Чотири події, що визначили сьогоднішню Польщу

Сьогодні в Кракові розпочинаються заходи з відзначення двадцятиріччя проведення перших демократичних виборів у Польщі, які призвели до повалення комунізму в країнах Центральної та Східної Європи. Чи зроблено належні висновки на Заході щодо значимості події, що сталася 20 років тому в Польській Народній Республіці? Чим пояснюється стійкість польської економіки в умовах нинішньої глобальної економічно-фінансової кризи? Коли почне діяти угода між Україною та Польщею про малий прикордонний рух? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Польщі Олександра МОЦИКА.

— Думаю, що належні висновки зроблено. Захід добре розуміє, наскільки важливими були перші паростки протесту Польщі проти комуністичного режиму, паростки, які вилилися у створення справді демократичного уряду. Більше того, ситуація в Польщі вплинула на весь Центрально-Східний регіон Європи. І якщо заходити наперед, то можна сказати, що тим самим вона наближала також інші епохальні події глобального масштабу. Зокрема, такі, як крах Радянського Союзу і створення нових незалежних держав на терені колишнього СРСР.

— Олександре Федоровичу, які уроки потрібно взяти Україні з польського мирного шляху повалення комунізму й запровадження буквально з 1 січня 1990 року капіталізму?

— Дійсно, у Польщі все відбулося дуже швидко. І дуже важливо, що все відбулося мирно. Крім того, ця подія двадцятирічної давнини мала вплив на Україну, зокрема, на формування демократичних течій у нашому суспільстві, на зміцнення тих течій, які на той час існували. Ці події були добрим прикладом, як можна мирним шляхом змінити стару відсталу систему і працювати над створення нової, справді демократичної. Для України ці події головним чином стали певним каталізатором для отримання власної державності.

— Як відомо, багато українських делегацій відвідує Польщу з метою отримання досвіду цієї країни у реформуванні різних галузей. Але чому Україні не вдається реалізувати за прикладом Польщі хоча б адміністративно-територіальну реформу, яку успішно провели в сусідній республіці?

— Мені не з руки характеризувати ситуацію в Україні, я посол в іншій країні. Що стосується Польщі, то ця країна справді здійснила низку реформ, які зробили її нинішньою демократією, сьогоднішньою впливовою державою в Європейському Союзі. Перш за все, це так звана шокова терапія Лешка Бальцеровича, яка стала тим моментом, коли дуже швидко було впроваджено необхідні ринкові реформи. І країна в один день перейшла повністю на капіталістичну систему господарювання. По-друге, наприкінці 90-х років у Польщі було проведено адміністративну реформу, в результаті якої замість 49 воєводств було створено 16. У ході цієї реформи було здійснено передачу дуже багатьох владних повноважень, включаючи фінанси, на місця. Самі поляки вважають, що саме адміністративна реформа багато в чому створила сьогоднішню Польщу. По-третє, вступ країни до НАТО 1999 року. Завдяки цьому кроку країна отримала гарантії безпеки, що сприяло припливу до Польщі західних інвестицій, а також запровадженню західних стандартів. По-четверте, вступ до ЄС 1 травня 2004 року. Саме ці чотири події визначили сьогоднішню Польщу.

— Чи погоджуєтеся ви з думкою самих поляків, що їхня економіка досить стійка щодо економічної кризи, яка болюче вдарила по Балтійських країнах, Україні та Угорщині, а також призвела до падіння економічного зростання навіть у Німеччині?

— Це правда. Мабуть, Польща на сьогодні менше в порівнянні з іншими країнами Європейського Союзу, особливо західними, відчуває дихання кризи. Польська економіка була найбільше підготовлена до цього явища. По-перше, банківська система виявилася досить міцна, з серйозними валютними резервами. Вона не знає такого явища, як неповернення кредитів чи депозитів. Якщо глянути польські газети, то всюди розміщено рекламу щодо можливості отримання кредитів чи то на будівництво житла, чи то на купівлю авто. Окрім того, в Польщі спостерігалося останніми роками зростання порядку п’яти-шести відсотків. Звісно, сьогодні деякі галузі відчувають проблеми, зокрема будівництво, металургія, суднобудування. Але загалом польська економіка тримається досить міцно.

— Чим це пояснюється? Проведеними реформами?

— Так. Але крім того, польський уряд має антикризову програму. Зокрема, було скорочено бюджет приблизно на 17 млрд. злотих (приблизно 5 млрд. дол. США). Крім того, було вжито інших заходів, тому ситуація в країні є стабільною і немає песимізму. Поляки намагаються все менше говорити про кризу.

— До речі, як економічна криза позначається на двосторонніх відносинах між нашими країнами?

— Перш за все, слід відзначити, що останні декілька років ми мали дуже велике зростання обсягів економічної співпраці. Зокрема, спостерігалося зростання інвестицій, торговельно-економічної співпраці. Інвестиції Польщі в українську економіку на кінець 2008 року склали приблизно 700 млн. доларів. В Україні працює понад 1200 польських фірм чи компаній з польським чи українсько-польським капіталом. За даними посольства, у зв’язку з кризою радикального скорочення інвестицій не відбувається. Більше того, є компанії, які вже зараз розширюють присутність в Україні чи співпрацю з нами. Що стосується торговельно-економічної співпраці, то обсяг двосторонньої торгівлі за 2008 рік у порівнянні з 2007 роком збільшився на 45 відсотків і сягнув майже 7 млрд. доларів. Це дуже серйозна цифра. І можна сказати, що завдяки цьому Польща вийшла на третє місце як зовнішньоторговельний партнер України у світі. Звісно, цього року спостерігається певний спад у зовнішньоторговельних операціях. Але зараз ще рано робити прогнози.

— А як нинішня криза вплинула на діяльність українських інвесторів у Польщі та українців, які працюють у цій країні?

— Українські інвестори також відчувають кризу, але вони продовжують працювати й уживати всіх можливих заходів, щоби пройти цей непростий період і далі розвиватися. Можу сказати, що українські інвестори на металургійному підприємстві «Гута Ченстохова» і суднобудівному заводі у Гданську та в автомобільній фабриці FSO у Варшаві дуже успішно працювали до кризи, згідно з найвищими європейськими стандартами. Зараз ситуація дещо гірша. Але давайте не втрачати оптимізму.

Зараз, через брак даних, поки що рано говорити, як криза вплинула на українців, які працюють у Польщі. Втім, можна сказати, що деяка частина українців виїхала назад, на Батьківщину.

— Останнім часом українські політики заявляють, що після запровадження спрощеного візового режиму з ЄС Україна опинилася в гірших умовах. Дехто з них порушує питання про запровадження у відповідь на це візи чи оплати за в’їзд до нашої країни за прикладом Туреччини. Як у нас розвивається спрощений візовий режим із Польщею?

— Ми працюємо над тим, щоб спрощений візовий режим з ЄС діяв так, як це записано в угоді між Україною і ЄС про спрощення оформлення віз від 18 червня 2007 р. Тобто щоб точно виконувалися положення угоди щодо тих категорій громадян, які мають право на отримання безкоштовних і багаторазових віз. А певні категорії громадян можуть отримувати багаторазову візу строком до п’яти років.

Якщо порівняти дію угоди нині з тим, що було рік тому, то прогрес спостерігається великий. Зрозуміло, що з нашого боку існує бажання, щоб з часом був запроваджений безвізовий режим з країнами ЄС. У преамбулі угоди запровадження безвізового режиму визначено як незмінна перспектива. Якщо говорити про терміни, то хотілося б, щоб це сталося до Євро-2012. Вийде так чи ні, ще рано говорити, але Україна активно працює у цьому напрямку.

— Олександре Федоровичу, чому досі не стартувала дія угоди між Україною та Польщею про малий прикордонний рух? Адже передбачалося, що вона вступить у дію в травні цього року.

— Ми чекаємо, поки ця угода набуде чинності. Сподіваюся, що це станеться у червні.

— Як відомо, польський уряд активно підтримує інтеграцію України до ЄС та НАТО. Також наша країна відчувала велику підтримку польських депутатів у Європарламенті. Чи збережеться така підтримка в Європарламенті після нинішніх виборів до законодавчого органу ЄС і наскільки можливим є посилення ролі Польщі в різних європейських органах після цих виборів?

— Я думаю, що підтримка Польщі залишиться видимою, такою, як була завжди. Польща матиме у Європейському парламенті нового скликання 50 депутатів. Я абсолютно переконаний, що Польща зміцнить свою роль у європейських органах.

— Чи прислухається ЄС до аргументів Польщі щодо недоцільності будівництва газопроводу Nord Sream і розширення існуючого газопроводу через Польщу та Білорусь?

— Треба враховувати, що це питання є складовою більш широкої теми — європейської енергетичної безпеки. Усі питання постачання нафти і газу до Європи мають узгоджуватися з Європейською політикою енергетичної безпеки. На мою думку, для постачання російського газу до Європи кращого маршруту, як через Україну, немає. Реалізація меморандуму, підписаного з Європейським Союзом сприяла б розширенню потужностей української газотранспортної системи. І таким чином можна було б освоїти обсяги газу, які передбачається здійснити газопроводом Nord Sream.

— Чому, на вашу думку, в Європейському Союзі не спрацьовує принцип солідарності з даного енергетичного питання?

— Важко сказати. Очевидно, це залежить від волі самих країн —членів ЄС. Зараз у ЄС саме виробляється спільна енергетична політика.

— До речі, продовжуючи тему енергетичної співпраці, зокрема добудови нафтопроводу Одеса-Броди до Гданська, деякі українські експерти вважають, що м’яч нині на стороні Польщі й затримка цього проекту пов’язана з неспроможністю польської сторони забезпечити реальні закупівлі каспійської нафти. Чи поділяєте ви цю думку?

— Проект євро-азійського нафтотранспортного коридору є дуже важливим. У ньому на сьогодні задіяні Україна, Грузія, Азербайджан, Польща і Литва. На даному етапі головне — перейти з фази схвалення ТЕО до конкретної роботи з його імплементації. У реалізації проекту зацікавлені всі згадані країни, і кожна з них докладає відповідних зусиль для якнайшвидшого уможливлення транспортування каспійської нафти до Європи.

— Деякі політичні сили в Україні вважали, що найкращим шляхом інтеграції України до євроспільноти є спершу вступ до НАТО, а потім членство в ЄС. Саме таким шляхом рухалися в цьому напрямку країни Центральної та Східної Європи. Олександре Федоровичу, зважаючи на нинішню ситуацію в нашій країні, чи бачите ви можливість того, щоб Україна повторила шлях своїх західних сусідів?

— По-перше, є рішення Бухарестського саміту про те, що Україна стане членом НАТО. По-друге, Україна має сама працювати над тим, щоб виконати домашню роботу. А це означає щорічні національні плани, які на 70 відсотків стосуються внутрішніх реформ. Зокрема, йдеться про реформування Збройних сил, нашої економіки, судової системи, соціальної сфери тощо. Тобто, це набір реформ, які допоможуть нам швидше розвивати свою економіку, громадянське суспільство, зміцнювати демократичні інституції і таким чином наближатися до найвищих стандартів країн Заходу. Сьогодні НАТО не стільки військовий, скільки демократичний блок, і це підтверджує практика співпраці України з Альянсом. Тому нам треба йти таким шляхом і розвивати країну.

— Попри досягнення примирення між нашими країнами, час від часу в Польщі певними силами порушуються питання «визнання різні на Волині геноцидом поляків». Чому так відбувається, з чим це пов’язано?

— Ми маємо спільну більш ніж тисячолітню історію. Загалом вона розвивалася у позитивному і добросусідському дусі. Але були й складні сторінки. Сьогодні ми не можемо змінити того, що відбулося. Ми можемо лише працювати разом, щоби побудувати таку систему відносин і такий спільний простір у Європі, який би просто не дозволяв виникати навіть не конфліктам, а непорозумінням у майбутньому.

Сьогодні обидві країни і обидва народи ідуть дорогою єднання і примирення. Ми робимо все для того, щоб «важке минуле» не заважало успішному сьогоденню, докладаємо зусиль для відкритого і правдивого висвітлення історії, засуджуючи злочини і вшановуючи пам’ять жертв та постраждалих. Причому робиться це з обох сторін: з української — це Волинь і «Львівські орлята», з польської — Павлокома і акція «Вісла».

Знаковою була спільна участь президентів у пам’ятних заходах у Гуті Пеняцькій на Львівщині, готуємося зараз до відкриття пам’ятника в Сагрині на Люблінщині.

Переконаний, що ми йдемо у правильному напрямку і не зійдемо зі шляху довіри і порозуміння. Адже саме на таких засадах розбудовується Європейський Союз.