Чому не призначають посла України в НАТО?
Єгор БОЖОК: «Триває серйозний відбір. Президент особисто проводить співбесіди, і я вас запевняю, що до саміту у Варшаві в липні рішення буде прийнято»
Існує думка, що основною проблемою на шляху України до НАТО є не стільки наша невідповідність стандартам НАТО, скільки апатія української влади до цього процесу. Головна причина гальмування полягає в тому, що Україна демонструє лише формальні заяви про наміри щодо вступу до Альянсу. На практиці НАТО самому доводиться «тягнути» українську сторону. І те, що досі не було призначено представника України в НАТО доводить, що така інтеграція у нинішньої влади дійсно не в пріоритеті, адже це означатиме для когось роботу в зовсім нових прозорих умовах, а для когось вартуватиме і посад. І це при тому, що в Україні два роки точиться війна з Кремлем. Звичайно, в офіційних коментарях таку «крамолу» від влади не почути… «День» поспілкувався на цю тему з в. о. глави Місії України при НАТО Єгором БОЖКОМ.
«МЕНЕ ДАВНО ЧЕКАЮТЬ В КИЄВІ»
- Пане, Єгоре, чому так довго не призначають посла України в НАТО?
- На певному етапі призначення посла України в НАТО перетворилося з протокольної процедуру на змістовну. Президент України зайняв дуже тверду позицію стосовно професійних якостей претендентів на посаду посла України при НАТО. Триває серйозний відбір. Президент особисто проводить співбесіди, і я вас запевняю, що до саміту у Варшаві, який відбудеться в липні, стане відомо – хто саме буде призначений на цю відповідальну посаду. Я хотів би підкреслити – в цьому немає політики. В цьому є бажання призначити в штаб-квартиру НАТО такого українського посла, який поглибить і забезпечить максимально імплементацію тих рішень, які ми очікуємо отримати за результатами саміту у Варшаві.
- Є інформація, що в МЗС України саботували ваше офіційне призначення. Ваша кандидатура розглядається зараз на посаду посла?
- Справа в тому, що є дипломатична практика, яка передбачає, що дипломати за кордоном працюють не більше чотирьох років. Зараз завершується мій четвертий рік роботи за кордоном і мене чекають в Києві. Чекають давно. Є пропозиції від керівництва МЗС щодо певних посад. Але я не можу залишити Брюссель доки не приїде новий посол і доки не буде забезпечена належна передача справ. Обсяг нашої взаємодії з НАТО на сьогодні вийшов вже на той рівень, коли для передачі всіх справ і деталей знадобиться тривалий час.
«У НАС ДУЖЕ РОЗДУТИЙ ШТАТ У ВІЙСЬКОВИХ ВІДОМСТВАХ»
- Як ви оцінюєте нинішній етап нашої інтеграції з НАТО? Є думка, що деякі відомства гальмують роботу з відповідності стандартам НАТО, адже, наприклад, відповідні реформи будуть передбачати в тому числі звільнення.
- Я відповім на це питання так – наскільки рішуче ви б змогли підступитись до операції над своїм тілом? Чи змогли б ви оперувати себе?
- Такий прецедент був, коли хірург на Півночі вирізав сам собі апендицит, інакше йому загрожував перитоніт і смерть. Враховуючи те, що в Україні триває війна і РФ продовжує агресію, загроза втратити державність велика.
- Процес реформування дуже складний. Те ж саме відбувається і з нашими відповідними відомствами, які фактично мають оперувати самі себе. Але в Україні є політична воля щодо інтеграції до НАТО. Вона походить від Президента, від міністра оборони і від начальника Генштабу. Принципові речі зафіксовані. Далі справа за імплементацією. Питання полягає в необхідності професійної адаптації. Тобто проблема не в тому, що хтось не хоче, а в тому що нам треба вчитись. І НАТО нам в цьому допомагає. Окрім того, ми маємо і власний досвід, який треба навчитись використовувати згідно зі стандартами і вимогами НАТО. У нас є ще одна проблема – дуже роздутий штат у військових відомствах. Є посади які дублюють функції, є відповідальність, яку легко скинути на іншого. Саме тому тут потрібне чітке розмежування, що зокрема зазначається і у стратегічному воєнному бюлетені.
- НАТО стимулює цей процес, чи просто спостерігає?
- НАТО in the loop без зупину знаходиться в цьому процесі. При чому навіть до найдрібніших деталей. Вчора ми в черговий раз обговорювали проект стратегічного оборонного бюлетеню. І не просто сам проект, а детально слова в ньому.
«НАТО НАМАГАЄТЬСЯ ДАТИ УКРАЇНІ НЕ РИБУ, А ВУДКУ»
- Як ви можете оцінити ефективність візиту НГШ Віктора Муженка до НАТО?
- Ефективність цього візиту полягає в розумінні союзниками позиції НГШ України з низки питань в умовах за яких Муженко по суті веде оборонну війну. З іншого боку, Муженку важливо було зрозуміти позицію його колег з країн членів НАТО. Тобто це були не формальні переговори або переписка, а можливість безпосередньо знайти точки дотику для того, щоб уникнути зайвих інсинуацій та зайвих істерик, які інколи лунають в ЗМІ. Тобто спеціалісти говорили зі спеціалістами мовою спеціалістів. І можу сказати, що сторони один одного зрозуміли.
- До теми надання Україні летальної зброї підійшли?
- Щодо летальної зброї. Знову скажу образно – Україні пропонують не рибу, а вудку. Питання надання Україні зброї не знімається з порядку денного і ця тема постійно обговорюється. При чому НАТО розглядає питання надання Україні зброї, паралельно допомагаючи Україні самим цю зброю виробляти. У нас є механізм – спільна робоча група з оборонно-технічного співробітництва. Він існував давно, але тривалий час його робота виглядали як протокольний event. Зараз це абсолютно динамічний орган. Через два тижні у Львові у нас буде чергове засідання цієї спільної робочої групи. На порядку денному, зокрема, такі питання: імпортозаміщення в інтересах України і НАТО, спільний розвиток стратегічних спроможностей – таких як, наприклад, стратегічні авіаперевезення, тощо. Тобто робота триває.
Author
Валентин ТорбаРубрика
День Планети