Чи такий страшний канал на Дунаю?

Відносини України та Румунії ніколи не вирізнялися особливою теплотою. Розвитку співпраці двох країн перешкоджали постійні проблеми на переговорах щодо лінії державного кордону. Новий конфлікт між сусідами виник у зв’язку зі спорудженням Україною судноплавного каналу через Дунай до Чорного моря. Минулого тижня у суперечку втрутився Євросоюз, який висловив побоювання, що таке будівництво може зашкодити довкіллю. Гострота ситуації змусила вчора представників українського уряду розвіяти усі підозри і занепокоєння. Сьогодні ж у Києві мають відбутися українсько-румунські консультації, цілковито присвячені «канальній» проблематиці.

«Немає жодних підстав, через які Київ мав би відмовитися від відновлення суднового ходу Дунай — Чорне море», — про це вчора заявив заступник міністра закордонних справ України Олександр Моцик. Він звернув увагу на той факт, що Україна не споруджує новий канал, а відновлює шлях, який раніше вже існував і не викликав жодних заперечень із боку Бухареста. Так, за словами українського дипломата, судновими ходами були до 1958 року — прохід через гирло Бистре, а з 1959 — через гирла Очаківське та Прорва. Пан Моцик наголосив на тому, що у разі подальшого збереження румунської монополії на прохід до Чорного моря прилеглі регіони України зазнаватимуть значних економічних втрат. Наприклад, щорічно на виплати за транзит через румунські канали власники українських суднових компаній витрачають не менше $2 млн. За оцінками експертів, проходження суден з Чорного моря у Дунай територією України дозволить вітчизняним компаніям уникнути сплати Румунії відповідних тарифних зборів та залучити до транзиту значну кількість іноземних суден (за прогнозами фахівців — до 480 суднопроходів за рік). Тому, цілком очевидно, що позиція Бухареста має в першу чергу «економічний» характер.

Як контраргумент, Румунія (а віднедавна Євросоюз) називає спорудження каналу ризиковим, з погляду охорони навколишнього середовища. Існують побоювання, що в результаті робіт може бути завдано шкоди Дунайському біосферному заповіднику. Україна категорично відкидає подібні побоювання, наголошуючи, що провела масштабний і досить глибокий аналіз, який дозволяє переконатися в безпечності українських намірів. «Ми маємо таку ж зацікавленість у збереженні довкілля в цьому регіоні, як Євросоюз і Румунія. Тому докладатимемо максимальних зусиль задля цього», — підкреслив учора Олександр Моцик. Він повідомив, що минулого тижня мав зустріч з гендиректором Єврокомісії Кетрін Дей, якій надав детальну інформацію про український проект. Дипломат повідомив, що він запросив представницю Євросоюзу відвідати Україну, аби вона на власні очі переконалася у відповідальному ставленні Києва до виконуваних робіт. Україна сподівається, що невдовзі у Брюсселі змінять свою позицію щодо «канального питання».

Українські дипломати розраховують, що суперечку вдасться частково вирішити під час сьогоднішніх консультацій. Проте, з огляду на досвід непростих відносин із румунськими офіційними особами, навряд чи вдасться дійти до порозуміння лише після однієї-двох зустрічей. Тим більше, на кону — досить високі ставки (і екологічні аргументи в цій справі займають далеко не перше місце). Нагадаємо — кілька років тому Румунія проводила роботи зі спорудження дамб на Дунаю, негативні наслідки яких для довкілля нині досить помітні в регіоні (водні ділянки перетворюються в осушені території). Однак тоді Бухарест, попри заклики Києва, на екологічні ризики не зважав... На сьогодні Румунія направила українській стороні три вербальні ноти (перша датована листопадом 2002 року, а остання — жовтнем 2003 року). За словами пана Моцика, на кожну з них Київ надав досить детальні відповіді. Про узгодження дій в цій ситуації не може навіть йтися, оскільки Україна проводить робити на своїх територіальних водах, так заявила учора посол з особливих доручень МЗС Наталя Зарудна, додавши, що попри це Румунії була надана вичерпна інформація.

Не виключено, що «канальна проблема» матиме надалі досить неприємний розвиток. По-перше, румунська сторона намагатиметься (і вже, схоже, намагається) ув’язати питання каналу з переговорами щодо делімітації континентального шельфу в Чорному морі. Недавно в румунській пресі з’явився витік інформації, в якому міститься відповідне попередження. По-друге, свою позицію можуть висловити Сполучені Штати. Майже напевно вона міститиме румунську аргументацію. Як стало відомо «Дню», адміністрація Сполучених Штатів, яка має намір розташувати на території Румунії свої військові бази, поділяє саме бухарестську позицію. По-третє, у разі загострення суперечки румуни можуть ініціювати застосування санкцій щодо України. Приміром, виключення української ділянки Дунаю з відрізків міжнародних транспортних коридорів, які проходять через зазначений регіон...

Підстав для конфлікту обидві сторони можуть знайти безлiч, а його сценарій може виявитися надзвичайно загрозливим. Чи виграє хтось від нового загострення у відносинах? Єдиний вихід — вирішення питань за столом переговорів. Україна до них готова. А як сусіди?