Чеченські проблеми перекочовують до Австрії
Ось уже кілька тижнів зі сторінок австрійської преси не сходять публікації, пов’язані з убивством у Відні чеченського біженця Умара Ізраїлова. Чи була публічна страта цієї людини лише «кримінальним розбиранням», чи за подією криється політика? Пропонуємо вашій увазі репортаж із Відня Володимира БРОДЗІНСЬКОГО, зроблений спеціально для нашої газети.
Відень — стабільне, передбачуване місто, але дивні історії тут все ж відбуваються. Іноді вони лякають, іноді бувають просто курйозними. Курйозом можна, наприклад, назвати історію, що трапилася з двома українцями, які, щоб отримати політичний притулок, улітку 2007 року заявили австрійській владі, що їм був даний наказ убити українського прем’єра Юлію Тимошенко під час її поїздки до Австрії. За справу тоді негайно взялися австрійські спецслужби, і виявилося, що сценарій замаху на прем’єра розробило не якесь кримінально-політичне підпілля, а ще один українець, який уже мав австрійське громадянство. Таким чином він хотів допомогти своїм землякам, отримавши політичний притулок, залишитися в Австрії. За цю махінацію суд австрійського міста Корнойбург у серпні 2007 року засудив усіх трьох до одного місяця в’язниці і дев’яти місяців умовно...
Однак повернімося до трагічної смерті Умара Ізраїлова, який утік, за його власними словами, від чеченської війни та її наслідків на Захід і поселився в стабільній австрійській столиці.
Це трапилося 13 січня 2009 року о 12-й годині 30 хвилин пополудні, коли Умар Ізраїлов вирішив вийти з дому за покупками. Він уже давно боявся, що і в тихому Відні може стати жертвою вбивць. І в нього, двадцятисемирічного чеченця, батька трьох дітей, були для цього всі підстави. Останнім часом Умаров виходив кудись лише вдень, а на вулицях намагався триматися ближче до людей. Так було й 13 січня, коли, навантажений придбаним, він залишив продуктовий магазин і, завернувши за ріг на Остмаркштрассе, побачив двох, які крокували назустріч йому. Він зрозумів, що це по його душу...
В австрійських засобах масової інформації зараз можна знайти багато версій того, як відбувалося це вбивство. Але для громадськості головне, напевно, не вони, а бажання зрозуміти, чому таке зухвале вбивство взагалі сталося.
Віденська газета «Штандард» пише, що Умар Ізраїлов кілька разів звертався до тутешньої поліції та органів безпеки з проханням надати особисту охорону, бо йому погрожують смертю. Газета наводить конкретні приклади «погроз». Так, ще минулого літа до австрійської влади звернувся один чеченець, який повідомив, що він особисто «отримав завдання умовити Умара повернутися до Чечні, а якщо умовляння не подіють, його просто ліквідувати». Або інший епізод: тоді ж, минулого літа, 3 липня 2008 року о другій години ночі сам Умар Ізраїлов, підійшовши до одного з вікон своєї квартири, в якій поселився з усією сім’єю, помітив мікроавтобус, що зупинився внизу, і людину, яка вказувала своєму напарникові вгору — на його вікна. Відтоді Умар — чеченець, який бачив війну і вважав себе героєм, уперше відчув страх... Або ще одна історія, яка також сталася минулого літа. Відома на Заході правозахисна організація (щоб не наражати на небезпеку колег, які працюють у Росії, вона не захотіла себе публічно назвати) звернулася до компетентних австрійських органів із наступною, обгрунтованою нею заявою: «Ми просимо вас зробити все можливе, щоб зберегти життя Умара Ізраїлова»...
За відомостями, що потрапили до австрійської газети «Ди Прессе», недавно в руках тутешньої поліції опинилися списки тих біженців, яких президент Чечні Рамзан Кадиров хотів би будь-якою ціною повернути на батьківщину. МВС Австрії не може визначити поки що серйозність цих списків, проте підтверджує, що 50 осіб із них дійсно проживають в Австрії. Як повідомляє віденський тижневик «Фальтер», у протоколі, складеному 8 липня 2008 року з приводу заяви того чеченця (його ім’я Арбі), якому було дане завдання виманити Ізраїлова на батьківщину або ліквідувати на місці, дослівно зафіксовано: «Я працюю на президента Республіки Чечні Рамзана Кадирова. Мій шеф є правою рукою президента... Я задіяний у відділі, що займається поверненням чеченців із-за кордону...»
Коли у фатальний день 13 січня Умар Ізраїлов побачив крокуючих йому назустріч двох чоловіків, він кинув сумку з покупками і намагався втекти, але його переслідувачі, як в американському бойовику, відкрили по ньому вогонь. Утікач біг зигзагами між машинами, що проїжджали вулицею або були припарковані біля тротуарів. Вищали гальма, пішоходи, які перебували поряд, почали ховатися в укриття. Але врятуватися від професіоналів Умару не вдалося. На те вони й кілери...
Із Чечні Умар Ізраїлов поїхав 2004 року. Спочатку до Польщі, але, не відчувши себе там у безпеці, подався до Австрії, де після «падіння» кордонів зі Словаччиною, Угорщиною та Чехією, був вимушений обмежити свої маршрути і контакти з незнайомими людьми, особливо після того, як, за його словами, людина Кадирова спробувала обманом повернути його до Чечні.
Напевно, свого часу в себе на Батьківщині Умар також не був ангелом. Зовсім ще молодим він був затриманий як ваххабіт і сепаратист, але його звільнили за амністією. Дехто вважав, що йому пощастило: він став охоронцем самого Рамзана Кадирова. Але батько Умара заявив, що піти на службу в сили безпеки нинішнього глави республіки його сина примусили...
Хай там як, але наприкінці 2006 року Кадиров дізнався, що саме його колишній слуга подав до Європейського суду щодо прав людини позов і в цьому позові звинувачує Кадирова в тому, що він у період з 2003 по 2005 рік був особисто відповідальний за викрадення неугодних йому людей. Більше того, восени минулого року в інтерв’ю американському виданню «Нью-Йорк Таймс» Умар Ізраїлов розповів, що впродовж кількох місяців був свідком того, як президент разом зі своїми підлеглими бив людей ногами, і що Кадиров особисто використовував проти ув’язнених шокер. У цьому інтерв’ю Ізраїлов звинуватив Кадирова і в тому, що той наказав викрасти його батька. Щоб змусити Умара повернутися до Чечні, його батька впродовж десяти місяців незаконно тримали під замком і піддавали тортурам.
Як зауважив австрійській пресі адвокат Ізраїлова, працівники австрійської служби безпеки не зуміли вчасно розпізнати небезпеку всієї ситуації. Не випадково останнє прохання про надання йому та його сім’ї охорони було подане Умаром владі всього за шість днів до його «страти».
Залишається додати, що після загибелі Ізраїлова поліція знайшла в нього вдома під матрацом незареєстрований пістолет. Ким насправді був Умар Ізраїлов і що насправді криється за обставинами його вбивства: помста президента своєму охоронникові, який проштрафився, якесь кримінальне розбирання або найсправжнісіньке політичне вбивство? Ніхто з австрійців, які займаються розкриттям цього злочину, відповісти поки що не може.
У той фатальний для Умара Ізраїлова день, як вважають експерти, його чекало, як мінімум, чотири людини, і вони були, як мінімум, на двох машинах. Австрія була шокована тим, з якою холоднокровністю серед білого дня, без масок, без зайвої суєти і боязні бути впізнаними, двома пострілами в голову була страчена людина. Випадковий свідок зі свого вікна відразу ж після пострілів зробив на мобильний знімок.
На фотографії двоє чоловіків, які швидким кроком йдуть з місця злочину. Через кілька днів стало відомо, що поліція заарештувала в місті С-Пельтен підозрюваного у вбивстві вихідця з Чечні. Цікаво, що ця людина, отримуючи австрійські біженські документи, взяла собі прізвище Кальтенбруннер — досить звичне тут, але яке українському та, напевно, й чеченському вуху нагадує про нацистських злочинців. За відомостями, що потрапили до преси, чеченця Кальтенбруннера підозрюють у тому, що він був водієм однієї з машин, на яких сховалися вбивці. 28 січня в різних містах Австрії затримано ще семеро підозрюваних. Умар Ізраїлов похований у Відні.
Під час похорону тілу Умара Ізраїлова була надана посилена охорона — спецпідрозділ «Кобра», снайпери та люди в штатському.
