Битва за Кишинів

Другий тур місцевих виборів у Республіці Молдові (РМ) викликав шок, особливо на виборах мера Кишинева. Вперше з часу проголошення незалежності Молдови столицею керуватиме проросійський мер. Кандидат від Соціалістичної партії РМ Іон Чебан переміг на виборах, приблизно на 5% випередивши проєвропейського кандидата Андрія Нестасе. Таким чином, столиця Молдови буде контрольована протягом наступних чотирьох років людиною, яка оголосила себе промосковською та вчилася в російській столиці.

ВИБОРЧИЙ КОНТЕКСТ

За підсумками першого туру виборів мера Кишинева, який відбувся 20 жовтня 2019 року,  соціаліст Іон Чебан посів перше місце з 40,19% голосів виборців. За ним ішов Андрій Нестасе з блоку АКУМ з 31,08%, потім — колишній мер столиці ліберал Дорін Кіртоаке з 10,15%. Октавіан Цику від Партії Національної Єдності, заснованої колишнім президентом Румунії Траяном Бесеску (депутат блоку АКУМ),  посів четверте місце. Ніхто з кандидатів не отримав необхідної більшості голосів. Тому через два тижні — 3 листопада 2019 року — мешканці Кишинева вийшли на голосування знову, щоб визначити сильного вже з двох претендентів — Іона Чебану й Андрія Нестасе.

Що цікаво,  в «поєдинку мера» зустрілися ті ж два кандидати, які вже виходили на двобій  2018 року. Тоді переміг Нестасе, проте йому не вдалося очолити столицю. Cуд у Кишиневі не дозволив йому стати мером через те, що він, нібито, виступив у прямому ефірі на Facebook у день голосування з агітаційною промовою. (Рішення суду було скасоване Кишинівським апеляційним судом лише в жовтні 2019 року.) Цього разу була дещо інша ситуація.

І  хто ж вони, фіналісти?

Іон Чебан долучився до ПСРМ  2012 року після виходу з Комуністичної партії, яка провела його в парламент і уряд. Він був заступником міністра освіти в уряді Володимира Вороніна. З 2015 року Чебан став керівником фракції ПСРМ у муніципальній раді Кишинева. Він є випускником Державного університету Молдови і Технічного університету, а також Академії державного управління при Президентові Російської Федерації.

Андрій Нестасе злетів на політичний олімп  2015 року, ставши головою партії ППДП, після масових акцій протесту в Молдові з приводу викраденого з банківської системи понад мільярда доларів. Він навчався в університеті ім. Штефана чіл Маре в Сучаві (Румунія) і Александру Іоана Куза в Яссах (Румунія). Нестасе є хрещеником бізнесмена Віорела Цопи, який  був засуджений до 8 років в’язниці під час правління В.Плахотнюка. Нестасе підтримав Майю Санду на президентських виборах 2016 року, і  2019 року вони створили виборчий блок АКУМ. На сьогодні Андрій Нестасе є заступником прем’єр-міністра та міністром внутрішніх справ РМ.

Обидва кандидати були з однієї парламентської коаліції — ПСРМ і АКУМ, яка була створена в червні 2019 року, проте представляли ідеологічно різні політичні сили. Щоб уникнути конфронтації, всього за декілька днів до початку виборчої кампанії щодо місцевих виборах — «Партія соціалістів Республіки Молдови» — партія «Дія і солідарність» — партія «Платформа гідності та правди», підписали Угоду про співпрацю щодо управління та ненападу під час виборчої кампанії.

Проте, перший тур місцевих виборів у Кишиневі сформував думку, що Андрій Нестасе не прагне стати генеральним мером столиці РМ. Поки соціаліст Іон Чебан активно вів передвиборну кампанію, Андрій Нестасе був у Вашингтоні з прем’єр-міністром Майєю Санду. Крім того, в першому турі вони практично не зустрічалися на передвиборних дебатах віч-на-віч. Зазвичай вони відряджали на них або представників, або не приходили зовсім. Ситуація загострилася перед другим туром. Кандидат проєвропейських сил Андрій Нестасе жорстко атакував соціаліста Іона Чебана, який пізніше заявив, що «деякі партнери пересікли червоні лінії», таку заяву зробив і президент Молдови Ігор Додон. Але Нестасе не зміг вплинути на ситуацію. Політичні оглядачі та коментатори засвідчили, що Іон Чебан був більш підготовлений і переконливіший у виборчій кампанії, ніж Андрій Нестасе. Якщо геополітичний контекст був би знехтуваний, то Чебан міг би перемогти вже в першому турі виборів. Так, колишній прем’єр-міністр РМ Іон Стурза заявив, що із самого початку був переконаний, що Андрій Нестасе програє вибори до мерії Кишинева і, що він був «винятковим у боротьбі з режимом Плахотнюка, але дуже слабким як політик».

Відтак після обробки всіх протоколів голосування кандидат Іон Чебан набрав 52,39% голосів, а у кандидата від Блоку ACUM Андрія Нестасе було 47,61%. Проросійський кандидат став мером Кишинева. При цьому, якщо в першому турі в Кишиневі на виборчих дільницях було представлено 36,03% голосів, а в другому — 37,7%, що свідчить про те, що електорат не був пасивним, і Андрій Нестасе програв вибори зі своєї вини. Електорат відсунув геополітику вбік і проголосував за того, хто його переконав. Крім того, не виняток, що Андрій Нестасе програв саме через коаліцію ПСРМ-АКУМ. Останнім часом він виявився ближчим до Ігоря Додона, ніж до блоку АКУМ, що спричинило, у тому числі до втрати підтримки з боку уніоністів. Фактично, перемога Чебана — це певною мірою голосування проти Нестасе та його ставлення до Іона Чебана.

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ ТА ПОТЕНЦІЙНІ СЦЕНАРІЇ

Перемога Іона Чебана в Кишиневі однозначно зміцнює позиції не лише проросійської партії ПСРМ, але і президента Ігоря Додона за рік до президентських виборів 2020 року. Він раніше вже заявляв, що хоче залишитися на другий термін. 3 листопада Додон обмовився, коли покидав виборчу дільницю, що доля уряду Майї Санду може вирішиться вже на цьому тижні. Проте, пізніше заявив, що ПСРМ підтримуватиме Кабінет міністрів, очолюваний Майєю Санду. Проте соціалісти втомилися бути меншістю в уряді й оголосили, що вони хочуть більше міністерств. При цьому Ігор Додон уже повідомив, що невдоволений діяльністю деяких міністерств. Ходять чутки, що ПСРМ хоче «роздобути» міністерства економіки, внутрішніх справ і фінансів. Зважаючи, що Іон Чебан є новим мером Кишинева, у Ігоря Додона є декілька аргументів у дискусіях із Майєю Санду й Андрієм Нестасе. Кишинів є дуже важливим електоральним і фінансовим центром у Молдові. При цьому Додон не захоче викликати крах коаліції ПСРМ-АКУМ. За всі роки свого президентства у нього завжди був «ворог», який заважав йому що-небудь робити, який дозволяв йому пояснювати своїм виборцям, чому він не міг виконати свої передвиборні обіцянки. Серед ворогів були проєвропейська коаліція, а потім Влад Плахотнюк, який через Конституційний суд усував його з посади кілька разів. Тепер Додон є не лише президентом, але і частиною уряду, проте в країні нічого не змінюється — ціни на продукти та комунальні послуги зростають, люди залишають країну і тому подібне. Тому Ігорю Додону потрібна М.Санду для використання її як «дівчинки для биття» або «боксерського мішка». Саме вона буде винна в тому, що життя людей не змінюється.

За таких умов І.Додон і ПСРМ, швидше за все, вже навесні наступного 2020 року, напередодні президентських виборів,  спробують перегорнути новий «чистий політичний аркуш», де сформують нові передвиборні обіцянки. Саме тоді Додон з’явиться як унікальний кандидат у президенти, а ПСРМ як єдина сильна політична партія, що здатна вирішити всі питання, але лише в майбутньому, після виборів. При цьому важливо звернути увагу на Іона Чебана. Після своєї перемоги він стає національною політичною фігурою, а його амбіції можуть поставити його в один ряд з Ігорем Додоном. Сам Додон став лідером партій, а потім президентом після участі у виборах на посаду мера Кишинева від ПКРМ  2011 року (тоді він програв). Після того, як Додон був обраний президентом РМ і офіційно вийшов із ПСРМ, всі чекали, що Іон Чебан буде обраний головою партії. Але цю посаду обійняла Зінаїда Гречана. Можливо, Ігор Додон розглядає Іона Чебана як свого потенційного наступника в межах реалізації моделі «Путін — Медведєв». Адже обидва є ставлениками Москви та продуктом партійної школи ПКРМ. Обидва отримали посади від Володимира Вороніна. Фактично, вже вибудовується певна перспектива та стратегія.

Це все відбувається на тлі ускладнення стосунків усередині блоку АКУМ. Ще до його утворення там уже проглядалися певні розбіжності в поглядах. А з приходом до влади вони почали все більше окреслюватися. Про це свідчать обставини, пов’язані з голосуванням у ПАРЄ та з реалізацією реформ у Молдові. Після програшу в Кишиневі Андрій Нестасе  не надто потрібний для Майї Санду. Поки їй він ще потрібний у контексті наявності в його політичної сили більш консолідованих позицій у регіонах країни. Проте не варто нехтувати, що його позиції все більш послаблюватимуться.

На тлі цього поступово зростають позиції уніоністських сил, які, швидше за все, намагатимуться об’єднатися в якусь нову політичну силу з метою протистояння новій проросійській владі.

Отже, сьогодні другий тур виборів засвідчив посилення проросійських сил у Молдові. Соціалісти отримали в свій актив столицю — Кишинів. Місто з найбільшим економічним потенціалом і ключовим електоратом. Одночасно із цим, ніхто з політичних сил доки не прагне провести дострокові парламентські вибори до кінця поточного року, але вірогідність їх проведення до або під час президентських (листопад 2020) набагато зросла. Адже головною метою для І.Додона та його партій ПСРМ у середньостроковій перспективі є здобуття домінування  по всій країні. Поки вони планомірно до цього рухаються. Чи вийде у них остаточно «підім’яти» під свій контроль усю Молдову — покаже час. Поки ж, Москва може частково втішатися з приводу важливої проміжної перемоги проросійських сил у країні.