Битва з наркокартелями

Насильство мексиканських картелів перейшло кордон і розповсюдилося більш ніж у 200 містах США, а наркобойовики засвітилися ритуальним обезголовлюванням у Філадельфії, яка розташована на понад 1000 кілометрів північніше від кордону з Мексикою.

«Злочинці й ідеологи розповсюдження насильства намагаються створити корозію основ законності, порядку, дружби і довіри між нами, що підтримують основи нашого континенту. Їм це не вдасться». Так охарактеризувала ситуацію державний секретар США Гілларі Клінтон під час свого першого візиту до Мексики. Напередодні адміністрація Обами зобов’язалася направити більше грошей, техніки і людських ресурсів для забезпечення контролю над кордоном у південно-західній частині США й допомогти Мексиці в битві з наркокартелями. Також Клінтон заявила, що Білий дім буде вимагати додаткові 80 млн. доларів, щоб допомогти Мексиці придбати вертольоти Black Hawk. Усе це — на додаток до 1,4 млрд. доларів, які були затребувані ще адміністрацією Буша для трирічної програми допомоги Мексиці в боротьбі з наркокартелями. Конгрес уже виділив 700 млн. доларів на цю програму.

Американські військові готують рекомендації щодо того, яким чином США можуть забезпечити деякі форми військової допомоги мексиканським збройним силам. Ситуація настільки складна, що деякі експерти вважають: насильство в Мексиці починає нагадувати ситуацію в Колумбії десятиліття тому.

Глибоке коріння насильства в Мексиці, так само, як і в Колумбії, коріниться в прибутках від незаконного обігу наркотиків. І хоча джерелом переважної більшості цих наркотичних препаратів і надалі залишається Колумбія, однак проблеми, пов’язані з обігом цих препаратів, розповсюджуються від Панами до Тіхуани і від Тихого океану до Атлантичного. Сенатор Джон Маккейн, колишній кандидат у президенти США, нещодавно заявив на слуханнях, що законодавство «розширює війни з наркотиками» на північ від кордону, і нагадав, що міністерство юстиції вже визначило мексиканські картелі як «величезну загрозу організованої злочинності в Америці».

За даними мексиканської влади, 2008 року через насильство, породжене торгівлею наркотиками, загинуло 6 200 людей, серед них 522 поліцейських і солдатів. У наркобізнесі в Мексиці задіяні нині 150 тис. осіб. Крім того, близько 300 тис. осіб беруть безпосередню участь у вирощуванні марихуани й опію. Президент Мексики Філіпе Кальдерон визначає боротьбу з наркокартелями одним із основних напрямків своєї політики. Кальдерон проголосив боротьбу з картелями у відповідь на одну із найкривавіших хвиль насильства в мексиканській історії, і саме за його розпорядженням у полюванні на наркоторговців почали брати участь не тільки поліцейські, а й солдати.

У зв’язку із цим може виникнути закономірне запитання — чому ж ця ситуація так довго не вирішувалася? Адже мексиканські наркобарони, по суті, створили державу в державі. Добре озброєні наркотерористи із злочинних картелів інвестували мільярди надприбутків від свого «бізнесу» у вбивства, викрадення та залякування мексиканського населення. Ці банди принесли хаос і безлад у ряд міст і штатів, котрі розташовані вздовж кордону із США, і знищили довіру до правоохоронних органів.

Картелі краще озброєні, ніж поліцейські та навіть військові, та мають зброю, закуплену в США. Вони здатні виставити одночасно в районах своєї дислокації тисячі бойовиків, а поліція не заробляє достатньо, щоб протистояти їм, наражаючись на небезпеку бути тяжко пораненими або вбитими. Це становить смертельну небезпеку для правопорядку у великих регіонах Мексики, підвищуючи ризик того, що країна може перетворитися на недієздатну державу. В цьому сенсі цілком можна говорити про наркотероризм, котрий може стати новою реалією мексиканської держави, якщо не припинити розповсюдження наркотичних метастаз на її теренах.

До речі, картелі зовсім не є безмозкими головорізами зі зброєю та ножами. Часто мексиканська армія і поліція змушені боротися з нападами добре підготовлених підрозділів, що використовують прилади нічного бачення, вертольоти, зашифрований зв’язок та інші складні технології ХХІ століття. Також картелі мають у своєму арсеналі автоматичну зброю, реактивні гранатомети, протитанкові ракети, міни-пастки, важкі кулемети, ручні гранати, гранатомети.

Можна сказати, що візит держсекретаря Гілларі Клінтон до Мексики ще раз підтверджує, що нова адміністрація Сполучених Штатів, на відміну від бушівської, демонструє свої наміри боротися не з наслідками, а з причинами тих проблем і тих викликів, котрі постали як перед США, так і перед країнами Латинської Америки. Ключовим моментом у посланні Гілларі Клінтон є підтвердження того, що адміністрація Барака Обами добре розуміє, що ця проблема великою мірою породжена, а також повністю живиться за рахунок надзвичайно масштабного незаконного попиту на наркотики у самих США, а також той момент, що боротися сьогодні з надзвичайно добре організованою, навченою і оснащеною армією наркокартелів можна, лише маючи ще більш організовану силу, яка протистоятиме їм.

Взагалі з цією проблемою зіштовхнулися в останні роки не лише США, а й увесь світ. А саме: з постанням де-юре і де-факто глобалізованого світу стало глобальним і тло третьої організаційної природи, де так само, як і всередині будь-якої країни, точиться постійна і запекла боротьба між конструктивними організаційними інституціями, що переважно належать до держави і суспільних організацій, та деструктивними — такими, як мафія, злочинність, корупція і тероризм.

І той факт, що котрась із деструктивних сил у якійсь локальній точці потужно розвинулася, свідчить про те, що саме у цій точці не вистачає чогось для розвитку конструктивних організаційних сил. А можливо, існують сфери недостатнього розвитку глобальної конструктивної організаційної сили, до яких належать асоціативні й кооперативні міжнародні організації. Оскільки на сьогоднішній день і в найближчі десятиліття світового уряду не буде, бо його створення — це дуже складна й довготривала робота.

Таким чином, розраховувати на швидку та остаточну перемогу США і Мексики над наркокартелями не випадає. Беручи до уваги, що США, на відміну від багатьох країн, мають надзвичайно розповсюджену мережу не лише силового протистояння, а й стратегічного аналітичного розвідування в різних галузях, можна бути певними, що за короткий час ці організації Америки знайдуть ефективні рішення і будуть здатні запровадити їх у життя. Інша справа, наскільки це буде підкріплено виконавчою і законодавчою владою США. У першу чергу — законодавчою, котра за останні роки має певну алергію на силовиків, які «прокололися» у багатьох операціях по всьому світу, зокрема, в Іраку.

Відтак, мабуть, найкритичнішим є питання довіри й співпраці американських інституцій. І це може зайняти найбільший час і мати ключовий вплив на боротьбу з наркокартелями. Особливо через те, що, маючи надзвичайно значні фінансові ресурси, наркокартелі знайшли шляхи впливу не лише на політичну систему Мексики, а й частково на цю ж систему США. Інакше вони не могли б вести такі масштабні дії на глибині понад тисячі кілометрів від мексиканського кордону.

Чи можуть США і Мексика разом подолати цю проблему? На мій погляд, питання полягає не в тому, що США з Мексикою не впораються із цим викликом. А в тому, що якийсь час вони можуть не вповні впоратися з ним і цей час буде, мабуть, найскладнішим як для суспільства обох країн, так і для світу в цілому. Оскільки проблема незаконного обігу наркотиків стоїть і в Афганістані, і постійно відроджується в «золотому трикутнику» на Далекому Сході, та й практично в кожній країні світу. А враховуючи глобалізацію світу та збільшення світових фінансових ресурсів, які, як магніт, притягують будь-які деструктивні, кримінальні й терористичні організації, можна прогнозувати, що боротьба буде все складнішою й вимагатиме усе більших зусиль як від інституцій так і від окремих організацій, котрі опікуються цією проблемою.

Не можна сказати, що війна з наркобаронами може бути простою — це буде тривала боротьба. А проблема подолання внутрішньої корупції, яку підтримують картелі Мексики, є занадто значною і не вирішується за короткий час. Щоб подолати засилля і вплив наркокартелів, Мексика має вести довгу боротьбу з метою створення незалежної судової системи та потужних, а головне — непідкупних поліцейських сил, котрі могли б впоратися з картелями, що володіють величезними незаконними фінансами.