Час — проти Саддама

Скільки залишилося до можливої війни проти Іраку? Адміністрація американського президента неодноразово заявляла, що часу на роззброєння в іракського керівництва залишається дедалі менше. Те ж саме можна сказати й відносно Сполучених Штатів. Аналітики вважають, що застосування військової сили проти Багдада матиме тільки тоді бажаний результат (усунення від влади Саддама Хусейна), якщо операція розпочнеться до квітня. Пізніше американські війська можуть виявитися нездатними втілювати вашингтонські плани в спекотній іракській пустелі.

У цьому плані заява Джорджа Буша про те, що Іраку відводиться час на мирне вирішення конфлікту «в тижнях, а не в місяцях» звучить цілком логічно. На цьому етапі можна говорити про два тижні, оскільки на 14 лютого заплановано підсумковий звіт групи міжнародних інспекторів, які нині працюють під егідою ООН в Іраку. Ця дата збігається із прогнозами, які лунали дотепер, що Сполучені Штати розпочнуть воєнну операцію в другій половині лютого. Офіційний Вашингтон, схоже, не сумнівається у своїй перемозі у разі такої атаки, задля чого до регіону Перської затоки безперебійно стягуються американські війська. «Наша армія, звичайно, переможе, якщо ми муситимемо застосувати силу. Водночас ми хочемо упевненості, що ми виграємо так само мир», — наголосив Джордж Буш.

Для застосування військової сили Вашингтону не вистачає одного з двох аргументів: або широкої підтримки такого кроку серед американського населення, або підтримки міжнародних організацій. Про те, якщо вірити американським соцопитуванням, перше перебуває у фактичній залежності від другого: більшість американців готові підтримати військові дії проти Багдада тільки у тому разі, коли на це дасть добро Рада Безпеки ООН. Якщо зважити на позиції щодо іракського питання Франції, Росії та Китаю, то із підтримкою Ради Безпеки ситуація виглядає непевною. І Париж, і Москва, і Пекін мають власні погляди на «іракське питання» і способи розв’язання проблеми, які, втім, за останні місяці неодноразово зазнавали змін. Два тижні, які залишилися до звіту інспекторів, можуть виявитися достатніми для нових поворотів і корегування їхніх позицій. Вашингтон переконує, що дев’ять країн світу готові підтримати Сполучені Штати у воєнній операції, більш ніж 20 країн пообіцяли повний допуск на свої військові бази. На цьому тижні був оприлюднений лист, підписаний вісьмома європейськими лідерами, де наголос робився на роззброєнні Іраку і на критиці Німеччини і Франції, які свої пацифістські позиції видали як загальноєвропейські. Таким чином, хоч і не широку, але певну антиіракську коаліцію Штатам створити вдається.

Не є фактом, що резолюція про погану співпрацю Багдада з ООН може виявитися вдалим приводом для війни. Погана співпраця — все ж таки не злочин, який загрожує міжнародній безпеці. Проблема полягає у відсутності доказів загрози, яку Ірак становить для всього світу. США переконують вже майже рік, що такі докази існують, однак громадськість про жоден із них так і не почула. Намагання створити деспотичний образ Саддама Хусейна потрібного ефекту не дістали, оскільки такий імідж президент Іраку «заробив» давно. Але порушення прав людини у своїй країні не може вважатися абсолютним приводом для військової атаки ззовні. Останні спроби Вашингтона звинуватити Багдад у зв’язках з «Аль-Каїдою» так само не виглядають переконливо. Заступник держсекретаря Річард Армітідж заявив, що у розпорядженні Штатів існують «ознаки» (але не докази), нібито замах на американського дипломата в Йорданії Лоренса Фолі у жовтні минулого року був організований терористами «Аль-Каїди», базованими у Багдаді. Очікується, що справжні докази під час виступу на засіданні РБ ООН надасть у середу держсекретар США Колін Пауелл.

До тих пір світові, вочевидь, доведеться задовольнятися емоційними заявами як з боку Сполучених Штатів, так і з боку Іраку. Поки не прийде невідомий час.