоруський міністр закордонних справ Урал Латипов. Стан ядерних ракет залежить сьогодні вже не від Мінська, а від Кремля та НАТО. Білорусь же поки не отримала жодних, навіть усних, гарантій безпеки від військового блоку, який тепер — лише через Буг.
Мінськ
РЕЗОНАНС
Армія визволення Косово отримує фінансування й від наркобізнесу, зазначила у вчорашньому номері британська газета «Таймс». Це — висновок поліцейських чинів Швеції, Швейцарії й Німеччини, які провели незалежні розслідування разом з Європолом. «Ми маємо відомості, що вказують на можливість зв’язку між грошима наркобізнесу й Армією визволення Косово»,— зазначив голова підрозділу боротьби з наркотиками розвідувальної служби шведської поліції Вальтер Кеге. Думки про такий засіб фінансування косовських партизан висловили також один із керівників швейцарської поліції та представник міністерства внутрішніх справ Баварії.
«Чи слід Заходові підтримувати партизанську армію, що, здається, частково фінансується організованою злочинністю?» — запитує «Таймс». Німецька газета «Берлінер Цайтунг» наводить дані, що косовські партизани отримали з початку бойових дій 900 млн. марок, половина з цих грошей надійшла від наркобізнесу.
